Поляки і польська справа під час революцій 1848- 1849 pp. в Європі

Революційні події в європейських країнах не могли не заторкнути польської справи. Усунення монархічних режимів відбувалося під гаслами свободи і демократії, визволення та об'єднання поневолених народів. Демократичні кола європейських країн з симпатією ставилися до поляків та їхніх зусиль у відбудові незалежності. На звістку про революції у Відні та Берліні тисячі польських емігрантів рушили на батьківщину. Але тут вони зустрілися з новою реальністю: серйозним соціально-політичним поділом польського суспільства, яке не відповідало ідеальній картині національної єдності. Незабаром вони були змушені знову шукати пристанища за кордоном.

Від початку революції польська еміграція робила спроби монтувати "єдиний центр" незалежницького руху, але зіткнулася з опором аристократично-шляхетських і радикально-демократичних кіл в польських землях, які брали на себе ініціативу розв'язання насамперед "життєвих" справ кожної частини колишньої Речі Посполитої. Князь А. Чар-торийський був змушений звернути погляд на Італію, де починалася боротьба з Австрією за об'єднання країни. До Риму прибув А. Міцкевич і у березні 1848 р. підписав акт про створення польського легіону, який взяв участь у боях з австрійською армією за Тіроль. Після поразки від австрійців легіон був переведений до Риму, де взяв участь в обороні республіканського Риму від французьких військ. Після поразки італійців легіон