Історія Польщі. У Малопольщі і Сілезії розроблялися порівняно багаті поклади залізної руди, особливо в Свєнтокшиських горах

У Малопольщі і Сілезії розроблялися порівняно багаті поклади залізної руди, особливо в Свєнтокшиських горах. У районі містечка Хенцін, що на кордоні з Сілезією, видобували мідь.

Набирав темпів розвиток торгівлі.Джерела інформують в основному про зовнішню й транзитну торгівлю. З польських земель вивозили: до Угорської держави - олово, сіль, віск, шкіри; до Чехіії - олово, сіль; в руські землі та Литву - сукно, полотно, металеві вироби; на Захід, головним чином через Ґданськ - зерно, шкіри, віск, мед, ліс, пряжу, попіл, смолу. У польські землі завозили: з Угорщини - мідь, залізо, вина; з Чехії - сукно і срібло; із Заходу через Ґданськ і суходолом - металеві вироби, сукно, оселедці; з Русі і Литви - віск, шкіри, хутро; зі Сходу через генуезьку колонію Кафу в Криму та молдавські порти Кілію (над Дунаєм) і Аккерман (Білгород над Дністром) та Львів -прянощі, шовк, бавовну.

У XV ст. помітно зросла роль Ґданська в польській торгівлі, особливо в експорті зерна після повернення цього міста-порту Польщі за Торунським миром 1466 р. Так, якщо у 1470 р. через нього було вивезено 2 тис. лаштів зерна (від німец. Last - вантаж, тягар; міра сипких тіл в північнонімецьких і балтійських портах у середньовіччі; гданський лашт зерна в середньому важив 2 тонни), то у 1492 р. - 10,5 тис. лаштів. Припускається, що співвідношення польського експорту та імпорту у XIV-XV ст. в грошовому обчисленні становило 100:66.

Головні транзитні шляхи проходили: з Нюрнберга в Баварії і Праги через Вроцлав, Краків, Львів до Кафи, Кілії й Білгорода; з Угорщини через Новий Сонч, Краків, Торунь, Ґданськ. У транзиті із Заходу через Ґданськ до Угорщини головне місце займало сукно, а з Угорщини через Гданськ на Захід - мідь; у транзиті зі Сходу на Захід - шовк, бавовна, у XV ст. - воли з Молдавії, із Заходу на Схід - сукно, металеві вироби. Після захоплення Туреччиною Кафи (1475) і молдавського Причорномор'я з Кілією і Аккерманом (1484) торгівля Польщі (і Заходу) зі Сходом загальмувалась.

У важливих транзитних пунктах, таких як Вроцлав, Краків, Торунь, Сандомир, в Галицькій Русі у Львові діяло право складу, яке зобов'язувало купців-транзитників повністю або частково транспортований ними товар викладати тут на продаж. Це право давало можливість місцевим купцям скуповувати товари і вигідно їх перепродавати. Діяв також шляховий примус, який зобов'язував купців-транзитників перевозити товар тільки визначеними шляхами. Це приносило зиски купцям міст, розташованих на шляхах. На торгових шляхах розміщувалися державні митні комори. Ряд міст (Краків, Познань, Варшава. Новий Сонч та ін.) звільнялися від митних бар'єрів. Ґданськ, Торунь, Ельблонґ, формально й Вроцлав та Краків входили до Ганзи - торгового союзу північнонімецьких міст на чолі з Любеком, що існував у XIV-XV ст. (до 1669 p.).