Поняття земель оздоровчого призначення

Відповідно до ст.47 ЗКУ,

«До земель оздоровчого призначенняналежать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.»

Дане визначення слід розуміти звужено, адже «природні лікувальні властивості, що використовуються для профілактики захворювань і лікування людей», у тій чи іншій мірі має переважна більшість земель. Землями ж оздоровчого призначення на сьогодні все-таки прийнято вважати лише ті, які в установленому порядку оголошені курортами(це випливає із визначення курорту, вміщеного у ст.1 ЗУ «Про курорти»).

Станом на 01.01.2005 площа земель оздоровчого призначення в Україні становила лише 31,9 тис. гектарів¹.

На наш погляд, до земель оздоровчого призначення також можна віднести землі, зайняті водними об’єктами, віднесеними до категорії лікувальних, що знаходяться поза межами курортів. Перелік лікувальних водних об’єктів на підставі ст.62 ВКУ затв. ПКМ від 11.12.1996 №1499 «Про затвердження переліку водних об'єктів, що відносяться до категорії лікувальних». Згідно зі ст.63 ВКУ, такі об’єкти «використовуються виключно у лікувальних і оздоровчих цілях». Між тим, питання про режим земель під згаданими об’єктами поки що не отримало однозначного законодавчого і навіть доктринального вирішення.