Історія Польщі. увійшов до керівних органів партії

увійшов до керівних органів партії. Напередодні форуму він мав зустріч з Й. Сталіним і незабаром (14 грудня 1948 р.) написав радянському керівникові особистого листа, в якому сміливо відстоював власну думку щодо слушності політики ППР у попередній період, критикував кадрову політику, яка насаджувала на керівні посади в Польщі євреїв з СРСР, відмовлявся співпрацювати з групою Б. Бєрута і Я. Бермана.

Виникнення ПОРП стало важливим елементом формування тоталітарного устрою в Польщі, який підпорядковував єдиному партійному керівництву всі сфери життєдіяльності суспільства - від державного апарату до громадських і культурних установ. Партія перетворювалась на інститут, який керував усіма справами від імені народу, але не був йому підзвітний. Така влада могла утриматися тільки спираючися на апарат примусу, маніпулювання суспільною свідомістю, повсюдний контроль кожної ділянки життя людей. Створення ПОРП відкривало шлях для завершення процесу утвердження монопольної влади партії. Легальні ЗСЛ і СД визнали керівну роль ПОРП в системі влади і отримали за це невеликий доступ до посад. До політичної системи входили також профспілки, ЗМП, Союз борців за свободу і демократію, Товариство польсько-радянської дружби та ін. Більшість форм і методів політичної діяльності ПОРП запозичила у ВКП(б). !

Проблеми економіки.У перші післявоєнні роки більшість політичних сил Польщі погоджувалася щодо необхідності проведення соціально-економічних реформ при збереженні т.зв. мішаної економіки, що включала державну, кооперативну і приватну власність, а також щодо необхідності державного планування господарського розвитку. Після проведення земельної реформи і націоналізації постали завдання прискорення відбудови зруйнованого господарства. У вересні 1945 р. було створено Центральне управління планування (ЦУП) при Економічному комітеті Ради міністрів (КЕРМ). ЦУПом керував соціаліст Ч. Бобровський; тут працювали знані польські економісти. На початку 1946 р. ЦУП розпочав роботу над планом відбудови економіки. Однак виникли розбіжності між ЦУПом і міністром промисловості і головою КЕРМ комуністом Г. Мінцем, який прагнув наслідувати радянські зразки державного планування з великим обсягом інвестицій у виробництво засобів виробництва. Незважаючи на це, підготовлений ЦУПом трирічний план відбудови був затверджений КРН у вересні 1946 р. План був розрахований на 1947-1949 pp. і передбачав відновлення зруйнованої економіки, інтеграцію "повернутих земель", підвищення життєвого рівня населення. У 1947 р. відбулися зміни в економічній політиці, ініційовані ППР. Державною власністю було охоплено більшість промислових підприємств. Навесні 1947 р. було розпочато "битву за торгівлю", в ході якої встановлено державний контроль над торговими операціями, багатьох приватних власників за звинуваченням у "спекуляції"" заарештовано і відправлено до трудових таборів. На початку 1949 р. державні органи контролювали 93% гуртової і 56% роздрібної торгівлі. На початку 1948 р. керівники ЦУПу були звинувачені в застосуванні "буржуазних" методів планування й незабаром усунені з посад і заарештовані як "шкідники". На початку 1949 р. ЦУП був ліквідований, а замість нього створена Державна комісія господарського планування (ПКПГ) під керівництвом комуністів. Були змінені показники плану на 1948 і 1949 pp., які передбачали подальше посилення контролю держави за господарством, розбудову державного сектора. Проголошено курс на зміцнення "соціалістичного" сектора економіки, включаючи торгівлю і сільське господарство. В основу розвитку господарства було покладено засади, запропоновані Г. Мінцем: "Слід відкинути фальшиві теорії про першість плану споживання, а будувати національний план на основі плану виробництва..." Економіка перетворювалась на галузь, яка розвивалась не заради виробництва потрібних товарів, а задля самої себе і політичних амбіцій правлячого табору.

В умовах комуністичного експерименту

До кінця 1948 р. було досягнуто певних успіхів у відбудові господарства країни. У

1947 р. національний дохід на одного мешканця на 20% перевищив рівень 1938 р. Особливо помітними були досягнення у промисловому виробництві. Поліпшилося соціальне становище населення, майже зникло безробіття. Гірше складалася ситуація в сільському господарстві, де у 1947 р. велика посуха знищила значну частину врожаю. До

1948 р. вдалося досягнути лише 85 % довоєнного рівня сільськогосподарського виробництва. Керівники ПОРП вважали, що прийшов час кооперування селянських господарств і включення їх у систему держаного господарювання. У січні 1949 р. уряд скасував карткову систему на основні продукти харчування.

Значні зрушення відбулися в освіті і культурі.Відповідно до накреслених у документах нової влади завдань демократизації цих галузей, були проведені заходи для відбудови і розвитку закладів освіти і культури - шкіл, університетів, бібліотек, музеїв тощо. Наприкінці червня 1945 р. в Лодзі пройшов Освітній з'їзд, який обговорив урядовий проект реформи шкільництва. Реально реформою освіти займалося Міністерство освіти, його зусилля були спрямовані переважно на відбудову шкіл і оновлення шкільних програм. Незважаючи на післявоєнні труднощі, у 1948 р. шкільною освітою було охоплено 97 % дітей, швидко розвивалася професійно-технічна освіта. Були відкриті нові університети в Любліні, Лодзі, Торуні, Вроцлаві, кількість вищих у 1948 р.шкіл досягла 58, а студентів - зросла з 56 тис. до 104 тис. Ще у травні 1945 р. КРН прийняла декрет про створення "вступного року" у вищих школах з метою розширити доступ до вищої освіти робітничій та сільській молоді. Нова влада реалізувала політику декомерціалізації освіти і культури, яка відкривала доступ до культурних надбань широким верствам населення. Водночас відбулася централізація управління і фінансування цих галузей державою і поступове посилення її втручання у зміст і форми поширення культури, яке виявлялось у нав'язуванні вибіркових "прогресивних" ідеологічних постулатів. Правлячі кола постійно наголошували на потребі піднесення культурного рівня і зміцненнясоціальних позицій трудящих верств. Ці заклики знаходили відгук серед польської інтелігенції, яка трактувала їх у ліберально-демократичному дусі. Водночас після 1947 р. у культурній політиці держави посилювалися тенденції до повного підпорядкування ідейного змісту культури потребам марксистсько-ленінської доктрини.

Після війни зменшилася загальна кількість періодичних видань - до 850 у 1948 яяяяяяр. (до війни 2600), але наклади зросли до 3,5 млн. (до війни 1,5 млн.). Преса була могутньою зброєю правлячих кіл у пропаганді "народно-демократичних" поглядів, в яких переважали радикально-демократичні і соціалістичні ідеї. У перші роки після війни особливо активну роль у пропаганді "народно-демократичних" ідей і згуртуванні інтелігенції відіграв комуністичний публіцист і видавець Єжи Борейша (власне Беніамін Ґолдберг, 1905-1952). Його публікації й активна організаційна діяльність сприяли прилученню значної частини інтелігенції до співпраці з новою владою. Преса стала ареною численних дискусій з питань ролі культури в розвитку суспільства, гуманізму, наукової та мистецької творчості. У поширенні культури важливу роль відіграли книжкові видання: якщо у 1945 р. побачили світ 1078 назв книжок, то у 1948 р. - 4791 загальним накладом 68 млн. примірників. Проведені в 1948 р. вибіркові дослідження показали, що найбільш популярними письменниками залишалися Г. Сєнкевич, Б. Прус, С. Жером-ський, Ю. Крашевський. Нова влада сприяла розвитку радіофонії, взявши за підставу поширення провідникових радіоприймачів. У 1948 р. кількість радіоабонентів наблизилася до 1 млн., при цьому близько 1/4 належали сільським мешканцям. Державне радіомовлення провадило цілеспрямовану пропаганду на користь нової влади, але також приділяло увагу освітнім і відпочинковим програмам. Особливо важливе значення мало