Польська Республіка в 1918-1939pp. ін. У травні 1936 р. за ініціативою і при підтримці КПП у Львові був організований З'їзд працівників культури на захист миру

ін. У травні 1936 р. за ініціативою і при підтримці КПП у Львові був організований З'їзд працівників культури на захист миру, на якому його учасники засудили наступ фашизму в ідеології та політиці, закликали до об'єднання демократичних сил. За лаштунками з'їзду проглядалися тоталітарні риси більшовицьких диригентів.

Ситуація в державі ускладнювалася зростанням напруження в міжнаціональних стосунках. У кількох вищих школах ОНР спровокував антисемітські виступи, а також єврейські погроми, найбільший з яких відбувся у м. Пшитик. Посилення антисемітизму й агітація сіоністів спричинили виїзд у 1937 р. близько 160 тис. євреїв до Палестини. Антисемітські провокації були засуджені костелом і демократичними партіями.

Зростання радикальних тенденцій у політичному житті Польщі викликало занепокоєння ліберально-демократичних сил. Вони не погоджувалися з диктаторськими методами правління пілсудчиків. Серед них помітною постанню був ген. В. Сікорський, який на початку 20-х років очолював уряд і військове міністерство. У 1928 р. він був усунений з усіх керівних посад, але зберіг певні впливи серед військових й окремих політичних угруповань. З ним підтримували взаємини знані політики і промисловці М. Ратай, С. Тугутт, Л. Василевський, Г. Тененбаум, ген. Ю. Галлєр та ін. На початку 30-х років вони нав'язали стосунки з І. Падеревським, який тоді проживав у своєму маєтку в місцевості Морж (Швейцарія) і не проявляв симпатій до санаційного режиму. Ініціатором створення антисанаційного руху виступав В. Сікорський. У лютому 1936 р. він організував зустрічі опозиційних діячів в маєтку І. Падеревського, планував створити потужний опозиційний блок. До них незабаром приєдналися людовець В. Вітос, хадек В. Корфанти, голова НПРК. Попель. На зустрічах йшлося про підготовку перевороту, який би усунув пілсудчиків від влади. З цією метою учасники розмов утворили об'єднання Фронт Морж (від назви місцевості, де був розташований маєток І. Падеревського). Вони сподівались об'єднати опозиційні організації, повалити режим і повернути демократію, поставити президентом І. Падеревського. Але до цього не дійшло, тому що ендеки, людовці і соціалісти не погодилися з програмою і складом Фронту. У складі Фронту Морж залишилися військові організації, християнські демократи і НПР. У 1937 р. Фронт перетворився на центристську Партію праці (Стронніцтво праци, СП), в якій об'єднались хадеки, НПР, військові.

Посилення опозиційних сил і послаблення влади не влаштовувало групу військових, які гуртувалися навколо ген. Е. Ридз-Сміґли. Вони дійшли згоди з "групою Замку", і в травні 1936 р.був створений новий уряд, який очолив ставленик військових Ф. Славой-Складковський. Посади в уряді були поділені між двома угрупованнями пілсудчиків, а "група полковників" залишилася "за бортом". Про завершення перегрупування в правлячому таборі свідчило надання Е. Ридз-Сміґли звання Маршала і декрет президента, який окреслював Маршала як другу після президента особу в державі. Новий прем'єр був прихильником суворої військової дисципліни, яку намагався запровадити в адміністративному апараті. Він прославився своїми несподіваними інспекціями, що проводились о будь-якій годині дня і ночі, дрібничковими розпоряд— женнями, наказами про обов'язкове встановлення туалетів ("славоєк") і однакового фарбування парканів. У внутрішній політиці не зупинявся перед репресіями, стверджуючи, що "поліція стріляла і буде стріляти".

Угода зміцнила позиції Е. Ридз-Сміґли, розпочала період консолідації правлячого табору і водночас зростання тоталітарних тенденцій у його політиці. Маршал був прихильником правління "твердої руки". Але йому була потрібна політична опора. У лютому 1937 р. після тривалих приготувань була оголошена програмна декларація нової організації - Табору національного єднання (Обозу з'єдноченя народовего, ОЗН). Уже назва організації свідчила про зростання націоналістичних серед пілсудчиків. Деклара-