ОСНОВНІ НАПРЯМКИ В ПРАКТИЦІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЗМІЦНЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

Виходячи з уявлень про людину як ієрархічну систему пірамідального типу, що включає в якості підсистем: надсвідомість чи духовний елемент (вершина піраміди), психіку (інтелектуально-емоційна сфера) і тіло, першим реалізаційним етапом щодо збереження та зміцнення здоров’я повинно бути вирішення вищих індивідуальних завдань, які відносяться до області надсвідомості.

Вищі рівні свідомості в сучасній науці прийнято називати надсвідомістю, а в загальнокультурному діапазоні – духовною сферою. Це надособистісний, чи трансперсональний рівень на якому досвід особистості вже утилізований та узагальнений. Вивчається він глибинною і трансперсональною психологією, у джерел якої стояли З.Фрейд, К.Г. Юнг, С.Гроф і ін.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НАДСВІДОМОСТІ

1. Альтруїзм, здатність жертвувати своїми власними інтересами.

2. Сприйняття життя як єдиного потоку, розуміння причинно-наслідкових зв’язків у ньому, що дозволяє людині піднятися над особистісними уявленнями про добро і зло, сприймати динаміку життя в розмаїтті взаємопереходів одних його аспектів в інші і можливості самоактуалізації людини в них. На цьому рівні знання до людини приходить розуміння законів буття, її зв’язків зі світом і свого призначення.

3. Одержання інформації з інтуїтивного каналу, яке дозволяє людині вільно творити. На цьому рівні знання до людини приходить мудрість і любов до всіх проявів життя. Зі здатністю до передчуття набувається здатність вірити і сподіватися.

До рівня надсвідомості відноситься воля як уміння будувати свою поведінку відповідно до наміру. У повсякденному житті людина має невеликий досвід перебування в сфері надсвідомості, але він, як правило, не фіксується. Розширення й усвідомлення цієї сфери, поряд з позасвідомістю, оволодіння всіма рівнями свідомості складає мету людської еволюції.

Без розуміння людиною законів буття, смислу свого життя, цілей, шляхів до самоактуалізаціїї, згоди зі своєю совістю і вирішення проблем з цих позицій – неможливе наближення до стану здоров’я.

Можливо, найбільша омана людей, яка породжує всі існуючі проблеми, полягає в запереченні й неприйнятті матеріального світу. І це зрозуміло. Занадто багато болю і страждань відчуває людина від тиску зовнішнього світу. Звідси і природна реакція – відсторонитися і відгородитися стіною. Нехай цей світ буде там, а я – тут. І ми потрапляємо у створену власним розумом пастку.

Як ми можемо створити для себе щасливе життя тут, на Землі, якщо постійно тікаємо від цього світу? Ми не приймаємо себе і цей світ, квапимося прожити це життя, щоб скоріше опинитися в Раю. Ми прагнемо стати духовними, але робимо це, тікаючи від світу різними способами. Бути духовними – значить жити на цій землі, бути в самій гущі життя. Кожний усвідомлений момент нашого життя і є просуванням до духовності. Духовність у своїй сутності є пробудження внутрішньої дійсності нашої істоти, нашої душі: внутрішнє прагнення пізнати, відчути й ототожнити себе з нею, увійшовши разом у контакт із Вищою дійсністю. Навчаючись жити в цьому світі, ми навчаємося пізнавати вищі аспекти буття, ми навчаємося бути творцями.

Якщо ж ми заперечуємо, відгороджуємося від зовнішнього світу, вважаючи його ворожим, ми тим самим відрізаємо собі шлях до Вищого.

Якби нам не треба було бути на цій землі, ми б не прийшли сюди. Отже, існують деякі уроки, які ми маємо засвоїти. Тікаючи від цього світу, ми тікаємо від своїх уроків, втрачаючи шанс пізнати щастя на Землі. Рай існує, і існує він тут – на Землі. Він відкриється нам, якщо ми навчимося взаємодіяти з цим світом і його законами щодня, кожної миті.

Який цей світ? Якими є його закони? Чи можна в ньому вижити, жити і процвітати? Це найважливіші питання, на які кожний хотів би одержати відповіді, тому що від цього залежить якість нашого життя.

Умовно можна поділити людей на три категорії. Одні проживають важке життя, повне боротьби і втрат, увесь час долаючи перешкоди на своєму шляху, – вони не знають законів цього світу. Інші проживають посереднє життя – вони частково обізнані з цими законами. Треті не зустрічають на своєму шляху ніяких перешкод – саме вони є добре обізнаними з законами цього світу, тому й процвітають.

Описані нижче закони так само реальні, як і відомі вам фізичні закони, і мають цілком прикладне значення. ВИ вирішуєте для себе, якими законами будете керуватися, а якими ні. ВИ – найголовніший для себе авторитет. Однак не забувайте, що в законів є одна неприємна властивість: якщо ми порушуємо закон, то наслідки відчуваємо на власній, так би мовити, шкірі, а це не зовсім приємне відчуття. Тому спостерігайте за життям оточуючих вас людей, якщо вирішите щось перевірити. Найкраще навчання – врахування помилок інших. Чи не правда?

2. ЗАКОНИ ДУАЛЬНОГО ВСЕСВІТУ

Сьогодні поширені дві моделі сприйняття світу – західна (раціоналістична) і східна (холістична), з яких і випливають дві доктрини здоров’я. Перша опирається на сократівську тезу: «Людина, пізнай себе», а друга – на конфуціанську: «Людина, створи себе сама». Спробуємо об’єднати західну і східну доктрини в єдину доктрину: «Людина, пізнай і створи себе сама».

Допоможе нам у цьому модель сприйняття світу, що створили китайці багато століть тому. Це знаменита китайська монада. Розкриємо зміст цієї монади, якщо хтось незнайомий з ним.

Монада, незважаючи на своє статичне вираження, символічно передає динамічну модель існування світу. Що можна зрозуміти, якщо дослідити монаду? Багато чого і, насамперед, те, що НАШ СВІТ ДВОЇСТИЙ, інакше – дуальний, і складається всього з двох принципів. Саме це й означають білий і чорний кольори. Символічно ці два принципи називаються на Сході: чоловіче і жіноче – ян та інь з китайської. Плюс і мінус, активне і пасивне, сильне і слабке – усі речі в дуальному світі складаються з протилежностей. Протилежності пронизують увесь космос, увесь дуальний всесвіт.

Краще за всіх розуміють двоїстість світу ті люди, яким довелося зазнати на собі дію електрики. Дуальна будова світу відчувається в таких випадках у всій повноті.

Наявність протилежностей у будь-якій сфері життя автоматично припускає присутність між ними напруги і струму, хоча ми не завжди можемо побачити і відчути їх так ясно, як у випадку з електрикою. Саме за рахунок енергії, присутньої у протилежностях, наш всесвіт і людина, як його продовження, живуть і розвиваються.

ЗАКОН ПОЛЮСІВ

Таким чином, двоїстість забезпечує існування речей. Усе, що має полюси, є живим організмом.

Наприклад, сім’я існує тільки завдяки тому, що складається з чоловіка і дружини, осіб протилежної статі. Заберіть одну з протилежностей, і зникне ціле, – сім’я.

Якщо в сім’ї немає, наприклад, чоловіка, то члени сім’ї, що залишилися, так розподіляють свої потенціали, займають таку позицію, щоб створити два полюси. Інакше сім’я перестане існувати.

Якщо чоловік тримає сильну чоловічу позицію, а жінка теж намагається взяти на себе роль чоловіка, сім’я розпадається. Якщо чоловік не хоче розлучатися з такою жінкою, він поневолі почне зміщатися в жіночий бік, щоб зберегти різницю потенціалів між полюсами, а, отже, і сім’ю. І навпаки. Зрозуміло, усі ці процеси проходять поза свідомістю людей.

Якщо хоча б один із батьків – працьовита, відповідальна і чесна людина, то в цій же сім’ї з’являється ледащо, який стає повною протилежністю батькам. Так, поляризуючись, системи зберігають свою життєздатність і розвиваються.

Якщо у вашій сім’ї або серед знайомих є дехто, чию поведінку ви засуджуєте або вона вам не подобається з якихось причин, то ви самі створюєте людину такою. Ви зайняли ПОЗИЦІЮ, і їй нічого не залишається, як зайняти позицію, протилежну вашій; за умови, якщо ви всі утворюєте замкнуту систему.

В остаточному варіанті Закон Полюсів наголошує: незважаючи на те, що все живе в природі має два полюси, людина завжди прагне ототожнити себе тільки з однією з протилежностей, зайняти якусь одну визначену позицію.

Тоді вона відчуває себе захищеною, але саме це і приносить їй найбільші неприємності. Докладніше про це поговоримо трохи пізніше.

Протилежності, з яких складається ціле, з одного боку, підтримують одна одну, надаючи одна одній силу, – один бік поперемінно спирається на інший. У цьому смислі вони прагнуть до єдності.

З іншого боку, – вони і послаблюють одна одну, тому що між ними завжди йде боротьба. Кожна з протилежностей, маючи право на існування, поперемінно бере гору у цій боротьбі. Таким чином, полюси час від часу міняються місцями.

Наш Всесвіт розвивається і живе тільки за рахунок змін, у ньому немає нічого постійного – «Один раз інь, один раз янь – є Шлях», – говорили китайські філософи. Таким чином, який би опір не чинила людина змінам, вони завжди будуть приходити в її життя. Саме страх або, ще гірше, опір змінам – одна з головних причин страждань людини.

ЗАКОН ПЕРЕКИДАННЯ МОНАДИ

Чому протилежності міняються місцями?

Погляньте на монаду. Чорна крапка в білому полі і біла крапка в чорному показують, що кожне з першоджерел містить у собі – у схованому вигляді – зернятко своєї протилежності. Саме завдяки наявності цього зернятка, яке ініціює нестійкість, завжди існує можливість перекидання монади, можливість переходу від однієї протилежності до іншої. Отже, ми залишаємося приреченими на успіх завдяки устрою світу. Почнітьзважати на те, що вас турбує або лякає. Ви самі створили свій страх, і ви ж заклали в нього рішення – зернятко протилежного стану, що додає вашому страху нестійкого положення. Тому, коли страх постане перед вами у повний зріст, досягне максимуму, спрацює закон Перекидання Монади, і страх трансформується у Любов, тому що Любов є повною протилежністю страху. Єдина вам порада – не забувайте про час, коли перебуваєте у стані страху, це може негативно позначитися на вашому здоров’ї.

Цікава властивість монади перекидатися – це наша повсякденність. Прослідкуйте за собою, за своїм життям, і ви переконаєтесь у цьому. Згадайте, що траплялося, коли ви говорили собі або комусь, що чимось володієте або досягли чогось. Ви починали переходити в протилежний стан. Сказавши: «У мене це є», – ви починаєте втрачати. Знайома ситуація і дуже нагадує пристріт, чи не правда? Але як бачите, тут усе чітко відповідає законам всесвіту. Будьте уважними й обережними до кожного свого слова.

ЄДИНЕ

Монада, як динамічна модель всесвіту, цілого, є одночасно і єдиною, і подвійною. Для наочності це можна представити в наступному вигляді:

«Коли ви поєднаєте в собі Зовнішнє і Внутрішнє, Ліве і Праве, Верх і Низ, ви поєднаєтеся з Богом». Ці слова приписуються Ісусу Христу. Вражає глибинна мудрість цих слів. Першоджерело (Єдине) позбавлене будь-якої дуальності, будь-якого поділу на погане і гарне, на добро і зло, у ньому немає ні зовнішнього, ні внутрішнього, ні лівого, ні правого, ні верху, ні низу. Саме в цьому контексті: прийняття і поєднання всередині себе вищезгаданих протилежностей і приводить нас до переживання цілісності, реалізованості, наближає нас до Першоджерела.

Оскільки людина є істотою прагматичною, й оскільки ми живемо в дуальному світі та звикли «розділяти й панувати», то цілком логічним буде детальне дослідження вищенаведеної формули монади, задля одержання з цього максимальної для себе користі.

Ця формула складається з двох частин – лівої і правої. Ліва частина формули показує, що ми розрізняємо в дуальному світі форми. Ділимо ці форми зсередини і ззовні на протилежності й оцінюємо їх. Розподіл на зовнішнє і на внутрішнє припускає поділ речей і явищ на свої і чужі. Розподіл на ліве і праве припускає поділ речей і явищ на правильні і неправильні. Розподіл на верх і низ припускає поділ речей і явищ на значимі і незначні. З цього розподілу випливає право на існування будь-якої речі і явища. Звідси стає зрозумілою і причина страждань людини. Саме наше перебування в дуальному світі автоматично припускає блукання між протилежностями, а, значить, і страждання.

Зверніть увагу: ви не сприймаєте змін, але саме вони надають вашому життю смак. Людина прагне прямувати в крайні положення, щоб, отримавши сильний струс, сказати собі: «Так, я відчуваю життя. Однак перебування на вершині почуттів приносить їй і страждання. Людина уникає середини, тому що почуття там, на її думку, не такі яскраві – вона віддає перевагу пристрасті, насолоді або стражданню. Самеперебування на вершині почуттів припускає, що ви через якийсь час перекинетеся до протилежного стану. Тому нікого не лайте, якщо ви від насолоди переходите до страждання. Блукання між полюсами автоматично припускає, що ви будете страждати, саме ваше перебування в дуальному світі припускає це. Отже, нерозумно у своїх стражданнях звинувачувати когось.

ЗАКОН взаємозалежності

Тепер, щоб одержати потужний інструмент не тільки для виживання в цьому світі, але і для досягнення власного благополуччя, розглянемо, як працює Закон Взаємозалежності[1].

Перше положенняцього закону, говорить: зовнішнє завжди до дрібниць відбиває те, що знаходиться у вас усередині. Вся справа в тому, що через наші почуття ми переживаємо не те, що знаходиться зовні, а те, що знаходиться усередині нас. Ми все пропускаємо через свої почуття, і зовнішній світ для нас реально існує таким, яким ми його відчуваємо й уявляємо собі. Ми давно створили зовнішній світ у своєму розумі, і, відкриваючи очі і вуха, ми маємо справу з тим, що вже створено й існує всередині нас. І зовні немає нічого, що не існувало б у нас. Це важливо не тільки зрозуміти, але 1 відчути.

Друге положення: ми і тільки ми є причиною того, що відбувається з нами в цьому житті.

Третє положення: перемістивши увагу з зовнішнього на те, що відбувається всередині, ви одержуєте ключ до свого життя. (Тут зупиніться і поміркуйте над цим висновком). Коли, йдучи за своїми почуттями, ви розміщуєте причину своїх переживань, причину своїх проблем поза власного внутрішнього простору, ви мимоволі стаєте на позицію «жертви». Це не ви, це хтось інший – батьки, вчителі, друзі, чоловік, дружина, держава, Бог, диявол – постійно господарюють у вашому житті, а ви самі до цих подій не маєте ніякого відношення – це і є позиція «жертви». Ця позиція анітрохи не гірша за інші ролі, які ви граєте в житті, але в неї є одна особливість. Вона породжує всередині вас почуття нікчемності, безсилля і, як наслідок, – ненависть до себе і до навколишнього світу. Безсилля завжди породжує ненависть і жорстокість.

Стикатися з цими почуттями дуже неприємно й боляче, але, повірте, у вас немає іншого виходу, окрім того, щоб прийняти їх і почати з ними працювати, поступово відпускаючи. Зробіть це прямо зараз, не відкладаючи. І тоді безсилля почне трансформуватися в силу.

З іншого боку, маска жертви дає велику кількість «переваг». Вона допомагає вам маніпулювати на почутті провини тих, кого ви звинувачуєте у своїх невдачах. Ви одержуєте владу над тими, кого змушуєте відчути провину. Ну і як? Це працює?

Проблеми й невдачі пішли назавжди з вашого життя, все налагодилося, і ви зараз процвітаєте?

Підступність ваших почуттів, які переключили вашу увагу на зовнішній світ, обертається тим, що ви займаєте кругову оборону і захищаєтеся. Адже цей світ і люди, які в ньому живуть, – як вам здається, як ви це відчуваєте, – постійно загрожують вам прикрощами. Ваш зв’язок із цілим розривається.

– Якщо Зовнішнє дорівнює Внутрішньому, то хто на кого нападає?

– Якщо Зовнішній світ є нашим продовженням, хто на кого нападає?

– Чи може ціле напасти на свою частину?

– Чи може океан напасти на свою хвилю?

Робота з почуттям безсилля, з маскою жертви вимагає часу, сил, рішучості, мужності. Але, повірте, «гра того варта». Почуття свободи приносить велике задоволення.

Четверте положення: оскільки Зовнішнє дорівнює Внутрішньому, зовнішні події дозволяють прочитати те, що відбувається у вашому внутрішньому просторі, тобто прочитати ваші страхи або блоки, які почали моделювати ситуацію. Навчившись читати цю інформацію, ми одержуємо ще один ключ до свого життя.

П’яте положення: оскільки Зовнішнє дорівнює Внутрішньому, отже, будь-яка ситуація, будь-яка людина є вашим продовженням. Отже, бити, придушувати, силоміць позбуватися нерозумно, тому що це негативно відіб’ється на вашому житті.

Шосте положення: оскільки Зовнішнє дорівнює Внутрішньому, тоді всі речі пов’язані одне з одним, все впливає на все, і ви зв’язані з кожною річчю, з кожною людиною, з кожною точкою цього світу. Тобто ви, ваші внутрішні думки і стани впливають на всі процеси, що відбуваються в цьому світі. Отже, якщо ви навчитесь думати про людину, що стоїть навпроти вас, позитивно, навчитесь радіти за неї, вона відповість вам тим же. Це закон!

Сьоме положення: оскільки Зовнішнє дорівнює Внутрішньому – Подібнепритягує Подібне. Саме так, як заряди однакової полярності збираються на одному полюсі, рівномірно розподіляючись по поверхні кулі, так і у світі енергій певна думка магнітом притягує до себе схожу думку або ситуацію. Якщо нас тривалий час турбує страх, занепокоєння або тривога – ми завжди будемо притягувати до себе ситуацію, в якій з нами може трапитись те, чого ми боїмося більш за все.

3. Валеогенне значення ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ
МОРАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ І ПОШУКу сенсу ЖИТТЯ

– Який же головний наслідок випливає із закону Взаємозалежності?

Головний наслідок, який випливає з цього Закону, має такий вигляд:будь-яка ворожа дія стосовно будь-кого є ворожою дією стосовно себе; будь-яка добра дія стосовно будь-кого є доброю стосовно себе; будь-яка допомога стосовно будь-кого – це допомога собі.

А хто ж схоче заподіювати собі шкоду? Так з’являється мотивація[2] моральної поведінки. Так з’являється усвідомлення моральної поведінки.

Зверніть увагу ще на таке: якщо ви захищаєте своє життя, якщо ви захищаєте життя своїх близьких, це не вважається ворожою дією, оскільки ваша поведінка в цьому випадку відповідає природній гармонії.

Мотивація є основою будь-якої дії, вонадає енергію всьому: нашим міркуванням, суперечкам, діалогам, спілкуванню тощо.

В основі мотивації лежить наше внутрішнє ставлення до світу, до людини, до дії. Тому можна стверджувати: не так важливо, що ми робимо, а важливо те, як ми це робимо, з яким внутрішнім ставленням. Важливим є наше ставлення до дії, до думки, до слова.

Виділяють три рівні розвитку внутрішнього ставлення (мотивації):

-- відсутність людської мотивації;

– егоїстична[3] мотивація;

– альтруїстична мотивація.

Напевно, не важко зрозуміти, який із цих трьох рівнів сприятиме збереженню сил та здоров’я.

Процес переходу мотивації з егоїстичної площини в альтруїстичну тривалий, але цілком реальний, якщо людина працює над собою в потрібному напрямку.

Відомий вчений Віктор Франкл, будучи професійним психологом, пройшов через німецький концтабір. Він, як австрійський єврей, перебував там в ув’язненні з 1939 по 1945 рік. Після звільнення Франкл написав книгу «Спостереження психолога в концентраційному таборі». Найфантастичніший висновок, який він зробив, звучить так: виживають не фізично найсильніші люди – виживають ті, хто бачить більше смислу у своєму житті.

Здавалося, у нелюдських умовах концтабору повинні були б вижити фізично найсильніші люди. Але життя довело, що це не так. Звична впевненість таких людей, їхня здатність переборювати будь-які фізичні перешкоди наштовхнулися на жорстокість, приниження і повний абсурд існуючої реальності концтабору. Саме цього вони і не змогли перебороти. І тоді фізично сильні люди кидалися на електричний дріт або йшли під кулі, щоб у такий спосіб позбавити себе від фізичних і психічних страждань.

Можуть краще впоратися з труднощами ті, у кого є мотивація до життя, хто розуміє її смисл, хто може відповісти на питання: навіщо я живу? І чим глибшим є знайдений смисл, чим сильнішою є мотивація, тим більше сил і здоров’я отримує людина для життя і діяльності.

На цьому прикладі ми підійшли до питання про зв’язок між мотивацією і смислом. Виникає дуже цікава закономірність: від повноти смислу залежить сила мотивації і, відповідно, кількість одержуваної енергії для здоров’я і життя.

ПОШУК СЕНСУ ЖИТТЯ

Як у сучасній науці трактується поняття «смисл»? І яким повинен бути смисл, щоб забезпечити такий рівень мотивації, при якому б людина одержувала максимальну кількість енергії для здоров’я і життя?

Сучасна наука у загальному значенні трактує поняття «смисл», як осягнення розумом, розкриття основи. Поняття «життя» не менш багатозначне. Можна говорити про життя, як про біологічне явище (О.Опарін), космічне (А.Бергсон), культурологічне (О. Шпенглєр), біографічне (М.Трубніков).

Міркуючи про свою долю, кожна людина думає не тільки про смисл суспільного розвитку, про стан суспільного духу, але й про конкретний зміст і самоусвідомлення свого життя. Осмислюючи його, індивід шукає відповідь не тільки на питання про об’єктивне значення свого буття, але й про його суб’єктивний зміст.

Питання про смисл життя, як правило, виникають у свідомості не тільки в моменти життєвого перевороту, душевного надламу, критичної ситуації, катастрофи нездійсненних ідеалів, але й у повсякденній життєдіяльності особистості.

Проблема смислу життя тісно стикається з біологічною природою людини і тривалістю її життя. Хоча безперечно й інше: смисл життя не визначається біологічним часом існування особистості, а привноситься в часовий потік, здійснюєтьсяі втілюється в ньому. З іншого боку, смисл життя – явище історичне. З погляду В.Франкла, смисл життя змінюється щодня і навіть – щогодини.

Але час життя не є його смислом, а смисл не визначається тривалістю життя. Це питання не стільки кількості, скільки якості біографічного часу, тому що людина самастворює свій життєвий шлях, свою долю, свій смисл життя.

Пошук смислу життя можна проілюструвати на яскравому прикладі. Троє людей носили каміння. Кожного з них запитали: «Що ти робиш?»

Перший відповів: «Я ношу каміння».

Другий говорить: «Я на життя заробляю, працюю, щоб утримувати родину».

Третій відповідає: «А я храм будую».

Усі троє виконували одну роботу – носили каміння, щось будували. Але один вважав, що він просто носить каміння і робить брудну роботу. Другий думав, що допомагає родині, працює на її благо. Він, порівняно з першим, знайшов більше смислу у своїх діях. Для третього працівника ситуація набула духовного смислу, який не обмежувався фізичною роботою і допомогою родині. Ця людина бачила більше, дивилася далі, одержувала натхнення від своєї діяльності. Вона будувала храм, до якого може прийти кожний, щоб подумати про життя, щось переосмислити, і, можливо, зробити нові кроки для допомоги іншим. Мотивація третього була альтруїстичною, орієнтованою на інших людей. І, як наслідок, енергії для життя і діяльності у третього працівника було більше. Він відчував свою причетність до великої справи.

Отже, для того, щоб забезпечити рівень мотивації, при якому істотно збільшувався б потенціал здоров’я, смисл існування має бути набагато глибшим, ніж виключно фізичне виживання чи турбота про своїх рідних і близьких. Біологічне виживання і турбота про родину – це дуже важливі рівні розвитку мотивації. Однак у кожної людини є всі можливості й умови для того, щоб просуватися на нові рівні розвитку свідомості і йти далі, вчитися взаємодіяти з людьми, діяти заради їхнього блага. Таку людину не можна здолати маніпуляціями, тому що її поведінка не залежить від зовнішніх стимулів. Її розвитокмотивований зсередини.

Навпаки, однобока прихильність людини до таких цінностей як влада або слава послаблює її. Якщо такій людині пообіцяти більше влади, задоволення, загальної уваги в обмін на щось, вона легко погодиться. І з цього моменту починається взаємна гра, експлуатація, маніпуляція. Маніпулятор натискає на відповідні кнопки і досягає необхідного ефекту. Таких кнопок щонайменше чотири: секс, гроші, влада, слава. Спритно граючи на них, можна змусити людину, у якої «виключене» внутрішнє мотивування, зробити все, що завгодно.

Ось чому в зміцненні духовного рівня важливим етапом є перехід на мотивування зсередини. У цьому випадку особистість стає більш стійкою стосовно зовнішніх впливів.

Таким чином, питання про сенс життя найбільше пов’язане з проблемою морального світовідчуття особистості. У цьому висвітлюється ціннісна природа смислу життя. Людина живе цінностями, які в остаточному підсумку і визначають її вибір.

В. Франкл виділив три основні групи цінностей: цінності творчості, цінності переживання і цінності відношення. Цей ряд відбиває три основних напрямки, за якими людина може пошукати сенс життя. Перший шлях – це те, що саме людина дає світу у своїх творіннях. Другий шлях – це те, що саме людина бере від світу у своїх зустрічах і переживаннях. Третій шлях – це позиція, яку людина займає стосовно ситуації, коли відсутня жодна можливість щодо поліпшення своєї долі. Ось чому життя ніколи не перестає мати сенс. Навіть якщо людина позбавлена цінностей творчості і переживання, життя все ще не втрачає сенсу, якого необхідно досягти, – сенсу, який міститься в праві людини подолати страждання.

Життя людини – це дар, який їй було дано для творчого саморозкриття. Йдучи по життю, інколи у суворих умовах, людина осягає закони і цінності свого життя. Як зазначалося, цінність життя не визначається його тривалістю. Мудрій людині, щоб надати власному життю смисл, цілком достатньо тих років, що їй відпустила доля. Дурню ж для розв’язання цього завдання недостатньо й вічності.

Пошук смислу життя – це пошук соціально виправданого життя. Неспроможність стати значущим для оточуючих, відсутність соціального виправдання свого життя приводять до відчуття тотальної самотності і до переживання безглуздості свого буття. Напевно, тому при усвідомленні смислу життя наше вище «Я» незмінно намагається споріднити смисл життя з волею, обов’язком, ідеалами, зверненими до усвідомлення загальнолюдського в будь-якому індивідуальному існуванні. Вдало висловив цю думку римський філософ Сенека: «Кожний може жити, як він хоче, але хотіти він повинен людського».

Існує чудова кабалістична легенда, яка описує «створення немовляти».

За цією легендою «Бог повелів, щоб у момент створення людини її зародок встав перед Ним. Тоді Він і вирішить, якою буде Душа: чоловічою чи жіночою, мудрою чи простою, багатою чи бідною?

Одне лише залишив Він невирішеним: бути їй праведною чи нечестивою?

Але як сказано: «Все у владі Господа, окрім Страху Господня».

І стала Душа благати Бога – не відсилати її зі світу вищого життя, і відповів Бог: «Світ, у який відправляю тебе, кращий за світ, у якому ти була, тому що, коли я створював тебе, то створював для Земної долі».

І наказав Бог Ангелу, що править душами, які живуть у вищому світі, посвятити цю Душу в усі секрети того, іншого, світу, провести її через Рай та Пекло.

Так Душа осягнула всі секрети вищого світу.

Але в момент народження, коли Душа прийшла на землю, Ангел згасив світло знань, запалене раніше, і Душа, забувши свою високу мудрість, ввійшла в цей світ приреченою на вічний пошук, щоб заново осягнути істини і закони буття».

У чому ж полягає смисл цього древнього міфу?

Смисл існування кожної душі полягає саме в її Земному існуванні, головна мета якого – добровільне, відповідальне ставлення до кожного свого вибору та вчинку.

Ось чому Душа повинна забути всі знання і всі істини, які вона пізнала у вищому світі, щоб відкрити їх знову, під час свого земного існування, і зробити ці знання своїми.

Що ж означає висловлювання: «Все у владі Господа, окрім Страху Господня?»

А означає воно те, що доля, життєвий шлях людини вже визначені наперед, але чи виконати визначене, чи піти призначеним шляхом, чи ні – залишається у власній Волі кожного з нас.

Таким чином, мета фіксована, але вибір шляху і спосіб досягнення мети надаються кожному індивідуально.

* * *

Є велика правда в тому, що проблемою смислу життя дуже часто, якщо не завжди, тривожаться невротики. Однак, тривожачись, вони цим же і пишаються, як рисою своєї складної душевної організації взагалі і напруженої духовності, зокрема. А пишатися тут немає чим. Тому що, по-перше, прагнення за будь-яку ціну відшукати смисл життя вбиває суть цього життя, а, по-друге, – проблема смислу життя для такої категорії людей – це, скоріше, проблема не духовності, а енергетики, проблема недостачі життєвої сили, проблема недостачі ресурсів для повноцінного життя.

Коли людина духовно врівноважена, має достатній енергетичний ресурс і ясний розум – у неї не виникає проблем і пошук смислу життя, у певному значенні, їй не потрібний. Отже, смисл життя, як психотерапевтична милиця, скоріше потрібний тим, у кого немає життєвого орієнтиру, кому потрібне підживлення ззовні через брак власної енергетики. З погляду психовалеології ця задача цілком може бути розв’язаною.

Ви хочете, щоб ваше життя стало осмисленим?

Немає проблем, адже з давніх часів добре відомий простий і універсальний шлях, що дозволяє зробити осмисленим усе навколо. Це – шлях Любові. Варто тільки полюбити життя, і все в ньому стане улюбленим, все знайде смисл. Якщо любиш – кожна ситуація стає осмисленою. Любов робить осмисленим кожне заняття, урівнює різні цінності, ставить в один ряд значне і незначне.

Що ж потрібно для того, щоб у вас було стільки любові?

Для цього ваша душа повинна стати здоровою!

4. СПРАВЖНЯ ЛЮБОВ

Страхи, ненависть, гординя, жадібність, обман, тощо – усе це РОЗДІЛЯЄ нас із речами, людьми, природою.