Формами прояву тоталітарного режиму є комунізм, сталінізм, фашизм, нацизм та ін.

Історично першою формою тоталітаризму є комунізм радянського типу, сформований після 1917 р., в Італії у 1922 р. був встановлений такий різновид як фашизм, а в 1933 р. у Німеччині виникає суспільний устрій – націонал-соціалізм, котрий мав чимало спільних рис з фашизмом та радянським комунізмом.

Тоталітаризм характеризується всеохоплюючою ідеологізацією та політизацією суспільного життя, гіпертрофією власті і пожиранням нею громадського суспільства, відсутності свободи, особистості, всюди сущім контролем з боку об’єднаного в одне ціле партійно-державного апарату над громадянами, підкоренням всієї соціальної системи колективним перспективам та офіціальній ідеології.

Хоч тоталітаризм став політичною реальністю тільки у ХХ столітті його ідейні витоки сягають у глибину давнини.

Звернемося до витоків подібних режимів, до давніх деспотій. Для характеристики тоталітарних режимів минулого можна провести характеристики режимів імперії інків, азіатського способу виробництва а різних сферах суспільства.

Держава інків була відкрита іспанцями в 1531 році. До цього часу вона існувала вже більше 200 років і знаходилась на території нинішнього Еквадору, Болівії та Перу, а також на північній половині Чилі, та північно-західній частині Аргентини. Населення досягло майже 12мільйонів чоловік. Іспанці були вражені грандіозними спорудами храмів, палаців з величезних камінних блоків.

Столиця була з’єднана з віддаленими частинами імперії прекрасними дорогами, які по дамбах йшли через болота, вирубувалися в скелях, пересікали прірви за допомогою навісних мостів і т.п.

Ця грандіозність споруд вражала тим більше, що інки не використовували заліза, більша частина гармат та зброї були дерев’яною чи кам’яною, соха не була відома, а земля оброблялася дерев’яною мотикою. Низький рівень техніки компенсувався досконалою організацією величезних мас населення, відробляючи трудову повинність.

Земля в імперії належала головному Інку і вже від нього давалась в користування як інкам (панівний прошарок, свого роду еліта, аристократія і бюрократія), так і селянам, які повинні були одробляти військову повинність та ряд трудових повинностей. Все життя, наприклад, чоловіка селянина поділяється на 10 періодів: згідно з віком назначалась та чи інша повинність: пастухом, гінцем, робітником з плетення мотузків і т.д. Справа доходила до абсурдних робіт, аби тільки люди не залишалися без діяльними. Наприклад, пересовували земляний горб на інше місце.

Не тільки робота, але і все життя жителів проходило під наглядом чиновників: вранці давався сигнал, який означав приступати до роботи, для зручності спостереження двері під час обіду повинні були бути відчиненими, до того ж час їжі та меню регламентувалися.

Цікаво відмітити, ще в ідеальній державі Платона серед наглядачів «ні в кого не повинно бути такого житла або комори, куди б не мав би доступу кожний бажаючий».

Ця ідея за 2500 років повторилася у Достоєвського в „Злочин і покарання” і була по суті реалізована в комуналках та гуртожитках.

В імперії інків кожному селянину із державних складів видавалось щорічно два плащі (робочій та святковий), одного крою, але різного кольору для різних територій, що поряд з однаковою зачіскою для кожної провінції полегшувало спостерігання за пересуванням людей. Регламентувалось навіть сімейне життя. Шлюбна церемонія здійснювалась один раз у рік чиновником, який приїжджав, коли, хто мав вступити у шлюб, досягли певного віку. У інків, привілейованих прошарків, було багато дружин.

Взагалі жінок, починаючи з дитячого віку, відбирали та готували як наложницю головного владики, або в будинки інків.

Для такої регламентації всього життя людей, для такого всюди сущого державного контролю необхідний був розгалужений бюрократичний апарат.

Про ступень бюрократизації, наприклад, в Давньому Єгипті свідчить хоч би різноманітність тих посад, які посідали чиновники: сільський писар, сільський суддя, начальник над каналами, писар озер, начальник морського будівництва, будівельник палаців, начальник робочого персоналу, начальник суспільних робіт, наглядач над хлібами та зерносховищами.

Закони, які регулюють життя в державі спирались на вишукану систему покарань. Кара була суворою: майже завжди смерть або жорстокі тортури, наприклад, підвішування за волосся над прірвою.

У всій життєдіяльністю людей була жорстка стандартизація. І все, що якось виділялось, розглядалось, як вороже: чи народження двійнят, чи скеля незвичайної форми. В цьому вбачали вияв злих сил. І події показали, що страх, який будь-як незаплановані явища викликали в державі інків виявився повністю оправданим: вели чувана імперія виявилась слабкою перед менш, ніж хвостами іспанцями.

Аналіз тоталітарного режиму потребує перш за все з’ясування способу виробництва, тобто характеристики економічних параметрів. Для цього звернемося до поняття «азіатський спосіб виробництва».