Історія Польщі. втрати обчислювалися сумою майже 2 млрд

втрати обчислювалися сумою майже 2 млрд. доларів. Не менш вражаючими були опосередковані втрати внаслідок зменшення кількості робочих рук, поверхні посівних площ, спаду поголів'я худоби. У 1918 р. збір зернових у трьох польських дільницях скоротився в середньому до 42 %, картоплі - до 67 % передвоєнного рівня. Тільки в Королівстві Польському для потреб війни за три роки вирубано 600 тис. га лісів.

Порівняно з сільським господарством, промисловість зазнала менших втрат від воєнних дій. Навпаки, у Верхній Сілезії видобуток вугілля зріс з 37,5 до 43 млн. тонн. На терені королівства значна частина устаткування підприємств була демонтована й вивезена до Росії. Після цього німецькі й австрійські власті продовжили демонтаж і вивіз цінного устаткування, сировини, запасів готових виробів. У Домбровському басейні видобуток вугілля скоротився, а металургійні підприємства зупинились. З текстильних підприємств Лодзі окупанти вивезли до Німеччини близько 10 тис. тонн брухту, 1,3 млн. метрів шкіряних трансмісійних пасів, 14 тис. тонн готових тканин. З 4391 промислового підприємства королівства в 1916 р. не працювали 1898, переважно великих. З усіх воєнних знищень промислового потенціалу 56 % випадків припадало на німецькі власті, 22% - австрійські, 18% - російські і тільки 4% - на безпосередні воєнні дії.

У перші дні війни в польському суспільстві проявились орієнтації, що склалися в довоєнні роки. У Галичині більшість політичних діячів і свідомих громадян виступали за перемогу центральних держав, передусім Австро-Угорщини, і об'єднання всіх польських земель під скіпетром Габсбургів. До цієї думки схилялася навіть частина ендеків Галичини. Похід стрільців Ю. Пілсудського до Кєльц і невдача повстання, а потім окупація Галичини російською армією зміцнили цю орієнтацію.

У Королівстві Польському від початку війни переважала орієнтація на Росію. Тривала антинімецька пропаганда приносила результати. Разом з тим населення без ентузіазму сприймало заходи російської влади і не спішилося вмирати за царя. На початку 1915 р. за ініціативою ендеків і реалістів у Пулавах почав формуватися польський легіон. Але до нього вступили лише близько тисячі добровольців, і пізніше він був розформований. Окупація Галичини російською армією і трактування цього терену як "російського" охолодили прибічників Росії. Після окупації терену Королівства Польського німцями й австрійцями тут виникла пронімецька орієнтація консервативних сил. Дезорієнтоване населення розгубилося і все більше прислухалося до голосу лівих партій, які підкреслювали соціальне протистояння бідних і заможних верств. Матеріальні умови життя поляків погіршилися, зросло безробіття, з'явилися перебої з продуктами харчування в містах і на селі. Запровадження карткової системи у містах не рятувало становища, оскільки норми продуктів на них зменшились з 3100 калорій у 1914 р. до 890 у 1918 р. Ширився голод та епідемії. Для зменшення безробіття німецькі власті за три роки вивезли до Німеччини понад 700 тис. чоловік, пославши їх на найтяжчі фізичні роботи. Ліві робітничі партії (СДКПіЛ і ППС-лівиця) виступили з гаслами протиставлення "буржуазним" та "імперіалістичним" колам робітничої солідарності та соціалістичної революції. Під час війни позиції СДКПіЛ і ППС-лівиці зблизились. У 1916 р. обидві партії створили профспілки, які налічували у Варшаві та Лодзі по кілька тисяч членів. Однак впливи обох партій не виходили за межі робітничих середовищ великих міст. їхніми конкурентами серед робітництва виступали "польські", "національні", "християнські" профспілки. Соціалістична пропаганда рішуче придушувалася владою всіх воюючих держав, а стихійні страйки і демонстрації - з допомогою поліції та військ. Настрої польської громадськості значною мірою визначалися подальшими подіями на міжнародній арені.