Польська Республіка в 1918-1939pp. Німецька меншинаналічувала понад 1 млн

Німецька меншинаналічувала понад 1 млн. осіб і вирізнялася згуртованістю, економічними та політичними впливами, незважаючи на те, що значна частина німців емігрувала до Німеччини. У соціальному плані серед них було багато великих землевласників, підприємців, заможних селян. У поморському воєводстві, де німці становили 18,5% населення, 1/3 їх була великими землевласниками; у познанському воєводстві німці становили 16% населення, з них 41 % землевласників; у сілезькому воєводстві їм належало 56 % земельної власності. Німецький капітал у польській промисловості сягав 51 % (на 1936 р.). Німці мали десятки господарських і культурно-освітніх організацій, які перебували під переважним впливом націоналістичних партій. Вони вміло використовували надані їм Конституцією та міжнародними угодами права. Серед партій правого спрямування вирізнялась Німецька партія праці.

Така складна ситуація вимагала від польської політичної еліти неабияких вмінь для розв'язання існуючих проблем.

У пошуках шляхів стабілізації (1921 - 1926 pp.)

Після встановлення кордонів і схвалення Конституції на перший план вийшли проблеми внутрішнього життя.У травні 1921 р. сейм продовжив свої повноваження до часу проведення нових виборів; на посаді Начальника Держави залишився Ю. Пілсудський. Політичні табори виступили з претензіями на проведення власних політичних програм. Найбільше амбіцій проявляли ендеки, які прагнули посісти більшість місць в уряді. Влітку 1921 р. було скасовано державний контроль за торгівлею продуктами, що призвело до зростання цін, інфляції. У відповідь на це в серпні країною прокотилися страйки і демонстрації протесту. У червні 1921 р. уряд В. Вітоса подав у відставку. Ендеки спробували сформувати свій уряд, але на перешкоді став Ю. Пілсудський. Після тривалих суперечок був створений позапарламентський уряд, який очолив ректор Варшавської Політехніки Антоній Поніковський (1878-1949). Головною постаттю в ньому став міністр фінансів Є. Міхальський, якого прозвали "залізною мітлою" за гострі заходи з наведення порядку в галузі скарбовості. На його вимогу сейм ухвалив кілька постанов, які обмежували державні видатки на апарат, соціальне забезпечення, запроваджували примусові податки для збільшення бюджету. Ці заходи повинні були зупинити інфляцію "традиційним" шляхом: через обмеження споживання. Антиін-фляційні заходи були своєчасними, оскільки уряд був змушений покривати дефіцит бюджету з допомогою емісії польських марок; з грудня 1918 р. по грудень 1921 р. маса марок в обігу зросла з 1 млрд. до 229,5 млрд., а інфляція тільки в 1921 р. перевищила 450 %, Урядові заходи, що були корисними для підприємництва і ринку, боляче відбилися нарівні життя населення.

На внутрішню політику польського уряду впливали також зовнішні чинники.У лютому 1921 р. Ю. Пілсудський здійснив поїздку до Франції, під час якої було підписано польсько-французьку угоду про воєнний союз. Таємна конвенція до угоди передбачала допомогу Франції на випадок агресії з боку Німеччини. Ю. Пілсудський, залишаючися вірним "федералістській" концепції, планував створити у Східній Європі блок держав, які б відокремлювали Польщу від Росії. Він підтримував білоруських та українських емігрантів, намагався ініціювати рух за відокремлення Білорусі та України від Радянської Росії. Це викликало загострення стосунків з радянськими республіками. Ендеки гостро критикували зовнішню політику Ю. Пілсудського. У 1922 р. один з лідерів ендеків С Ґрабський опублікував брошуру Уваги до біжучої історичної хвилі Польщі, в якій доводив, що головну небезпеку для Польщі становить Німеччина, тому необхідно укласти союз з Францією і нормалізувати стосунки з Радянською Росією. Таку