ВАРИКОЗНЕ РОЗШИРЕННЯ ВЕН НИЖНІХ КІНЦІВОК

Варикозне розширення вен — це захворювання поверхневих судин системи ве­ликої або малої підшкірної вени, яке супроводжується збільшенням їх довжини і стоншуванням стінок, вузлуватим розширенням, клапанною недостатністю, пору­шенням венозної гемодинаміки і трофіки тканин.

Жінки страждають на варикозне розширення вен у 4 рази частіше за чо­ловіків.

Етіологія

Виникнення варикозного розширення вен зумовлене декількома причинами:

• нейроендокринні чинники— ослаблення тонусу венозної стінки внаслідок гормональної перебудови організму (період статевого дозрівання, вагітність); це пояснюється анатомічними і функціональними особливостями жіночого ор­ганізму — ширший таз з великим перегином вен кінцівок при впаданні їх у тазові вени, тонша стінка вен, слабка опора з боку м'яких тканин;

• спадкові чинники — у батьків було аналогічне захворювання;

• вроджена патологія — слабкість сполучної тканини всього організму;

• часті вагітності — стиснення вен збільшеною маткою, підвищення внутріш­ньочеревного тиску під час пологів і ендокринна перебудова організму.

Класифікація

Розрізняють такі форми захворювання:

• циліндрова;

• змієподібна;

• змішана;

• мішкоподібна;

• розсипна.

Клінічна картина

У перебігу варикозної хвороби виділяють такі стадії розладів венозного відто­ку: компенсовану, субкомпенсовану і декомпенсовану.

У компенсованій стадії хворі звертаються до лікаря лише з косметичною ме­тою. Захворювання протягом довгого часу може перебігати безсимптомно.

У субкомпенсованій стадії хворі скаржаться на непостійний біль у ділянці го­мілки, набряки, що з'являються після тривалого стояння і зникають у горизон­тальному положенні.

У декомпенсованій стадії виникають всі ознаки венозного застою: біль у ногах, набряки, пастозність тканин в нижній третині гомілки, стомлюваність, поява судом під час сну, трофічні виразки. Появі трофічних розладів передує болісне свербін­ня шкіри. За ходом розширених вен виникає пігментація шкірних покривів через дрібні крововиливи. У зонах пігментації шкіри розвивається індурація — склероз і ущільнення підшкірної жирової клітковини. Розвивається виражений ціаноз або окремі плями синюшно-червоного кольору. Шкіра на внутрішній нижній третині гомілки стає сухою, шорсткою і нерухомою. Надалі розвивається суха або мокнуча екзема й утворюються трофічні виразки. Декомпенсація спостерігається в тих ви­падках, коли уражуються клапани у венах гомілки і стоп.

Лікування

І. Консервативне.

Його метою є перешкоджання прогресу захворювання. Лікування складається з таких заходів:

1. Носіння еластичних бинтів або панчіх.

2. Дотримання режиму праці і відпочинку.

3. Вживання ангіопротекторів і венотонізуючих засобів (детралекс, троксевазин).

4. Склерозивна терапія: у вени вводять спеціальні речовини (етоксисклерол, варикоцид), що викликають тромбоз і склерозивний процес з облітерацією вени.

II. Оперативне.

Виконують флебектомію — видалення варикозно розширених вен. Операції не виконують людям літнього віку, вагітним, хворим з тяжким загальним ста­ном.