Ченстоховська ікона Божої Матері

Після смерті Данила Галицького його держава продовжувала зберігати напівзалежне становище від Золотої Орди. Василько до своєї смерті 1270 р. княжив на Волині, сини Данила: Лев – у Галичині, Мстислав – у Теребовлі, Шварно – у Холмі. А після смерті Лева, за відсутністю інших спадкоємців, його син – Юрій І (1301 – 1308) став правителем знову єдиної Галицько-Волинської держави. Столицею держави став Володимир-Волинський. Правління Юрія І відзначене стрімким піднесення: зростанням міст і сіл, розвитком культури й торгівлі. Сам князь прийняв королівський титул.

Останніми галицько-волинськими князями роду Романовичів були сини Юрія І Андрій і Лев II. Вони хоч і поділили між собою територію князівства, але в політиці завжди діяли спільно. Князі підтримували дружні стосунки з західними державами, прагнули здобути незалежність від Золотої Орди, яка почала слабнути. 1323 р. загинули під час однієї з війн проти татар. Після їх смерті не залишилось спадкоємця династії Рюриковичів по чоловічій лінії. Галицькі бояри запросили на князівський стіл сина сестри Андрія і Лева Мазовецького князя Болеслава, що прийняв православ'я та дістав ім'я Юрія II. Проте Юрій-Болеслав виявився короткозорим та егоїстичним правителем. 1337 р. він здійснив спільно з татарами невдалий похід на Люблін і під загрозою польсько-угорського вторгнення у відповідь змушений був у Вишеграді підписати угоду, згідно з якою заповідав галицький трон польському королеві Казимиру ІІІ. Коли про це стало відомо, галицькі бояри отруїли князя, здійснивши 1340 р. переворот. З цього часу галицькі землі стали ареною боротьби сусідніх держав – Литви, Польщі і Угорщини і втратили свою незалежність.

Поєднуючи слов'янську спадщину й впливи Візантії, Західної та Центральної Європи, культура Галицько-Волинської держави посідала помітне місце серед сусідніх народів. Протягом ста років після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство слугувало опорою української державності, перейняло велику частку київської спадщини й водночас запобігало захопленню західноукраїнських земель Польщею.