Правовий режим поселень за межами населених пунктів

Відповідно до ст.38 ЗКУ, до земель житлової та громадської забудови відносяться земельні ділянкилише в межахнаселених пунктів, відповідно, норми законодавства про дану категорію земель не поширюються на земельні ділянки під поселеннями за межами населених пунктів. Між тим, житлові будинки можуть знаходитися і поза межами населених пунктів на землях, наданих для садівництва (ст.35 ЗКУ), ведення особистого селянського (ст.6 ЗУ «Про особисте селянське господарство») абофермерського господарства (ст.ст.5, 13, 14, 16 та ін. ЗУ «Про фермерське господарство»); на земляхрекреаційного призначення (ст.51 ЗКУ), землях транспорту (приміщення для проживання стрілочників, бакенників), оборони тощо. Фактично сьогодні закон не регламентує розміщення службового житла на різних категоріях земель.

Правовий режим земель поселень за межами населених пунктів має чимало прогалин, що призводить до численних зловживань (створення поселень на землях ПЗФ, водного фонду тощо під виглядом об’єктів рекреаційного призначення). При заповненні існуючих прогалин доцільно використати історичний досвід (положення ЗК УРСР 1970 р.) та відповідні норми законодавства зарубіжних країн, насамперед, РФ (Містобудівний кодекс, Земельний кодекс).

У будь-якому разі, норму-дефініцію ст.38 ЗКУ не можна тлумачити як заборону розміщувати житлові будинки за межами населених пунктів. На жаль, таке тлумачення на практиці трапляється.