Історія Польщі. Не спромігшися силами Великого князівства Литовського успішно вести війну за Інфлянти, Сигізмунд Август дійшов висновку

Не спромігшися силами Великого князівства Литовського успішно вести війну за Інфлянти, Сигізмунд Август дійшов висновку, що без польських фінансів і коронної військової допомоги не може бути й мови про перемогу у ній. Він був змушений піти на компроміс у відносинах з шляхтою і призначив скликання у Пьотркові сейму. На подив сенаторів і послів Сигізмунд Август з'явився на сеймі, який відкрився ЗО листопада 1560 р., не у модному італійському вбранні, звичайному для нього, а шляхетському. До того ж він звернувся до сейму польською мовою, а не латиною, як перед тим. То були символічні ознаки зміни політичної позиції короля, його прагнення домовитися з екзекуційним табором. Виявом символів не обійшлося: Сигізмунд Август оголосив, що є прихильником екзекуційної програми та енергійно взявся за її реалізацію. За підтримки короля Пьотрковський сейм 1562-1563 pp.прийняв кілька важливих постанов. Чи не основна з них проголосила обов'язковість повернення (екзекуції, редукції) державі королівських (коронних) маєтків, незаконно розданих королями всупереч статутові Александра 1504 p.

Той самий сейм впорядкував доходи з королівщини, якими законно на тих чи інших умовах, звичайно пожиттєво, володіли магнати і шляхта. Впорядкування полягало в тому, що відтоді п'ята частина цих доходів мала залишатися безпосередньому володільцю королівщини, а решта - надходити в державну казну, з чого четверта частина (кварта) повинна була поступати до скарбу в місті Раві, що в Мазовії, для утримання спеціально створеного постійного війська, названого згодом кварцяним; Три п'ятих доходів з королівщин призначалися на інші потреби держави. Для визначення величини і зазначеної структури доходів з королівщин сейм постановив раз на п'ять років проводити обстеження ілюстрацію) економічного стану цих маєтків.

Постанови Пьотрковського сейму 1562-1563 pp. про доходи з королівщин та люстрації останніх завершили процес перетворення коронних маєтків з королівських у державні, хоч ці маєтки й надалі йменувалися королівщинами. За королем було збережене право віддавати їх лише в пожиттєве володіння. Реалізація цього права і грошові надходження з них були підконтрольні сеймові. У 1590 р. з державних маєтків були виділені т.зв. столові маєтки - економії, доходи з яких йшли на потреби королівського двору. З економій на українських землях знаходилась тільки Самбірська.

Той же сейм прийняв також кілька інших постанов. З них найголовніша - про необхідність скликання спільного для Польського королівства і Великого князівства Литовського сейму для остаточного вирішення питання про укладення унії двох держав.

Проведення екзекуції незаконно розданих після 1504 р. коронних маєтків не могло бути короткочасним, розрахованим на один-кілька років. Повернення їх Короні вимагало величезної праці, пов'язаної з виявленням і вивченням численних документів. Великою мірою ця праця виявилася результативною, бо дозволила навести порядок в облікові маєтків, що входили до складу державного домену, відібрати у багатьох магнатів королівщини. Екзекуцію маєтків не вдалося довести до кінця, хоча про необхідність її здійснення йшлося на кількох наступних після пьотрковського 1562-1563 рр. сеймах. А на сеймі 1567 р. під тиском сенату було вирішено частину королівщин вилучити з екзекуцій або ж відкласти виконання останньої стосовно багатьох маєтків на тривалий час. Відтермінування, як правило, не призводило до повернення державі маєтків. Отже, однієї з найвагоміших засад економічної переваги магнатерії над шляхтою не було ліквідовано. Це потягло за собою наслідки, негативні для політичних позицій шляхти. Разом з тим, далека від завершення екзекуція маєтків стала одним із виразних проявів того, що з середини 1560-х років екзекуційний рух пішов на спад. Хоч у ході руху шляхта домоглася значного успіху, однак прийняті під її тиском сеймові рішення мали непослідовний характер: не вдалося домогтися створення

Відродження ішляхетська демократія

сильної виконавчої влади, дієздатної армії, кодифікації права, обмеження політичної ролі магнатерії, запобігти династичній кризі після смерті Сиґізмунда Августа, оздоровити державні фінанси на довшу перспективу.