Мотивація праці як складова ринкових відносин

1.1.Сутність категорії „мотивація”

Наукою доведено і практикою підтверджено, що за сучасних умов господарювання прогрес забезпечує людина і її мотивація. Ефективність праці за інших однакових умов визначається особистим ставленням людини до праці, її мотиваційними настановами та трудовою поведінкою. Трудова поведінка людей надзвичайно різноманітна, оскільки вона є наслідком складного взаємосполучення широкого кола потреб, інтересів, мотивів, ціннісних орієнтацій, переконань, поглядів, умов трудової діяльності.

Протягом багатьох століть проблема спонукання людей до продуктивної праці хвилювала найвидатніші уми людства. І це не дивно: працею створюється я і матеріальна і духовна культура суспільства.

І літературі можна зустріти багато визначень мотивації, що розкривають її сутність з різних сторін.

Мотивація в загальному понятті – це сукупність зовнішніх і внутрішніх рушійних сил, що спонукають людину до відповідальної діяльності.

В залежності від поведінки людини – це процес свідомого вибору нею того чи іншого типу дій, які визначаються комплексною дією зовнішніх і внутрішніх чинників (стимулів, мотивів).

В управлінні – це функція керівництва, яка проявляється у формуванні у працівників стимулів до праці (спонукати їх працювати з новою віддачею), а також в довгостроковому діянні на працівника з метою зміни за заданими параметрами структури його ціннісних орієнтацій і інтересів, формування відповідного мотиваційного ядра ф розвитку на цій основі трудового потенціалу.

Як основна функція менеджменту мотивація пов’язана з процесом спонукання підлеглих до діяльності через формування мотивів поведінки для досягнення особистих цілей і цілей організації. В процесі мотивації припускається використання в певній послідовності взаємозалежних категорій: потреби людей – їх інтереси – мотиви – поведінка – дії.

Задачі, які може розв’язувати керівництво з допомогою мотивації :

- признання праці працівників, які досягли високих результатів, з метою подальшого стимулювання їх творчої активності;

- демонстрація схвалюю чого відношення організації до високих результатів праці співробітників;

- популяризація отримавших схвалення результатів праці співробітникам;

- використання різних форм признання досягнень;

- покращення морального стану працівників через відповідну форму признання;

- забезпечення процесу підвищення трудової активності працівників.

Уміле використання мотивації допомагає керівникам розробляти засоби досягнення максимальних результатів роботи підлеглих на основі чіткої уяви щодо особливостей їх поведінки.

Мотивацію класифікують за кількома ознаками.

- За основними групами потреб : матеріальна, трудова і статусна.

- За засобами використання : нормативна, примусова і стимулююча.

- За джерелами виникнення : внутрішня і зовнішня.

- За направленістю на досягнення мети : позитивна і негативна.

Матеріальна, трудова і статусна мотивації більш детально розглянуті в Темі 4.

Нормативна мотивація – це спонукання людини до певної поведінки шляхом ідейно-психологічного діяння: переконання, умовлення, інформування, психологічного зараження тощо.

Примусова мотивація базується на використанні влади і погроз незадоволення потреб працівника в разі невиконання ним відповідних вимог.

Стимулювання – діяння не на особистість як таку, а на зовнішні обставини з допомогою благ, стимулів, що спонукають працівника до відповідної поведінки.

Внутрішня мотивація проявляється тоді, коли людина, вирішуючи задачу, формує мотиви. Це може бути прагнення щодо досягнення певної мети, до завершення роботи, бажання боротись.

При зовнішній мотивації діяння на суб’єкт відбувається із-зовні, наприклад через оплату праці, розпорядження, правила поведінки тощо.

Менеджерам важливо знати про наявність внутрішніх і зовнішніх видів мотивації, так як ефективно управляти можна, тільки опираючись на зовнішню мотивацію, виникнення відповідних внутрішніх мотивів.

Розрізняють також мотивацію позитивну, що сприяє ефективному досягненню цілей, і негативну, що перешкоджає цьому.

Отже, мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, задають межі і форми діяльності і надають цій діяльності направленість, яка зорієнтована на досягнення певної мети.

Вплив мотивації на поведінку людини залежить від багатьох чинників, багато в чому індивідуально і може змінюватись під впливом зворотного зв’язку з боку діяльності людини.

Необхідно розглядати три аспекти мотивації:

- що в діяльності людини знаходиться в залежності від мотиваційного діяння;

- яке співвідношення внутрішніх і зовнішніх сил;

- як мотивація співвідноситься з результатами діяльності людини.

Мотивація персоналу включає цілу низку складових, а саме: мотивацію трудової діяльності, мотивацію стабільної та продуктивної зайнятості, мотивацію розвитку конкурентоспроможності працівника, мотивацію володіння засобами виробництва, мотивацію вибору нового місця роботи тощо.