Кепування

Хімічну структуру кепу та процес його утворення показано на рис. 1. У складі премРНК до 5′-атома рибози першого нуклеозидтрифосфату, який був включений до ланцюга РНК, залишаються приєднаними три фосфатні залишки.

Перша стадія кепування: відщеплення одного фосфату (γ-фосфату) із 5′-кінця, що здійснюється фосфатазою. Друга стадія: перенесення гуанозинмонофосфату (GMP) з гуанозинтрифосфату (GTP) на два фосфатні залишки, що залишились на 5′-кінці (відповідний фермент – гуанілілтрансфераза). Результатом перенесення є утворення ковалентного зв’язку між 5′-фосфатом GMP та 5′-кінцевим β-фосфатом премРНК, тобто формування нехарактерного для нуклеїнових кислот зв’язку між нуклеотидами. Третя стадія: метилювання метилтрансферазою кінцевого G з утворенням 7-метилгуаніну (7mG).

Рис. 1. Стадії утворення та хімічна структура кепу.

Три ферментативні активності, які здійснюють кепування, містяться в трьох (дріжджі) або двох (ссавці) білках. Ці ферменти рекрутуються на CTD і 5′-кінець премРНК після синтезу перших 20 – 30 нуклеотидів транскрипту (рис. 2). Функціонування CTD як платформи для збирання машинерії процесингу мРНК залежить від патерна фосфорилювання залишків Ser, які входять до складу гептапептиду, що повторюється.

Наприкінці ініціації транскрипції за рахунок кіназної активності TFIIH здійснюється масоване фосфорилювання Ser₅ у складі повторів, що приводить до втрати зв’язку CTD із базальними факторами транскрипції та початку руху полімерази. Під час руху, що почався, за рахунок спорідненості до фосфорильованого Ser₅ із CTD зв’язується білковий фактор DSIF (DRB – Sensitivity Inducing Factor, DRB – синтетичний інгібітор транскрипції, що спрацьовує тільки за наявності фактора), який рекрутує NELF (Negative ELongation Factor). Цей останній складається з п’яти субодиниць, взаємодіє з DSIF, РНК і РНК-полімеразою, зумовлюючи зупинку руху полімерази.

Рис. 2. Механізм утворення кепу в координації з транскрипцією.

Під час цієї паузи (перший кадр на рис. 2) із CTD, РНК і DSIF зв’язуються ферменти кепування. Вони спрацьовують і рекрутують PTEFb (Positive Transcription Elongation Factor b) – гетеродимер, одна із субодиниць якого має кіназну активність: відбувається фосфорилювання Ser₂ у складі CTD, а також фосфорилювання DSIF, що приводить до втрати спорідненості DSIF і, відповідно, дисоціації NELF. РНК-полімераза продовжує рух, а сформований кеп відразу зв’язується з двома білками, що формують СВС (Cap Binding Complex). Білки СВС залишаються на кепі до моменту транспорту мРНК до цитоплазми, де замінюються на цитоплазматичні фактори.

Функціональне значення кепу є багатоплановим:

• Захист 5′-кінця від деградації: особливість зв’язку між першими двома нуклеотидами робить цей зв’язок непомітним для екзонуклеаз.

• Участь в інших реакціях процесингу: СВС стимулює сплайсинг першого інтрона та поліаденілування 3′-кінця (див. нижче).

• Транспорт мРНК у цитоплазму здійснюється завдяки взаємодії СВС з ядерною порою: саме своїм 5′-кінцем мРНК виштовхується в цитоплазматичний простір.

• Ініціація трансляції: саме кеп є первинною точкою збирання рибосоми та інших елементів ініціації білкового синтезу.