Метрологічний контроль за технічною підготовленістю або технічною майстерністю.

Контроль за технічною підготовленістю, або за технічною майстерністю, полягає в оцінці того, що вміє робити спортсмен і як він виконує основні рухи.

Розрізняють два основні методи контролю за технічною майстерністю: візуальний та інструментальний .

Візуальний контроль є найбільш поширеним, одним з основних у спортивних іграх, єдиноборствах, гімнастики, фігурному катанні на ковзанах і т.п. Потрібно скласти програму спостережень і навчити спостерігачів.

Візуальний контроль може проводитися як в ході безпосередніх спостережень за діями спортсмена, так і за допомогою відеомагнітофонної техніки.

Інструментальний контроль за технічною майстерністю призначений для вимірювання біомеханічних характеристик техніки рухів. Реєстрації підлягають час, швидкість і прискорення руху в цілому або його окремих фаз; зусилля, що розвиваються при виконанні рухів; положення тіла або його сегментів.

Останнім часом найбільший розвиток отримують методи, в яких вимірювальні пристрої з’єднані з аналізаторами і комп’ютерами. У цьому випадку повний аналіз даних здійснюється відразу ж після закінчення руху. Спортсмен може зіставити своє відчуття руху з об’єктивною оцінкою його техніки і на основі такого зіставлення внести необхідні корекції в тренувальний процес.

Контроль за обсягом техніки здійснюється підрахунком загального числа дій, які виконує спортсмен на тренувальних заняттях і змаганнях. Фахівець контролює його, підраховуючи всі ці дії. Коли кожну з дій чітко визначено, помилки реєстрації мінімальні.

Різнобічність технічної підготовленості спортсмена визначається ступенем різноманітності рухових дій, якими володіє спортсмен. Тренувальна різнобічність, як правило, вище змагальної. Це пов’язано з тим, що у відповідальних зустрічах з рівними за класом суперниками спортсмен використовує обмежену кількість (іноді 1-2) технічних прийомів.

Ефективність техніки спортивних рухів визначається за ступенем її близькості до індивідуально оптимального варіанту. В принципі найбільш ефективною повинна бути визнана така техніка руху, при якій найкращим чином реалізується руховий потенціал спортсмена. Ступінь реалізації залежить від багатьох факторів, в тому числі і від таких, як мотивація, тактична і фізична підготовленість і т.п.

Спортивний результат – важливий, але не єдиний критерій ефективності техніки. Не менш інформативні інші критерії , які характеризують абсолютну, порівняльну і реалізаційну ефективність техніки.

Розрізняють три різновиди оцінки ефективності техніки:

1. інтегральну , коли оцінюється ефективність техніки вправи в цілому;

2. диференціальну, в ході якої визначають ефективність деяких елементів руху;

3. диференційно-сумарну оцінку; в цьому випадку оцінюється ефективність техніки кожного елемента вправи, потім результати сумуються і виводиться загальна оцінка .

Найбільшого поширення в сучасному спорті отримала диференціальна оцінка, процедура виведення якої складається з наступних етапів:

1. проведення вимірювань показників техніки елементів вправи;

2. розрахунок коефіцієнтів кореляції між їх численними значеннями і результатом вправи. Показники, значення яких найбільш тісно корелюють з критерієм, розглядаються як інформативні;

3. визначається ефективність техніки кожного з елементів вправи.

Удосконалення техніки рухів здійснюється поетапно, і на кожному етапі необхідно контролювати її освоєння. Для цього використовують два критерії:

1. результат;

2. біомеханічні характеристики вправи.

Виділяють два основних напрямки в контролі засвоювання рухів: оцінку стабільності і стійкості техніки.

У першому випадку вимірюють техніку рухів, що виконуються у звичних умовах (на тренувальних заняттях , прикидках тощо). У цьому випадку вплив психологічних факторів (емоцій, страх перед діями суперників і т.д.) на результат вправи незначний.

Стійкість техніки визначається, коли вправа виконується на змаганнях, в умовах стомлення, при зміні зовнішніх умов і т.п.

Роздільний контроль стабільності і стійкості необхідний внаслідок того, що деякі спортсмени в комфортних умовах демонструють ефективну техніку, а на змаганнях і результати різко знижуються , і техніка розладжується.