Формування навички свідомого читання

З навичкою виразного читання тісно пов'язана інша навичка - свідомість читання. Про свідомість читання вчитель робить висновки, виходячи з того, настільки учень виразно його читає, настільки правильно відповідає на поставлені запитання. Свідомість і виразність читання взаємообумовлюють одне одного, але вони не тотожні.

Свідомість читання зумовлена розумінням молодшими школярами змісту тексту, що читається, його ідейного спрямування, образів персонажів і ролі художніх засобів. У свою чергу це залежить від наявності у школярів необхідного життєвого досвіду, від розуміння лексичного значення слів, від їх сполучення у структурі речення та від низки методичних умов.

У читанках для початкових класів після кожного твору автори підручників дають пояснення таких слів, але їх небагато, тому, готуючись до уроку, учитель повинен визначити ще і слова, які, на його думку, будуть незрозумілі саме його учням.

Наступний прийом пояснення незрозумілих слів - це добір слів, близьких за значенням, тобто синонімів. Тут необхідно відзначити, що у підручниках саме цьому прийому приділяється багато уваги. В основному всі слова пояснюються за допомогою або тлумачного словника, або, використовуючи синоніми. Робота над синонімами посідає чільне місце у системі словниково-стилістичних вправ. Вони збагачують словниковий запас учнів допомагають уникати повторення одного й того ж слова в реченні, роблять мовлення більш точним, виразним, емоційно забарвленим. Тут доцільно практикувати такі вправи, окрім пояснення значення:

- знаходження синонімічних груп у тексті (якщо такі є);

- добір слів, близьких за значенням;

- аналіз емоційних синонімічних груп;

- складання речення за поданими синонімами;

- заміна невдалих, невідповідних для певного тексту слів або тих, що повторюються.

Значні труднощі виникають у школярів при поясненні фразеологізмів. Річ у тім, що їх зміст діти намагаються з'ясувати через значення окремих компонентів фразеологізму, змалюванням відповідної конкретної ситуації.

У результаті навчання свідомому читанню учень оволодіває такими уміннями:

а) за текстом, хоч би наближено відновити реальну дійсність, розуміти предметний зміст тексту, факти і події, що описуються в ньому;

б) на основі предметного змісту виясняти основну думку тексту, переживати його емоційний зміст;

в) в описаних вчинках і фактах бачити мотиви поведінки дійових осіб, їхнє ставлення до дійсності, тобто, за предметним змістом бачити суть події;

г) розуміти ідею уривка чи оповідання в цілому;

д) зрозуміти її, оцінити та вміти виразити своє ставлення;

е) навчитися розуміти виразність писемного мовлення (розділові знаки, порядок слів, інші засоби вираження емоційного змісту);

є) розуміти та оцінювати майстерність автора і ті прийоми, які він використовує для того, щоб виразити переживання, думки, образи персонажів, ідеї твору, його суті;

ж) на основі прочитаного розуміти і правильно оцінювати дійсність.

Для навчання свідомому читанню та розумінню того, про що учень читає, необхідно мати на увазі три основні стадії розуміння тексту.

Перша стадія. Розуміння предметного чи фактичного змісту тексту, тобто, засвоєння інформації про предмети, явища, події.

Друга стадія проникнення в текст дещо глибша: це здатність на основі фактичного змісту зрозуміти підтекст, тобто те, про що не говориться в тексті, але можна зрозуміти з написаного.

Третя стадія пов'язана з розумінням ставлення того, хто говорить, до того, про що говориться.

Отже, для того, щоб оволодіти повноцінними навичками читання, необхідно постійно створювати в класі особливу атмосферу духовності, своєрідного культурного фону, який народжується, якщо перед дітьми відкриваються широкі можливості для задоволення своїх культурних запитів і вияву творчих сил.

Питання до комплексного кваліфікаційного іспиту

«Педагогіка з окремими методиками»

з дисципліни «Методика навчання природознавства»

1.Методика проведення предметного уроку з природознавства в 1-4 класах. Обґрунтувати особливості його структури на конкретних прикладах.

2. Організація та методика проведення позакласної роботи з природознавства.

3. Особливості методів і прийомів навчання під час вивчення природознавства. Значення природничої бесіди та вимоги до її використання.

4. Види наочних посібників, що використовуються при вивченні природознавства, методика їх застосування.

5. Зміст і організація спостережень за явищами природи в 1-4 класах. Вимоги до ведення «Щоденника спостережень» та «Класного календаря природи».

6. Методика ознайомлення з географічною картою і глобусом в початкових класах.

7. Методика використання практичних методів при вивченні природознавства.

8. Методичні вимоги до проведення природничих екскурсій в початковій школі. Реалізація виховних цілей у процесі пізнання природи молодшими школярами.

9. Методика роботи з підручниками з природознавства та іншими засобами навчання учнів у початкових класах.

10. Використання інтерактивних технологій при вивченні природознавства.