Застосування електрофорезуу медичних дослідженнях.

Клітини організму мають різний за величиною заряд, причому кожен тип клітин звичайно характеризується певним, досить стабільним зна­ченням потенціалу. Жива протоплазматична поверхня та всі біологічні поверхні мають негативний заряд. Зокрема, у різних ссавців при рН = 7,4 величина -потенціалу еритроцитів коливається в межах від -7 до -22 мВ. У людини ця величина дорівнює-16,3 мВ.

Низьке значення ізоелектричної точки еритроцитів (рН_іет = 1,7), а також їх постійний негативний заряд можна пояснити йонізацією кислот­них груп фосфоліпідів на поверхні еритроцитів. Лейкоцити, як і еритроци­ти, рухаються до анода; їх негативний заряд зумовлений дисоціацією йоногенних груп білків сироватки крові, які адсорбуються на поверхні лейкоцитів.

За електрофоретичною рухливістю клітини крові можна розмісти­ти у такій послідовності: гранулоцити 0,6 ·10^-12 м²/ (с·В); лімфоцити 0,8 ·10-¹² м²/(с·В); еритроцити 1·10^-12 м²/(с·В).

Впровадження електрофорезу у біохімічні дослідження дало змо­гу розділити складні суміші біологічних рідин і дослідити їх індивіду­альні характеристики, зокрема склад білків сироватки крові та шлунко­вого соку. Серед біологічних рідин найкраще досліджена і викликає най­більший інтерес кров (таблиця 3).