Організація обліку інших видів власного капіталу

Пайовий капіталформується за рахунок внесків членів спожи­вчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів, кредитних спілок. Пайовий капітал, як і статутний капітал, є первісним капіталом для деяких суб'єктів господарської діяльності.

У відповідності до Закону «Про кооперацію» сільськогосподар­ські, промислові, споживчі і інші кооперативи мають право об'єднувати фізичних осіб. Сукупність внесків, що добровільно розміщені у товаристві, кооперативі для здійснення його діяльності складають пайовий капітал.

Члени кооперативу не несуть відповідальності за діяльність ко­оперативу своїм майном.

Свій пай член кооперативу, товариства може вносити грошови­ми коштами, майном, що указується у статуті.

Метою організації обліку пайового капіталу є забезпечення об­ліку та узагальнення інформації про суми пайових внесків членів товариств, кооперативів.

Облік пайового капіталу ведеться на основі виписок банку, ка­сових документів, накладних, наказів, довідок бухгалтерії.

З отриманого прибутку члени кооперативу, товариства мають право на його частину, яка може бути приєднана до паю.

Облік пайового капіталу ведеться на рахунку 402 «Пайовий ка­пітал».Відображення в обліку операцій з формування і змін пайо­вого капіталу здійснюється аналогічно статутному капіталу.

Збільшення суми пайового капіталу відображається за кредитом рахунку, а зменшення і повернення пайових внесків власникам — за дебетом. Збільшення розміру пайового капіталу за рахунок при­бутку відображається записом: Дт 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» та Кт 402 «Пайовий капітал».

Аналітичний облік пайового капіталу, який складається з внес­ків членів товариств, кооперативів, спілок, відповідно до інструкції про застосування плану рахунків необхідно організувати за видами капіталу, а також у розрізі членів товариства, кооперативу, спілки. При цьому треба звернути увагу на відповідну побудову регістрів аналітичного обліку.

На відміну від статутного і пайового капіталу, формування дода­ткового капіталуздійснюється в процесі діяльності підприємства.

Формування додаткового капіталу може здійснюватись шляхом вкладення додаткових коштів (отримання емісійного доходу — рі­зниці між вартістю реалізації і номінальною вартістю розміщених акцій, інших вкладень засновників, учасників), а також проведення дооцінки активів підприємства, безоплатного отримання необорот­них активів від інших фізичних або юридичних осіб та ін.

Основним завданням організації обліку додаткового капіталу є забезпечення обліку і узагальнення інформації про різні види дода­ткового капіталу на основі чіткої його класифікації.

Операції з формування додаткового капіталу документуються оформленням:

— виписок банку;

— прибуткових касових ордерів;

— накладних; .

— актів приймання-передачі;

— наказів;

— протоколів зборів учасників;

— довідок та розрахунків бухгалтерії.

В процесі діяльності підприємства виникають операції, що при­зводять до змін додатково внесеного капіталу.

Зменшення додаткового капіталу може відбуватись в результаті анулювання акцій, що викуплені за ціною вище номінальної варто­сті, уцінки раніше дооцінених активів, направлення частини додаткового капіталу на поповнення статутного, резервного капіталу та в інших випадках.

Необхідно контролювати, щоб балансова вартість основних за­собів і нематеріальних активів істотно не відрізнялась від їх спра­ведливої вартості, для чого слід регулярно проводити переоцінку активів. Справедливою вартістю основних засобів та нематеріаль­них активів є їх ринкова вартість, визначена за допомогою експерт­них оцінок. У випадку незначних змінах ринкової вартості достат­ньо проводити переоцінку один раз у 3—5 років.

Якщо підприємство отримує безплатно основні засоби або не­матеріальні активи, їх оцінку слід здійснювати на підставі докуме­нтів, за якими вони отримуються, а при відсутності таких докумен­тів — за допомогою експертних оцінок.

Для узагальнення інформації стосовно додаткового капіталу ви­користовується рахунок 42 «Додатковий капітал», де відобража­ються дані про суми, на які вартість реалізації випущених акцій пе­ревищує їх номінальну вартість, а також інформація про суми до оцінки необоротних активів та фінансових інструментів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу. До рахунку 42 від­криваються субрахунки, які наведені в табл. 13.3.

Резервний капітал — це один з видів капіталу, який не підля­гає реєстрації. Створення резервного капіталу відбувається відпові­дно до чинного законодавства і засновницьких документів підпри­ємства. Закон України «Про акціонерні товариства» передбачає формування резервного капіталу у розмірі не менш 15 відсотків статутного капіталу і поповнення його за рахунок нерозподіленого прибутку у розмірі не менш 5 відсотків чистого прибутку.

Витрачається резервний капітал на покриття непередбачених витрат, збитків підприємства, погашення боргів кредиторам, випла­ту дивідендів за привілейованими акціями у випадку відсутності прибутку.

Організація обліку резервного капіталу має забезпечити уза­гальнення інформації про стан і рух цього виду капіталу, що ство­рюється згідно з чинним законодавством, засновницькими докуме­нтами. Резервний капітал формується при створенні підприємства і поповнюється в процесі його діяльності.

Основні документи, що фіксують операції формування та руху резервного капіталу та є підставою для ведення його обліку:

— засновницькі документи;

— протоколи зборів учасників;

— накази;

—довідки бухгалтерії та ін.

Інформація про стан і зміни резервного капіталу відображається на рахунку 43 «Резервний капітал». За кредитом рахунку показу­ється створення, збільшення резерву, за дебетом -т- використання резервного капіталу.

Нерозподілений прибуток або непокриті збитки є складовою власного капіталу, характеризують результат діяльності підпри­ємства.

Нерозподілений прибуток є одним з важливих видів капіталу. Отримання прибутку— головна мета діяльності кожного підпри­ємства, тому що прибуток є основним джерелом формування його фінансових ресурсів. Нерозподілений прибуток залишається в роз­порядженні підприємства після сплати податку на прибуток, випла­ти дивідендів учасникам, покриття збитків минулих періодів.

Облік нерозподіленого прибутку або непокритих збитків поточно­го року і минулих років, а також використаного в поточному році при­бутку ведеться на рахунку 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)» і субрахунках 441-443. За кредитом рахунку відображається збільшення прибутку підприємства від всіх видів діяльності, за дебе­том — збитки та використання прибутку. До рахунку 44 відкривають субрахунки, характеристика яких наведена в табл. 13.4,

По закінченні звітного періоду на підставі розрахунків і довідок бухгалтерії результат діяльності підприємства, що визначено на ра­хунку 79 «Фінансові результати», списується на рахунок 44 «Не­розподілений прибуток (непокриті збитки)»:

—сума отриманого прибутку записується за дебетом рахунку 79 і кредитом субрахунку 441;

—сума збитків — за дебетом субрахунку 442 і кредитом рахун­ку 79.

П(С)БО передбачають розподіляти прибуток за напрямками майбу­тнього використання, за якими необхідно вести аналітичний облік на рахунку. Використання прибутку підприємствами відповідно до П(С)БО та Інструкції № 291 можливо за такими напрямками (рис. 13.8).

Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» дивіденди — це частка прибутку, що підлягає розподілу між учас­никами товариства.

За рахунок нерозподіленого прибутку не слід проводити нара­хування податку на прибуток підприємства. Згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку податок на прибуток відно­ситься на витрати звітного періоду, у якому здійснено нарахування цього податку.

У випадку покриття збитків за рахунок статутного, пайового, додаткового або резервного капіталу відповідно дебетуються раху­нки 40,41,42,43.

Вилучений капітал — це фактична вартість акцій власної емі­сії, що викуплені акціонерним товариством у його акціонерів.

Законом про господарчі товариства акціонерним товариствам надано право викупати в акціонерів оплачені ними акції для насту­пного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Викуплені акції повинні бути реалізовані або анульо­вані протягом одного року.

У випадку викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їхнього перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) суми вилученого капіталу відображають на рахунку 45 «Вилуче­ний капітал» і його субрахунках:

451 «Вилучені акції»;

452 «Вилучені внески та паї»;

453 «Інший вилучений капітал».

За дебетом рахунку показують фактичну собівартість акцій вла­сної емісії або часток, викуплених господарчим товариством у його учасників. Оплата отриманих акцій може бути зроблена коштами, векселями, а також за рахунок довгострокових або короткостроко­вих кредитів банків.

За кредитом відображають вартість анульованих і перепроданих акцій (часток). Якщо акції анульовані, то на цю суму зменшується статутний капітал, у випадку перепродажу — показують зменшен­ня вилученого капіталу і збільшення відповідних активів.

Підставою для ведення обліку вилученого капіталу є:

— прибуткові та видаткові касові ордери;

— виписки банку;

— розрахунки і довідки бухгалтерії та ін.

Викуп акцій показують за дебетом рахунку 45 «Вилучений капі­тал» і кредиту рахунків грошових коштів.

У випадку анулювання викуплених акцій здійснюється запис за дебетом рахунку 40 «Статутний капітал» і кредитом рахунку 45 «Вилучений капітал». Різницю між номінальною вартістю і ціною придбання акцій відносять на збільшення або зменшення додатко­вого капіталу (субрахунок 421 «Емісійний дохід»).

За викупленими акціями, що повторно випускаються у обіг, слід відображати в обліку окремо суму номінальної вартості ак­цій та суму перевищення ціни реалізації акцій над номінальною вартістю.