Класифікація безліфтових будинків і область їх застосування.

В основі типологічного ряду житлових будинків, які не мають ліфтів лежать дві групи, що відрізняються, головним чином, характером зв'язку з навколишнім середовищем.

До першої групи відносяться житлові будинки із прямим зв'язком квартир із приквартирними земельними ділянками при кожній квартирі.

До цієї групи відносяться:

одноквартирні (індивідуальні) садибні будинки й багатоквартирні блоковані будинки, що складаються із блок-квартир, кожна з яких має свій вихід назовні. Це, як правило, 1-3-поверхові будинки.

До іншої групи безліфтових будинків відносяться багатоквартирні житлові будинки, що не мають приквартирних ділянок, з виходами назовні через сходи, галереї й коридори.

Житлові будинки цієї групи діляться на дома секційного, коридорного й галерейного типів.

Як правило, вони мають середню поверховість до 5 поверхів.

Безліфтові квартирні будинки - найпоширеніший вид масового житлового будівництва, особливо в малих населених пунктах, хоча на цей час саме такий вид будівництва поширюється й у містах (котедж на забудова й блоковані будинки підвищеної комфортності).

Крім житлових поверхів в житлових будинках можуть бути цокольний, підвальний, технічний і мансардний поверхи.

Цокольний поверх - це поверх, позначка підлоги приміщень якого нижче планувальної позначки землі на висоту не більше половини висоти приміщень.

Підвальним вважається поверх при позначці підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі більш ніж на половину висоти.

Технічний поверх використовується для розміщення інженерного обладнання

та прокладання комунікацій. Може бути розташований у нижній (технічне підпілля), верхній (технічне горище) або у середній частині будинку.

Мансардний поверх (мансарда) розміщений всередині горища будівлі.

Обов'язковим елементом житлових будинків у всіх кліматичних районах (крім крайнього півдня) при усіх зовнішніх входах у вестибюль, сходові клітки і в квартири одноквартирних, блокованих і галерейних будинків є тамбур - прохідний простір між дверима, що слугує для захисту отпроніканія холодного повітря, диму і запахів при вході в будівлю, сходову клітку або інші приміщення.

Основні структурні елементи квартирних будинків - житлові осередки - квартири, проектовані виходячи з умов заселення їх однією сім'єю.

Комфортабельність, тобто споживча експлуатаційна повноцінність житла, залежить не тільки від наявності в складі житлового осередку (квартири) всіх перерахованих вище структурних елементів, а й від раціональної планувальної та просторової їхньої організації.

У квартирах всіх типів будинків важливою є інсоляція приміщень.

Тривалість інсоляції, визначається за ДБН 360**, повинна бути забезпечена: в одно-, дво- і трикімнатних квартирах - не менше ніж в одній кімнаті; у чотири- і п'ятикімнатних - не менше ніж у двох кімнатах; у шести- і більше кімнатних - не менше ніж у трьох кімнатах; в одно-, двокімнатних квартирах для осіб похилого віку - не менше ніж в одній з житлових кімнат. У гуртожитках повинні інсолюватися не менше 60 % житлових кімнат.

Літні приміщення житлових будинків не повинні погіршувати інсоляцію квартир. У зв'язку з цим не допускається проектувати лоджії перед кімнатами, що є розрахунковими за умовами забезпечення внормованої інсоляції квартири. У випадках проектування балконів перед такими кімнатами їх слід розташовувати зміщеними відносно вікон: у кімнатах східної і західної орієнтації -у північному напрямку, у кімнатах південної орієнтації - у будь-якому напрямку.

Природне освітлення повинні мати житлові кімнати, кухні, неканалізовані вбиральні, вхідні тамбури до будинків, сходові клітки і загальні коридори у житлових будинках коридорного типу, а також приміщення громадського призначення в гуртожитках і житлових будинках для осіб по­хилого віку і сімей з інвалідами. Відношення площі світлових прорізів житлових кімнат і кухонь до площі підлоги цих приміщень повинно бути в межах від 1:5,5 до 1:8. Для мансардних поверхів зі світловими прорізами в площині похилих огороджувальних конструкцій - не менше 1:10. Уточнення геометричних параметрів світлових прорізів слід провадити на підставі розрахунку коефіцієнта природної освітленості згідно зі СНиП ІІ-4.

Примітка 1. Допускається проектувати без природного освітлення:

а) кухні-ніші за умови їх обладнання електроплитами і влаштування примусової витяжної вентиляції;

б) позаквартирні поверхові коридори в будинках секційного типу з центрально розташованим сходово-ліфтовим вузлом;

в) тамбури в одноквартирних і зблокованих житлових будинках, а також такі, що ведуть безпосередньо до квартири;

г) внутрішньоквартирні сходи і сходові клітки одноквартирних і зблокованих будинків.

Примітка 2. Природне освітлення робочих приміщень для інвалідів, які слабо бачать, та працюють удома, проектують за спеціальним завданням.

Шумозахисні та шумозахищені житлові будинки.

У випадку розміщення житлових будинків на міських магістральних вулицях вони повинні передбачатися шумозахисними, з розташуванням квартир або спальних кімнат у бік, протилежний до магістралі. У таких будинках допускається орієнтація на сторону шуму однієї загальної кімнати в квартирах з кількістю житлових кімнат три і більше.

У зазначених кімнатах слід передбачати конструктивно-технічні засоби шумозахисту, які зни­жують у режимі провітрювання рівень проникаючого шуму до нормативних значень.

Допустимі рівні шуму, що створюються у приміщеннях будинків системами вентиляції й іншим інженерно-технічним обладнанням (ліфти, насоси, електродвигуни, трансформатори тощо), слід приймати на 5 дБА нижче (поправка мінус 5 дБА) відповідних гігієнічних нормативів.

Шумозахисні та шумозахищені будинки мають спеціальні віконні блоки з подвійним або потрійним склінням склопакетом (на пружних прокладках).

Шумозахисним будинкам, як правило, надають П-образний обрис у плані з метою захисту від вуличного гуркоту внутрішньої частини двору, кварталу чи мікрорайону.

Деякі шумозахисні і шумозахищені будинки (частіше готелі) можуть мати кондиціонування. Перші поверхи шумозахисних і шумозахищених будинків найчастіше нежитлові; балкони і лоджії звернені у бік, протилежний до магістралі.

У багатоквартирних безліфтових житлових будинках окремі квартири з’эднуються комунікаційними зв’язками – сходами, коридорами, галереями, міжквартирними площадками, тамбурами, тощо.

Варіанти вирішення входів в багатоповерхові будинки:
а - безпосередньо через сходову клітку; б - через вестибюль, розташований перед сходами і має наскрізний прохід; в - через вестибюль, розташований поруч зі сходами; 1 - поштові скриньки, 2 - вестибюль, 3 - колясочна

1 - марш; 2 - поверховий майданчик; 3 - міжповерхові майданчик; 4 - огорожа; 5 - цокольний марш; 6 - проступь; 7 - подступенок

Сходи повинні відповідати таким вимогам: бути зручними і безпечними при ходьбі; бути міцними; задовольняти санітарно-гігієнічним вимогам; задовольняти протипожежним вимогам.

Сходи класифікуються за такими ознаками:

- по планувальному рішенню;

- по розташуванню в будівлі;

- за призначенням;

- за матеріалом;

- за конструктивним рішенням;

За планувальним рішенням, залежно від розташування і кількості маршів у межах одного поверху сходи поділяються на:

- Одномаршові;

- Двомаршові;

- Трьохмаршові;

- Двухмаршові з парадним середнім маршем;

- Чотирьохмаршові;

- Двухмаршові незадимлювані для будівель підвищеної поверховості;

- Одномаршові з перехресними маршами;

- Гвинтові;

За призначенням сходи поділяють на: основні; запасні (допоміжні); аварійні; пожежні.

За матеріалом сходи поділяються на: кам'яні; дерев'яні; металеві.

Найбільше застосування отримали кам'яні сходи, так як вони мають найкращі експлуатаційні характеристики. Дерев'яні сходи допускаються в кам'яних будівлях до двох поверхів і в дерев'яних будівлях. У цивільних будівлях металевими робляться аварійні, пожежні сходи, а також можливі металеві сходи на горище і іноді зустрічаються в будинках старої будівлі.

За конструктивним рішенням сходи можуть бути: збірні; монолітні.

Вузли двомаршових сходів із збірних елементів.

1 марш; 2 плитка майданчики; 3 мозаїчна щабель; 4 куточки 150 х 65 х 8 мм; 5 косоур

Приклади планування сходів.

Схема влаштування протипожежних сходів

1. Блоковані житлові будинки. Типи блок-квартир. Прийоми блокованої забудови.

Багатоквартирний блокований житловий будинок складається з ряду блок-квартир, що примикають один до одного й мають самостійні входи і приквартирні земельні ділянки.

Цей тип житла має всі переваги садибного будинку й разом з тим має більш високі економічні показники.

Основна структурна і формотворна одиниця будинку блокованого типу - блок, що представляє собою закінчений об'ємно-планувальний елемент, як у будівельному, так і інженерному відношенні. Житлові будинки утворюються сполученням однакових або різних за типами квартир та поверховості блоків.

Квартири в блокованих будинках мають два входи, що необхідно для зв'язку з ділянкою, яка перебуває перед будинком з боку вулиці, і другий - для зв'язку з ділянкою, яка перебуває за будинком.

Житлові будинки утворяться поєднанням однакових або різних за типами іповерховістю квартир і блоків. Основний тип блоку - рядовий, бічні стіни якого є загальними для сусідніх блоків. Входи в них звичайно робляться із двох сторін. По краях будинку розташовуються торцеві блоки. Планування квартири торцевого блоку може бути таким же, к і в рядовому блоці, а може мати й інше планування й окремий вхід в середині торцевого блоку будинку. У будинках складної конфігурації використовують ще й поворотні блоки.

Вони можуть бути розгорнуті як під тупим, так і під прямим кутом. Застосовують також блоковані будинки із хрестоподібних блоків, коли необхідна більш щільна забудова.

Хрестоподібні блоки звичайно складаються із чотирьох одноповерхових або двоповерхових квартир, що мають двосторонню орієнтацію й наскрізне або кутове провітрювання.

Застосовують також блоковані будинки з Г-подібних, П-подібних і Т-подібних блоків, які також дають більшу щільність забудови. Такі будинки мають замкнуті або напівзамкнуті внутрішні дворові простори. Блоковані будинки з успіхом застосовують при забудові на крутому рельєфі. Будівництво таких будинків ведеться на схилах з ухилом 150 і більше. У блокованих будинках, зазвичай, застосовують 3 основні типи квартир: - одноповерхові в одноповерхових блоках; - одноповерхові у двоповерхових блоках; - двоповерхові квартири.

Зустрічаються й інші типи квартир: двоповерхові з неповним другим поверхом, квартири з мансардним поверхом, триповерхові квартири. Але найпоширенішим типом блокованого будинку є будинок із квартирами у двох рівнях. Принципи побудови двоповерхових квартир у блокованих будинках, в основному, такі ж самі як і одноповерхових .

Прийоми блокування й забудови.

Кількість блок-квартир в одному будинку може бути від 2 і більше.

Незалежно від типу блоків прийоми блокування можна звести до наступних схем:

1. Лінійна, коли блоки примикають вздовж одній лінії забудови.

2. Блокування зі зміщенням блоків.

2. Блокування за допомогою господарської забудови.

3. Просторове блокування (“килимова” забудова).

4. Хрестоподібні блоки.

5. Блокування на рельєфі.

При забудові блокованими будинками застосовують різні планувальні прийоми.

Найпростіший з них - однорядна забудова вздовж вулиць або по периметру кварталу.

Забудова може бути прямолінійна, криволінійна, суцільна “змійкою”, “килимова” великої щільності. У великих житлових комплексах іноді застосовують кілька прийомів відразу.