Сучасний період земельно-правового регулювання

Прийнято вважати, що зараз в Україні відбувається земельна реформа. Формальний «старт» реформі дала постанова ВРУ від 18.12.1990 «Про земельну реформу», якою (п.1) всі землі Української РСР з 15.03.1991 були оголошені об'єктом земельної реформи.

Сучасну земельну реформу умовно можна поділити на такі основні етапи (дуже тісно пов’язані із перебігом аграрної реформи): (1) передача земель у колективну та приватну власність, (2) паювання(т.з. «сертифікація») земельних ділянок, переданих у колективну власність, (3) розпаювання (т.з. «ресертифікація») земель, переданих у колективну власність (виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) в рахунок паїв).

На даному етапі земельна реформа з реформування відносин власності перетворюється на землевпорядну та кадастрову¹.

У суспільстві зріє визнання необхідності логічного завершення земельної реформи². Поза сумнівом, сучасна реформа надто затягнулася. На даний час завершення реформи пов’язується насамперед із створенням системи реєстрації прав на землю та ефективного державного земельного кадастру. На наш погляд, складовою завершального етапу реформи повинна бути також оптимізація структури землекористування шляхом ліквідації негативних наслідків попередніх етапів реформи (парцеляції земель сільськогосподарського призначення та усіх негативних явищ, з цим пов’язаних).

¹ Новаковський Л.Я., Третяк А.М. Розвиток суспільства і проблеми земельних відносин // Землевпорядкування. –2001. - №3. – С.8.

² Рекомендації парламентських слухань "Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні". Схвалено Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2005 року N 2897-IV // Голос України. – 2005. - №187. – 5 жовтня.