Історія Польщі.

(С. Цьосек, 3. Міхалєк, Я. Рейковський, Л. Міллєр та ін.). Однак проти лінії порозуміння виступила потужна група консерваторів з партійного апарату, які звинуватили В. Ярузельського в "капітулянтстві". Драматичні події розгорнулися під час другого туру пленуму 16-18 січня 1989 р. Група В. Ярузельського поставила на голосування "вотум довіри" членам політбюро ЦК. Під загрозою відходу від керівництва найвпли-вовіших осіб (В. Ярузельського, Ч. Кіщака, Ф. Сівіцького, М.Ф. Раковського) члени ЦК проголосували за курс на порозуміння з опозицією (173 "за", 32 "проти", 14 утрималося). Рішення пленуму відкрили шлях для переговорів, означали глибокий перелом у свідомості багатьох комуністів, які боляче переживали крах ідеологічних догм.

27 січня 1989 р. в Магдаленці відбулася зустріч делегацій уряду і "Солідарності", очолюваних Ч. Кіщаком і Л. Валенсою. На ній після тривалих дискусій було вирішено розпочати наради Круглого столу 6 лютого 1989 p., узгоджено порядок його роботи та учасників. Початку переговорів сприяла міжнародна обстановка. У СРСР політика "перебудови" перейшла на вищий щабель, визволивши процеси демократизації в радянських республіках. Завдяки новій міжнародній політиці М. Горбачова було розтоплено лід у стосунках між Сходом і Заходом, досягнуто домовленостей між СРСР і США про"нульовий варіант" у розміщенні ядерної зброї в Європі. Наприкінці 1988 р. СРСР припинив інтервенцію в Афганістані і вивів звідти свої війська. Наближалася до завершення "холодна війна".

6лютого 1989 р. у будинку Ради міністрів (колишній палац намісника) у Варшаві почалися засідання Круглого столу.За спеціально виготовленим для цьогокруглим столом розмістилися 57 осіб, які представляли правлячу коаліцію (ПОРП, ЗСЛ, СД, ОПЗЗ та ін.) - 27 осіб, "Солідарність" - 25, костел - 5. У роботі також брали участь кілька сотень учасників, експертів, радників з двох сторін. Вони працювали у трьох секціях: економіки та соціальної політики (співголови В. Бака і В. Тшеця-ковський), профспілкового плюралізму (А. Квасьнєвський, Р. Сосновський, Т. Мазо-вєцький) і політичних реформ (Я. Рейковський і Б. Ґеремек). Секції утворили 14 підсекцій і робочих груп для опрацювання конкретних питань. Головуючими на пленарних засіданнях були Ч. Кіщак і Л. Валенса. Основні дискусії тривали на засіданнях секцій і підсекцій. Найбільш принципові дискусійні питання розв'язувалися у вузькому фоні з участю Ч. Кіщака і Л. Валенси у відомій резиденції МВС у Магдаленці. Засідання і наради тривали вісім тижнів і закінчилися 5 квітня. Обидві сторони погодилися з тим, що змістом переговорів є знаходження консенсусу основних політичних сил країни щодо вибору шляхів і засобів виходу з глибокої кризи, проведення політичних і соціально-економічних реформ. Опозиція вбачала вихід у запровадженні демократичних засад насамперед до політичної системи, що давало можливість підключити до реформ весь інтелектуальний потенціал. Партійно-урядова сторона прагнула залучити опозицію до співвідповідальності за соціально-економічний розвиток країни при збереженні в руках правлячої коаліції провідних політичних позицій. У таємних

Рис. 80. Відкриття засідань Круглого столу 6 лютого 1989 р.