Пупковий сепсис новонароджених

Гостра неспецифічна інфекційна хвороба новонароджених, що перебігає за типом раньової інфекції в результаті попадання різної патогенної мікрофлори через пупковий канатик. Часто зустрічається у телят з можливим розвитком парентеральної діареї.

Етіологія і патогенез. Хвороба частіше викликається бактеріями, коками і бацилами в самих різних поєднаннях (змішана раньова інфекція). Будь-які умовно-патогенні і патогенні бактерії (Е. соlі, Proteus vulgaris, Bact. рyocianeum, Clostridium perfringens та ін.), проникаючи в організм через пупкові судини, викликають розвиток запальних змін і сепсису. Хвороба виникає при забрудненні кукси пупкового канатика мікрофлорою. Цьому сприяють погані санітарно-зоогігієнічні умови утримання, недостатньо ретельна обробка кукси пупкового канатика, своєрідний імунобіологічний стан новонародженого, що не має достатньої кількості власних імунних глобулінів (новонароджені отримують їх з молозивом і молоком матері). До пупкового сепсису більш схильні слабкі телята (гіпотрофіки). Хвороба у них перебігає надгостро і до кінця першої доби життя закінчується загибеллю.

Патологоанатомічні зміни. Пупкова інфекція може перебігати як місцевий запальний процес в пуповині (omphalitis - запалення пуповини, omphalophlebitis - запалення пупкових вен) і як сепсис (септицемія або септикопіємія).

У пуповині як у первинному інфекційному осередку при розтині відзначають гіперемію, запальний набряк шкіри та підшкірної клітковини, серозно-геморагічне, а при більш тривалому перебігу гнійно-некротичне запалення. Іноді запальний процес локалізується у внутрішній частині пупкового канатика або в пупкових судинах.

При септичному перебігу хвороби можна спостерігати серозно-фібринозний перитоніт, слабко виражені геморагічні явища (крововиливи на серозних покривах порожнин тіла і в оболонках головного мозку), застійну гівперемію і збільшення селезінки, а також серозно-фібринозні артрити. Для септикопіємії поряд з гнійно-некротичним запаленням пуповини, наявністю гнійних тромбів у культі і пупкових венах характерно також утворення множинних абсцесів у внутрішніх органах, особливо в печінці та нирках.

Діагноз. Пупковий сепсис діагностують на підставі симптомів хвороби, патологоанатомічних змін і результатів бактеріологічного дослідження. Для бактеріологічних досліджень у лабораторію направляють свіжий труп (з нарочним у відповідній упаковці) або патологічний матеріал (шматочки уражених внутрішніх органів, кров із серця у стерильній пробірці, трубчасту кістку). При пупковому сепсисі з кісткового мозку та внутрішніх органів виділяють змішану полімікробну культуру. Однак слід підкреслити, що місцеву запальну реакцію в пуповині без септичних змін в організмі можна спостерігати і при інших захворюваннях як ускладнюючий або супутній процес. У цих випадках необхідно звернути увагу на патогномонічні ознаки, характерні для основної хвороби: діарею з переважним ураженням шлунково-кишкового тракту і внутрішніх органів. Виключають також колібактеріоз, диплококову інфекцію і пастерельоз, а також вірусні хвороби.