Поняття про кровотечу.
Кровотеча - витікання крові з кровоносної судини в результаті порушення цілісності судинної стінки.
Причини кровотечі:
1. Механічне ушкодження стінки судини.
2. Порушення судинної стінки патологічним процесом (наприклад, пухлиною).
3. Підвищення артеріального тиску.
4. Порушення процесів зсідання крові.
5. Гепатити різної природи.
Поняття про крововилив і гематому.
Крововилив - це дифузне просочування кров'ю тканин. Гематома - обмежене скопичення крові в тканинах.
Класифікація кровотеч.
І. За причиною виникнення:
1) постагресивна (механічна);
2) патологічна.
ІІ. За джерелом виникнення:
1) капілярна;
2) венозна;
3) артеріальна;
4) паренхіматозна.
III. За зв'язком з зовнішнім середовищем:
1) зовнішня;
2) внутрішня;
3) змішана.
IV. За часом виникнення:
1) первинна;
2) вторинна рання (в першу добу після ушкодження);
3) вторинна пізня (в будь-який момент після розвитку інфекції в рані).
V. За тривалістю:
1) гостра;
2) хронічна.
VI. За повторюваністю:
1) одноразова;
2) повторна;
3) багаторазова.
VII. За вираженістю прояву:
1) явна;
2) прихована.
2. Клініка гострої крововтрати.
Швидка втрата 30% ОЦК веде до гострої анемії, гіпоксії головного мозку і може закінчитись смертю хворого.
Об'єктивні симптоми:
Блідість і вологість шкіри, частий і слабкий пульс, прискорене дихання, пониження венозного і артеріального тиску.
Суб'єктивні симптоми:
Головокружіння, сухість в роті, спрага, потемніння в очах, наростаюча слабкість.
Лабораторні дані:
— зменшення кількості еритроцитів;
— падіння гемоглобіну;
— зменшення гематокриту.
При поверхневій кровотечі основною ознакою є наявність рани, з якої витікає яскраво-червона кров пульсуючою струминою - артеріальна кровотеча;
темно-вишнева кров, що витікає рівномірною струминою - венозна кровотеча.
При ушкодженні великих вен грудної клітки і шиї може настати ускладнення -повітряна емболія.
Клініка внутрішньої кровотечі складається з загальних симптомів, зумовлених крововтратою і місцевих ознак, які залежать від локалізації джерела кровотечі.
Якщо кровотеча виникає в просвіт порожнинних органів і кров виливається через отвір назовні, джерело такої кровотечі важко визначити. Так, виділення крові через рот може бути зумовлене кровотечею з легень, трахеї, стравоходу, глотки, шлунка, дванадцятипалої кишки.
Тому має значення колір і стан вилитої крові:
— піниста яскраво-червона кров - ознака легеневої кровотечі;
— блювота "кавовою гущею" - ознака дуоденальної або шлункової кровотечі;
— чорний дьогтьоподібний кал (мелена) є ознакою кровотечі з верхніх відділів ШКТ;
— виділення з прямої кишки крові - кровотеча з сигмовидної чи прямої кишки.
3.Гематурія -ознака кровотечі з нирок чи сечовивідних шляхів.
Гемоперитоніум - скопичення крові в черевній порожнині, пов'язане з ушкодженням паренхіматозних органів та судин. На фоні крововтрати визначаються місцеві ознаки: живіт обмежено бере участь в акті дихання, злегка болючий, м'який, деколи визначається легкий м'язевий захист; слабко виражені ознаки подразнення очеревини; виявляється притуплення перкуторного звуку у відлогих місцях живота.
Гемоторакс - скопичення крові в плевральній порожнині, зумовлене кровотечею у зв'язку з травмою грудної клітки і легень. З'являються: задишка, блідість, кашель деколи з кров'ю, при перкусії визначається тупий звук, голосове тремтіння і дихання при аускультації послаблені або відсутні.
Гемоперикард - скопичення крові в навколосерцевій сумці, причиною якого є поранення серця. Спостерігається зміщення або зникнення серцевого поштовху і розширення меж серцевої тупості, глухість тонів серця. При наростанні цих ознак може настати тампонада серця.
Гемартроз - скопичення крові в порожнині суглоба. При значній кровотечі функція суглобу обмежена, контури його згладжені, а при ушкодженні колінного суглобу балотує наколінок.
4. Методи тимчасової зупинки кровотечі:
1. Зміна пози тіла - підвищене положення кінцівки.
2. Накладання тиснучої пов'язки.
3. Тампонада рани (застосовується при кровотечах з носа, піхви, прямої кишки, при кровотечах з ран).
4. Накладання джгута.
Правила накладання артеріального джгута:
а) Перед накладанням кінцівку підіймають вгору, щоб викликати відток крові;
б) джгут не можна накладати безпосередньо на голе тіло, під нього підкладають м'яку тканину без складок;
в) джгут сильно розтягують і обгортають навколо кінцівки вище місця ушкодження;
г) перший тур повинен бути найтугішим;
д) тури джгута не можна перехрещувати, щоб не защемити шкіру;
е) під джгут кладуть записку про час його накладання;
є) джгут може знаходитись на кінцівці не більше 1,5-2 год. Кожні 30 хв. його потрібно послаблювати, притискаючи артерію вище рани на 5-15 хв;
ж) взимку джгуг не можна тримати більше 1 год;
з) джгут не можна ховати під пов'язку чи одяг взимку;
и) після накладання джгута потрібно ввести знеболюючі речовин;
Венозний джгут накладають нижче місця поранення на термін до 6 год.
5. Накладання закрутки.
6. Пальцеве притиснення артерії на протязі - проводиться в тих випадках, де артерії розміщуються поверхнево й біля кістки:
— сонна артерія - поперековий відросток 6-го шийного хребця;
— підключична -1 ребро;
— плечева - ділянка внутрішньої поверхні плечевої кістки в середній третині;
— стегнова - лобкова кістка.
7. Згинання кінцівки в суглобі з підкладанням валика ефективне при фіксації максимально зігнутої руки в ліктьовому суглобі при кровотечі з передпліччя чи китиці; ноги в колінному суглобі - при кровотечі з гомілки чи стопи.
8. Притискання судини в рані пальцями (застосовують в термінових ситуаціях під час операції).
9. Накладання затискача в рані на судину, що кровоточить.
10. Тимчасове шунтування судини. В обидва кінці ушкодженої артерії вводять еластичну трубку і кінці судин фіксують на трубці лігатурами.
11. Притискання судини лігатурою.
5. Методи кінцевої зупинки кровотечі.
Механічні методи:
1. Перев'язка судини в рані - виділяють центральні і периферійні кінці судини, захоплюють їх кровоспинними затискачами і перев'язують.
2. Перев'язка судини на протязі - застосовують при неможливості виявлення кінців судини в рані.
3. Закручування судин - ушкоджену судину невеликого діаметру можна захопити затискачем, коловими рухами закрутити.
4. Штучна емболізація судин за допомогою лізуючих (желатиновий, м'язевий гомогенат) і нелізуючих (силікон, полістерол) засобів.
5. Судинний шов (трансплантація).
6. Прошивання судини в рані з оточуючими тканинами.
7. Тампонада рани - застосовується для зупинки капілярних і паренхіматозних кровотеч. Тампон видаляють через 48 год.
Фізичні методи:
1. Діатермокоагуляція - основний термічний спосіб зупинки кровотечі з допомогою струмів високої частоти.
2. Лазер (при онкоопераціях).
3. Кріодеструкція - місцеве застосування холоду при операціях на багато-васкуляризованнх органах, застосовують рідкий азот.
4. Серветки з гарячим фізрозчином при кровотечі з кісткової рани.
5. Міхур з льодом при підшкірних гематомах.
Хімічні методи:
1. Застосування судинно-звужуючих препаратів (0.1 % розчин адреналіну 1 мл місцево шляхом змащування слизових оболонок, при кровотечах з носа тампони змочують 10% розчином атропіну сульфату) .
2. При капілярних кровотечах використовують ляпісний олівець (нітрат срібла).
3. Препарати, які підвищують згортання крові:
- СаСl 10%-10мл в/в;
- глюконат Са 10 % -10 мл в/в ;
- аскорбінова кислота 5 % -1 мл ;
- вікасол 1 % 1 мл;
- амінокапронова к-та 5 % 100 мл;
- дицинон 1,5 % 2 мл , (етамзілат) в/м, в/в.
Біологічні методи:
1. Для загальної дії з метою підвищення згортання крові застосовують переливання свіжої крові, плазми, сироватки, тромбоцитарної маси, фібріногена, анти-гемофільного глобуліна А.
2. Тампонада рани сальником, м'язом, жировою клітковиною, фасцією. В основному застосовують при паренхіматозній кровотечі.
3. Тампонада рани, що кровоточить гемостатичною губкою, фібринною плівкою, тромбіном, біологічним антисептичним тампоном.
4. Введення вітамінів.
5. В/м введення сироватки людини чи тварини (після десенсибілізаціїзаБезредко).
6. Долікрська допомога при окремих видах кровотеч.
При носовій кровотечі - хворого садять з запрокинутою головою, кладуть на ніс міхур з льодом , забезпечують достатній приплив повітря. Часто вдається зупинити носову кровотечу сильним стисненням ніздрів на протязі 3 - 5 хв. При відсутності ефекту проводять тампонаду порожнини носа. Для передньої тампонади, змочують розчином гемостатика довгий тампон і пінцетом вводять його в носовий хід. Задню тампонаду виконує лікар або фельдшер. Для неї готують тугий марлевий валик і перев'язують його навхрест довгою капроновою ниткою. Через нижній носовий хід вводять в носоглотку тонкий катетер, змащений вазеліном . Коли кінець катетера видно , його захоплюють пінцетом і через рот виводять назовні. До кінця катетера прив'язують тампон і витягують катетер з носа . Тампон другим пальцем підводять до носоглотки і підтягують за витягнуті з носа нитки. Роблять передню тампонаду . Нитки фіксують на морлевому валику, підтримуючи задній тампон. Другу нитку , яку використовують для видалення тампона, виводять через рот і фіксують до щоки лейкопластирем . Хворого транспортують в ЛОР - відділення.
Дата добавления: 2015-09-18; просмотров: 3276;