Уроки Першої світової війни. австрійської адміністрації на терені всієї Галичини

австрійської адміністрації на терені всієї Галичини. Вона не визнавала Регентської ради і діяла як регіональний уряд. У ніч з ЗО на 31 жовтня члени ПОВ і патріотичні сили під керівництвом полковника Б. Рої роззброїли австрійський гарнізон Кракова і опанували місто, а потім й інші населені пункти Західної Галичини.

Інакше склалася ситуація в Східній Галичині та Львові.Українські політичні партії теж готувалися до забезпечення прав українців. 18 жовтня Українська парламентська репрезентація скликала у Львові Установчі збори (Конституанту) для вирішення долі українців Австро-Угорщини. Збори проголосили себе українським парламентом -Українською національною радою (УНРада). До неї увійшли українські посли до Державної ради, галицького і буковинського сеймів й представники політичних партій. 19 жовтня Рада проголосила утворення Української Держави на теренах Східної Галичини, Буковини і Закарпаття. Передбачалося прийняти конституцію, провести вибори до парламенту, здійснити реформи. Окремо наголошувалося на забезпеченні політичних й національно-культурних прав меншин - поляків, євреїв, німців та ін. Польські політики не звернули уваги на українські домагання. ПЛК готувалася перейняти владу з рук галицького намісника графа Гуйна. 31 жовтня делегація УНРади намагалася змусити намісника передати владу українському представництву, але той відмовився. Тоді в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. українські частини австрійської армії захопили і роззброїли австрійський гарнізон, заарештували намісника й коменданта міста, заволоділи найважливішими об'єктами. Подібним чином була перейнята влада в інших містах і містечках Східної Галичини. Обійшлося без розливу крові і жертв. 13 листопада 1918 р. УНРада опублікувала Тимчасовий основний закон, який проголошував утворення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Однак на той час у Львові активізувалися польські організації, які виступили проти ЗУНР за приєднання Львова і Східної Галичини до Польщі. Розпочалася польсько-українська війна.

Табір пілсудчиків через Конвент А мав вплив серед лівих партій - ППС, ППСД, людовців. Ці партії відгукнулися на революційні настрої мас. У ніч з 6 на 7 листопада 1918 р. за ініціативою лівих партій при підтримці загонів ПОВ, керованих Е. Ридз-Сміглим, у Любліні був створений Тимчасовий народний уряд Польської Республіки під керівництвом галицького соціаліста І. Дашинського. У його складі були члени ППС, ППСД і людовці - майже всі прихильники Ю. Пілсудського. 7 листопада уряд опублікував Маніфест, в якому оголосив про свою владу на всіх польських землях і проведення радикальних соціальних реформ: передачу землі селянам, націоналізацію основних галузей промисловості, демократизацію суспільного устрою. Спеціальним декретом уряд запровадив 8-годинний робочий день. Проте його влада не поширювалася за межі Люблінщини.

Водночас у Любліні 5 листопада за російським зразком виникла Рада робітничих і солдатських депутатів. Такі ж ради створювалися в Домбровському басейні та інших промислових містах. СДКПіЛ, ППС-лівиця намагалися протиставити робітничий рух національному, закликали до повалення влади "буржуазії і поміщиків", встановлення "диктатури пролетаріату". Але серед населення переважали патріотичні настрої, що поєднувалися з надіями на поліпшення соціального становища в незалежній Польщі. Радикальні соціалісти не здобули переваги в радах, які залишались органами захисту соціальних інтересів і не претендували на владу. Революційні настрої спостерігалися й серед частини селянства. У м. Тарнобжеґ на заклик діячів ПСЛ-лівиці селяни усунули адміністрацію, захопили і пограбували маєтки, проголосили т.зв. Тарнобжеську республіку.