Предмет та методи податкового обліку

Сучасні умови господарювання та все більш зростаюча роль податків та зборів в діяльності підприємств вимагають внесення коригувань у діючу концепцію бухгалтерського обліку, з метою створення умов для задоволення інформаційних потреб конкретних користувачів в даних щодо розміру та видів об’єктів оподаткування (податкового обліку), а також їх складових для нарахування податків (зборів) та заповнення відповідної звітності.

Внесення таких коригувань в першу чергу пов’язано з задекларованим в статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» поняттям «бухгалтерського обліку» як процесу виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Такий методологічний підхід сприяв виділенню податкового обліку як окремого елементу системи бухгалтерського обліку, головним завданням якої є задовольняти інформаційні потреби як внутрішніх, так й зовнішніх користувачів. Причому методологічно встановлено прямий зв’язок, залежність та тотожність між об’єктами податкового та бухгалтерського обліку.

Сучасним обліковим системам притаманне постійне удосконалення традиційних методів вимірювання, групування та відображення операцій, а також введення принципово нових. Розвиваючи концепцію методології податкового обліку, слід враховувати, що завдяки її формуванню мають вирішуватися практичні проблеми ведення обліку на підприємствах.

Особливістю методології податкового обліку є її залежність від досить частих змін законодавчої бази процесу визначення об’єкті та бази оподаткування та досить висока «ціна помилки», яка виявляється через систему санкцій, зокрема фінансових.

Таким чином перед кожним підприємством постає найважливіша та водночас складна проблема – створення інформаційної бази, сформованої в податковому обліку, яка постійно пристосовуючись набувала б все нових якостей та форм для підвищення ефективності процесу визначення об’єктів оподаткування, нарахування податків та зборів, зниження ризику податкової помилки, а також контролю й управлінню цим напрямком витрачання фінансових ресурсів. Очевидно вирішення поставлених питань неможливе без визначення предмету податкового обліку.

Предметом податкового обліку виступає діяльність підприємства, в результаті якої виникають податкові зобов’язання щодо обчислення та сплати податків та зборів.

Об’єктивно динамічні процеси зміни податкового законодавства, підвищення темпів здійснення господарської діяльності, а також її форм, орієнтують підприємства на створення досить гнучкої та динамічно розвинутої системи обліку, що неможливе без використання прийомів та методів, які б забезпечили не тільки розрахунок достовірної суми податкових платежів та складання звітності, але й управління відповідними фінансовими ресурсами.

Метод – це спосіб пізнання об’єктів дослідження. Для пізнання економічних процесів, що відбуваються на підприємстві та відображаються в податковому обліку, недостатньо використання елементів методу традиційного обліку, які фіксують фактичний фінансовий стан діяльності підприємства та фінансові результати.

В першу чергу це пов’язано з принциповими відмінностями, що існують між традиційним та податковим обліками, які будуть розглянуті далі. Зокрема податковий облік на відміну від традиційного обліку не тільки здійснює групування даних по визначеному признаку, але й таким чином, щоб була можливість у будь який час встановити такий признак з метою його впливу на податкові розрахунки.

До методів традиційного обліку, які використовуються в податковому обліку, можна віднести:

- Рахунок

- Подвійний запис.

- Документація

- Звітність

У свою чергу до специфічних методів податкового обліку відносяться:

- Касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

- Метод нарахування. Згідно з даними методом результати операцій та інших подій визнаються за фактом їх здійснення (а не в тому випадку, коли грошові кошти або їх еквіваленти отримані або виплачені).

- Метод «першої події», коли підставою для виникнення об’єкту оподаткування є факт здійснення першої події за хронологічним порядком, при цьому усі наступні події у рамках відповідної господарської операції не підлягають відображенню в обліку. Наприклад, якщо згідно з договором купівлі-продажу з початку відбувається відвантаження товарів, а потім його сплата, то фактом виникнення об’єкту обліку є відвантаження;

- Метод «останньої події», тобто коли об’єкт податкового обліку виникає за фактом здійснення останньої за хронологією подією.

Специфічною особливістю та важливість використання специфічних методів податкового обліку є те, що вони визначають податковий період, в якому повинен бути відображений об’єкт податкового обліку (об’єкт оподаткування). Методи податкового обліку проілюстровано на рис. 1.1.

Рис. 1.1 - Методи податкового обліку