Метрологічні основи контролю за тренувальним і змагальним навантаженням

Контроль тренувальних і змагальних навантажень може бути здійснено на двох рівнях. Перший рівень пов’язаний з отриманням найбільш загальної інформації про тренувальні та змагальні навантаження і передбачає реєстрацію та оцінку таких основних показників: сумарного обсягу роботи в годинах; кількості тренувальних днів; кількості тренувальних занять, кількості днів змагань та ін.

Другий рівень передбачає детальну характеристику навантажень, що вимагає введення великої кількості специфічних параметрів, характерних для конкретного виду спорту.

При контролі тренувальних навантажень застосовуються показники, які відображають величину навантажень (великі, значні, середні, малі) в різних утвореннях структури тренувального процесу (етапи, мікроцикли, заняття тощо); їх координаційну складність, переважну спрямованість на вдосконалення різних сторін підготовленості, розвитку різних якостей і здібностей.

При контролі змагальних навантажень використовуються показники, які відображають: кількість і співвідношення змагань різних видів (підготовчих, контрольних та ін.); загальну кількість змагальних стартів (ігор, поєдинків); максимальну кількість стартів в окремих змаганнях, днях, кількість зустрічей із рівними і сильнішими суперниками та ін.

Контроль змагальної діяльності в циклічних видах спорту як правило зводиться до реєстрації:

- графіку проходження дистанції;

- темпу рухів на окремих відрізках дистанції;

- довжину «кроку» на цих відрізках;

- різниця між вимірюваними характеристиками на окремих відрізках дистанції

Контроль змагальної діяльності в циклічних видах спорту набагато складніший, тут як правило оцінюються:

- в легкоатлетичних стрибках характер розбігу (кількість кроків при розбігу, швидкість при розбігу, швидкість на останньому кроці);

- в легкоатлетичних метаннях швидкість попередніх обертань, напрям фінального зусилля;

- у пауерліфтингу та важкій атлетиці співвідношення результатів окремих вправ до суми, а також окремих вправ однієї до другої;

- аналіз щільності результатів в сумі триборства (двоборства);

- визначення результатів спортсменів по відношенню до світових рекордів;

- визначення результатів по відношенню до єдиних нормативних норм визначених для окремих видів спорту;

- оцінюється розвиток сили.

Можуть оцінювати змагальну діяльність групи висококваліфікованих спортсменів або одного спортсмена.

Контроль змагальної діяльності в спортивних іграх як правило здійснюється за наступними критеріями:

- ефективність командних та індивідуальних техніко-тактичних дій;

- об’єм атакуючих і захисних дій;

- різноманітність атакуючих і захисних дій;

- оцінюється кількість передач м’яча, єдиноборств, ударів по воротам, створення голових ситуацій (футбол);

- тривалість сету, розіграш очок, ударів у розіграшу, дистанція яку спортсмен пробігає за гейм (теніс);

- подача м’яча, прийом м’яча, нападаючий удар, блокування нападаючого удару (волейбол, футбол).

Контроль змагальної діяльності в одноборствах багато в чому подібне до тих, які використовуються в спортивних іграх. Це стосується оцінки об’єму, різноманітності та ефективності атаку і захисних дій.

- оцінюють фізичну і технічну підготовленість борців;

- оцінюється розвиток сили, витривалості;

- коефіцієнт ефективності бойових дій;

- число ударів;

- коефіцієнт точності ударів.

Контроль змагальної діяльності в у складно координаційних видах спорту виділяє чотири компоненти:

- елементний склад змагальних вправ, візуальне спостереження на змаганнях;

- складність вправ;

- якість виконання змагальних вправ;

- інформативність біохімічних і фізіологічних критеріїв змагальної діяльності.