Одноплечий утримуючий дротяний кламер. Будова, покази до застосування.

Одноплечий утримуючий кламер складаються з плеча, тіла і відростка.

Плече - пружиняча частина кламера, яка охоплює коронку з вестибулярного боку. В ортопедичній стоматології коронку зуба ділять на дві частини: оклюзійну і пришийкову. Межа між ними - це екватор. При виготовленні кламера плече повинне знаходитись між екватором і шийкою зуба.

Тіло - нерухома частина кламера, яка розміщується на апроксимальній поверхні зуба. Воно зв’язує плече і відросток. Його не розмішують нижче екватора, бо це буде перешкоджати накладанню протеза. Але на передніх зубах з етичної точки зору від цього можна відмовитись і тіло кламера розміщується ближче до ясен. Тоді між зубом і тілом кламера повинен бути проміжок.

Відросток - призначений для фіксації кламера у протезі. Розміщується вздовж альвеолярного гребеня під штучними зубами. Не рекомендується розміщувати відросток на піднебінній чи язиковій поверхнях, бо це призводить до перелому базиса.

Ретенційна дія кламера здійснюється завдяки тому, що плече розміщується на вестибулярній поверхні нижче екватора. Для того щоб змістити протез потрібно перевести пружинячий кінець кламера через екватор зуба. Для цього потрібно пересилити дію пружинячої сили плеча, величина якої залежить від механічних властивостей матеріалу і радіусу кривизни екватора.

Кламер передає навантаження на зуб, а через контактні пункти у розподілі жувального тиску приймає участь весь зубний ряд.

Для вигинання кламера використовують крампонні щипці. Вигинання проводять, орієнтуючись на зуб гіпсової моделі. Кламери виготовляють із дроту діаметром 0,6-1,5 мм. Чим більше діаметр дротяного кламеру, тим вища його утримуюча сила. Властивості кламерного плеча залежать від його довжини, діаметру, форми поперечного перерізу, матеріалу з якого виготовляють. Чим довше плече, тим воно пружніше. Процес вигинання починають із заокруглення кінця дроту. Вигинають плече кламера так, щоб воно охоплювало вестибулярну поверхню зуба між екватором та шийкою зуба, повторюючи лінію шийки зуба, але не торкалося ясен. Не доходячи до жувальної по­верхні або різального краю, біля контактного пункту роблять другий вигин, який буде початком тіла кламера, що щільно прилягає до екватора зуба з контактної поверхні та направлений в сторону ясен, дещо відходячи у сторону дефекту. Третім вигином формують відросток майже під прямим кутом до другого вигину, спрямовуючи його вздовж беззубої ділянки коміркового відростка (чи частини) в товщу майбутнього базису протеза під штучними зубами, орієнтуючись, щоб між альвеолярним відростком та відростком був просвіт 1.0 - 1.5 мм.

У разі використання нестандартних заготовок кламерів для їх виготов­лення відросток спеціально розплющують ударами молоточка та роблять насічки.