Поняття, склад та особливості правового режиму земель іншого природоохоронного призначення

Ч.1 ст.46 ЗКУ визначає землі «іншого природоохоронного призначення» дуже нечітко:

«До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність.»

Втім, оскільки закон не встановлює для земель іншого природоохоронного призначення жодного регулювання, питання про ідентифікацію цих земель не має практичного значення.

Умовно до земель іншого природоохоронного призначення можна віднести землі, що входять до складу охоронних зон, що встановлюються навколо об’єктів ПЗФ (п.«а» ч.1 ст.112 ЗКУ, ст.ст.39-40 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»).

Ст.55 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» передбачає можливість резервуванняцінних природних територій для наступного заповідання із встановленням їх спеціального режиму. Ці території не можна віднести до земель ПЗФ, проте вони мають специфічний природоохоронний режим, що дозволяє віднести території, що резервуються, до земель іншого природоохоронного призначення. Так, напр., ст.2 УП «Про резервування цінних природних територій для наступного заповідання» від 24.04.1998 №374/98 передбачено, що

«2. На територіях, що резервуються, не допускається без погодження з Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України житлове, господарське, дачне будівництво, проведення меліоративних робіт, розорювання та заліснення цілинних і перелогових земель та інша діяльність, яка може призвести до знищення або руйнування цінних природних комплексів та об'єктів.»

Н.Р. Малишева відносить до земель природоохоронного призначення також водоохоронні зони, прибережні захисні смуги та смуги відведення10 (див. тему «Землі водного фонду»).

В перспективі велике значення для виконання природоохоронних завдань матиме створювана в Україні екологічна мережа (екомережа). Відповідно, включені до її складу землі, що не належать до земель ПЗФ, можна розглядати як землі іншого природоохоронного призначення.

Правовою основою для формування екологічної мережі в Україні є ЗУ «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» та ЗУ «Про екологічну мережу».

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про екологічну мережу»,

«екомережа - єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні;»

Згідно зі ст.5 Закону, складовими екомережі є:

«а) території та об'єкти природно-заповідного фонду;

б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони;

в) землі лісового фонду;

г) полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду;

ґ) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами;

д) землі рекреаційного призначення, які використовуються для організації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів;

е) інші природні території та об'єкти (ділянки степової рослинності, пасовища, сіножаті, кам'яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу природну цінність);

є) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України;

ж) території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України;

з) частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання - пасовища, луки, сіножаті тощо;

и) радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом.»

Закон передбачає проектування екомережі шляхом розроблення зведеної схеми планування екомережі України, регіональних та місцевих схем планування екомережі (ст.ст.14,15 Закону). Об’єкти екомережі включаються до переліків (1) ключових територій, (2) буферних зон, (3) сполучних територій, (4) відновлюваних територій екомережі (ст.16 ЗУ «Про екологічну мережу»). Порядок включення територій до переліків об’єктів екомережі повинен визначити КМУ (ч.2 ст.17 Закону). Поки що цього не відбулося.

Ч.1 ст.18 Закону передбачає, що «[в]ключення … територій, що підлягають особливій охороні, до переліку територій та об'єктів екомережі не призводить до зміни режиму їх охорони та використання …». З іншого боку, можуть відбутися зміни в режимі інших територій: «[р]ежим охорони та використання буферних зон, сполучних і відновлюваних територій екомережі визначається згідно з відповідною схемою екомережі» (ч.3 ст.18 Закону).

Варто наголосити, що на даний час положення законодавства про екологічну мережу практично не реалізуються, незважаючи на їхній надзвичайно великий потенціал для справи охорони природних комплексів та екологічних систем.

¹ Урядовий кур’єр. – 2001. - №147 (2074). – 16 серпня.

² Проект Загальнодержавної програми використання та охорони земель. - К.: Державний комітет України по земельних ресурсах, ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», 2005 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://myland.org.ua

³ Сайт Карпатського біосферного заповідника // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://cbr.nature.org.ua

⁴ НПП «Подільські Товтри» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.tovtry.km.ua/ua/natur/objects_park.html

⁵ Фото Р.І. Марусенка.

⁶ Фото Р.І. Марусенка.

⁷ Годованюк А.Й. Правовий режим земель природно-заповідного фонду. – Автореф. … к.ю.н. … 12.00.06. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2008. – С.5.

⁸ Класифікацію об’єктів природно-заповідного фонду МСОП див.: http://www.unep-wcmc.org/protected_areas/categories/index.html

⁹ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unep-wcmc.org/protected_areas/categories/eng/intro.pdf

¹⁰ Земельне право: Підручник / За ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2001. – С.365-366.