ЗНАЧЕННЯ РЕЗУС-ФАКТОРА

У 1940 році в еритроцитах людини був виявлений ще один антиген (аглютиноген), який назвали резус-фактором. Установлено, що резус-фактор наявний у 85 % лю­дей, тобто вони є резус-позитивними (Rh+), інші 15 % є резус-негативними (Rh-).

Резус-фактор можна визначати у клініці як за допомогою методів, що не потре­бують спеціального обладнання, так і за допомогою лабораторних методів.

Існує два способи визначення резус-фактора в клініці (так звані експрес-методи):

• експрес-метод зі стандартним універсальним реагентом у пробірці без підігрі­вання;

• експрес-метод на поверхні без підігрівання.

Для першого способу необхідні центрифужні пробірки. Порядок визначення такий:

1. На дно пробірки наносять краплю стандартного універсального реагенту — антирезусної сироватки групи АВ(ІV), що містить 33%розчин поліглюкіну.

2. Додають у пробірку краплю досліджуваної крові. Пробірку обертають кругови­ми рухами, добиваючись, щоб вміст розтікся по стінках, і спостерігають 3 хв.

3. Додають у пробірку 2—3 мл фізіологічного розчину та перемішують шляхом однократного або двократного перевертання пробірки. Оцінювання результату:

• наявність пластівців на тлі просвітленої рідини (аглютинація) вказує на резус-позитивну кров;

• рівномірно забарвлена рожева рідина в пробірці вказує на відсутність аглюти­нації і на резус-негативну кров.