СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ РОБОТИ НАД ТЕКСТОМ

(на матеріалі вивчення оповідання)

За дидактичною метою уроки літературного читання поділяються на:

- уроки ознайомлення з новим художнім чи науково-популярним твором;

- уроки, на яких продовжується опрацювання нового твору;

- узагальнюючі уроки.

Щодо форми проведення уроків літературного читання, то на сьогодні існує значна кількість варіантів побудови уроків: уроки-уявні подорожі, уроки-КВК, уроки-вікторини, уроки-інсценівки, уроки з ігровим сюжетом, з елементами інтеграції тощо.

Перший етап уроку – це підготовка до сприймання нового тексту. На нього відводиться всього декілька хвилин, але він обов'язковий на кожному уроці, адже його мета – створити потрібний емоційний настрой на сприймання твору, бо відомо, що розуміння його прямо залежить від сприймання, адже в наш час проблема розуміння тексту набула особливої актуальності, тому що стала очевидною потреба глибокого і свідомого осмислення великої кількості інформації. З цим пов'язане і питання підвищення активності, самостійності та міцності засвоєння прочитаного учнями матеріалу, а без правильного сприймання твору неможливе його розуміння. Завдання цього етапу уроку – розширення уявлень дітей про описані в тексті події і явища, розвиток інтересу до персонажів, історії написання того чи іншого твору.

Етап підготовки до сприймання триває 5-6 хвилин. У практиці сучасної школи використовуються такі прийоми: розповідь учителя, бесіда, прослуховування музичних творів, демонстрування фрагментів діафільмів, інсценізація, вікторини, обговорення попередніх екскурсій, п'ятихвилинки поезії.

Наступний етап – читання учителем оповідання. Слід наголосити на тому, що читання має бути виразним, тобто передавати основну ідею твору. Обов’язковим є постановка завдання-питання перед учнями та перевірка первинного сприйняттязмісту твору за даним питанням.

Словникова робота як окремий етап уроку не виділяється. Вона може проводитись як до першого читання, так і після нього, залежно від жанру твору та теми. Збагачення активного словника відбувається не лише на уроках читання, а й інших – мови, розвитку мовлення.

Практика роботи показує і підтверджує ефективність добре продуманої системи словникової роботи, суть якої полягає в тому, щоб слово було правильно сприйняте школярами у тексті, зрозуміле з усіма його відтінками, особливостями, увійшло до активного словника і вживалось самостійно в потрібній ситуації.

У шкільній практиці використовуються різноманітні прийоми знайомства з новими словами та їх значенням: вияснення значення шляхом показу картинки, предмета чи навіть дії; уточнення значення за тлумачним словником; добір синонімів і антонімів; словотворчий аналіз; етимологічний аналіз; введення невідомого слова у словосполучення чи речення; переклад.

Наступний етап уроку – самостійне читання твору. Він також є обов'язковим, незалежно від того, великий чи малий за обсягом текст, адже, як відомо, у сприйманні беруть участь два основних аналізатори: зір та слух.

Наступний етап уроку – аналіз фактичного та образного змісту тексту, аналіз мовних засобів. Після самостійного читання твору дітьми учитель детально аналізує текст. Цей етап є одним із головних, стрижневих етапів уроку . Ця робота проводиться комплексно. Тут можна використовувати два шляхи: аналіз тексту в цілому; аналіз кожної частини, якщо він великий за обсягом і ділиться на частини. При аналізі твору використовуємо дві групи запитань: репродуктивні (що? де? коли? як? хто?) та причиново-наслідкові запитання (Чому? Як ти думаєш? Що було б, якби? Доведи словами із тексту). Друга група запитань більш складна, вимагає не лише відтворення, репродукування, але й власних спостережень, власних роздумів, власного розуміння прочитаного.

Якщо ж твір великий за обсягом, то для кращого його розуміння необхідний поділ на частини. Тоді вчитель аналізує кожну частину, визначає головну думку, тобто разом з дітьми придумує заголовок. Це в подальшому полегшить переказ. Адже заголовки до частин є своєрідним планом для всього тексту.

Після аналізу оповідання учитель разом з дітьми визначає головну думку, тобто ідею літературного твору. Вона полягає у тому, що автор хотів нам змалювати красу осінньої природи, допомогти побачити у звичайному явищі природи неперевершену красу, допомогти зрозуміти мову природи, навчитися читати таку цікаву книгу природи).

Окрім того, класовод має тримати в полі зору найважливіші види розвивальних завдань, які може варіювати на окремому уроці і в системі занять.

Наступний етап уроку – переказ, творча робота на основі тексту.

У методичній літературі і практиці школи відомі такі види переказів: детальний, вибірковий, стислий, творчий.

Зразки творчих завдань.

1. Скласти новий твір з аналогічною назвою.

2. Скласти твір за аналогією.

3. Домислити події, які б могли передувати зображуваним.

4. Змінити кінцівку оповідання.

5. Продовжити текст.

6. Замінити одну із структурних частин: зачин, основну частину, кінцівку.

7. Скласти загадки за прочитаним.

8. Уявити наслідки, які б могли відбуватися за умови зміни часу описуваних подій.

9. Перенести дії твору в сучасне або минуле.

10. Дібрати власний заголовок, або кілька різних.

11. Дібрати до кожної частини твору прислів'я, крилатий вислів.

12. Порівняти вчинки персонажів твору, виділивши при цьому істотні риси їхнього характеру.

13. Ввести новий персонаж в текст.

14. Скласти анотацію до прочитаного твору.

15. Скласти рекламу до твору.

16. Скласти міркування за прочитаним, довівши власну думку.

17. Написати лист персонажеві твору.

18. Продовжити вірш.

19. Скласти діалог за прочитаним.

20. Поспівчувати персонажеві твору, дати йому пораду та заспокоїти його.

Учитель початкової школи має враховувати і ту обставину, що практично всі види роботи повинні бути виконані на уроці. Вони мають розвивати спостережливість, допитливість, зацікавленість та самостійність.