Методи і стилі проведення ділових переговорів

В практиці бізнесу сформувалася значна кількість методів і стилів проведення ділових переговорів.

Рис. Методи і національні стилі проведення переговорів

Метод позиційного торгу

Сутність методу позиційного торгу полягає в тому, що учасниками спочатку займаються позиції, якими потім поступаються в певній послідовності. Вихідні позиції характерні значним завищенням початкових вимог, які наполегливо відстоюють шляхом незначних поступок. Чим жорсткіша позиція і незначніші поступки, тим більше часу і зусиль потрібно, щоб мати можливість укладання угоди.

Мета позиційного торгу - реалізувати свою завищену позицію найбільш повно і при мінімальних поступках. Тому переговори зорієнтовані на певну гру, маніпулювання поведінкою партнера, тиск на нього.

Існують два варіанти позиційного торгу. В основі першого лежить твердження, що виграш одного із учасників дорівнює програшу іншого, а альтернативними результатами переговорів можуть бути або абсолютний виграш, або повний програш, "все або нічого".

Другий, більш цивілізований варіант позиційного торгу зустрічається частіше. Конфронтація сторін виражена менше, вони мають майже однакову силу. Учасники ділових переговорів шляхом торгу виходять на деяке "середнє рішення".

Позиційний торг як жорсткий метод ведення комерційних переговорів в цілому малоефективний тому, що він характеризується непередбачуваними результатами: значними витратами часу, погіршенням відносин з партнерами, значною вірогідністю відмови від подальшого співробітництва.

Метод принципових переговорів

Цей метод полягає в тому, що партнери не торгуються, а виходять із суті справи і прагнуть знайти взаємну вигоду там, де це можливо. При розбіжності інтересів сторони прагнуть досягти такого результату, який ґрунтується на справедливих нормах.

Головне на принципових переговорах - досягнення вирішення проблеми, заснованого на партнерських взаємовідносинах рівноправних суб'єктів. Поведінка на переговорах характеризується значною мірою відкритості, відсутнє початкове завищення вимог.

Для того, щоб переговори були більш об'єктивними і справедливими, запрошуються посередники, спостерігачі, незалежні експерти.

Американський стиль:

• члени американської делегації відносно самостійні при прийнятті рішень;

• при вирішенні проблеми обговорюються не тільки загальні підходи, а й деталі, зв'язані із реалізацією домовленостей;

• характерні відкритість, енергійність, не надмірно офіційна атмосфера ведення переговорів;

• американці нерідко демонструють егоцентризм, вважають, що в ході переговорів їх партнери повинні керуватися тими ж правилами, що і вони;

• на переговорах з американською стороною ви повинні чітко сказати, хто ви і чому партнером вигідно вести переговори з вами;

• пропозиції в ході переговорів з американцями повинні бути реальними і конкретними;

• американські партнери при складанні комерційних угод проявляють агресивність, здійснюють тиск, особливо коли мають достатньо сильну позицію;

• при вигідній позиції поєднують різні питання в один "пакет", щоб збалансувати інтереси сторін.

Англійський стиль ведення переговорів

• прагматичний і гнучкий підхід до пошуку рішень, позитивна реакція на ініціативу протилежної сторони, уміння усунути гострі кути;

• суворе дотримання ритуалу ділового спілкування. Переговори з англійськими партнерами краще починати не з предмета обговорення, а із життєвих проблем, загальнолюдських цінностей: діти, спорт, погода і т.п.;

• звернення значної уваги на торгово-політичний фактор при заключенні контрактів по експорту та імпорту інколи спонукають англійських партнерів відмовлятися від вигідних контрактів;

• англійці приділяють особливу увагу на комерційних переговорах термінам контактів з партнерами. Чим триваліші успішні ділові відносини з англійськими бізнесменами, тим простіше укладати наступні угоди з ними.

Французький стиль проведення комерційних переговорів:

• французькі бізнесмени уникають офіційних обговорень конкретних питань "один на один", слідкують за тим, щоб зберегти свою незалежність;

• значна увага приділяється попереднім домовленостям і використанню можливостей попереднього обговорення питань;

• менша самостійність при прийнятті остаточних рішень, наприклад у порівнянні з американцями;

• французькі учасники ділових переговорів виходять із "загальних принципів" і традиційно орієнтуються на логічні докази;

• достатньо жорстке проведення переговорів, вибір частіше всього конфронтаційного типу взаємодії, одночасне прагнення зберегти при цьому традиційні для французької нації люб'язність, ввічливість, схильність до жартів, невимушеність у спілкуванні.

Німецький стиль проведення комерційних переговорів:

• характеризується педантичність, сухістю, прагматичністю;

• німецькі партнери починають переговори тільки тоді, коди впевнені у можливості знаходження рішення;

• доскональна проробка власної позиції ще до переговорів, на переговорах - послідовне обговорення питань з глибоким розглядом всіх їх деталей;

• точність, пунктуальність, чітка регламентація поведінки, увага до статусів, тому ще до початку переговорів потрібно уточнити посади і звання кожного члена німецької сторони;

• у процесі обговорення пропозицій з німецькими партнерами потрібно прагнути до ясності, чіткості, стислості, не використовувати слів і виразів, які нічого не означають. Всі зауваження повинні мати діловий і конкретний характер.

Японський стиль ведення комерційних переговорів:

• грунтується на точності і повному виконанні взятих на себе зобов'язань японськими діловими партнерами (своєчасне прибуття, точний початок і закінчення переговорів, відповідальність за досягнуті домовленості);

• спочатку достатньо глибоко обговорюються другорядні питання, для того щоб створити на переговорах атмосферу взаєморозуміння, потім переходять до вирішення основних проблем;

• до процесу обговорення, розгляду і узгодження рішень японською стороною залучається значне коло осіб від керівника фірми до рядових співробітників. Тому пропозиції японських ділових партнерів по вирішенню проблем переговорів завжди конкретні, реальні та ефективні;

• коли на переговорах японським представникам роблять поступки, вони відповідають тим же. На переговорах з ними погрози і тиск неефективні, хоч самі японці можуть використовувати погрози як метод тиску на більш слабких партнерів.

Стиль ведення переговорів південнокорейськими бізнесменами:

• південнокорейські бізнесмени надають перевагу конкретному вирішенню проблем переговорів після того, як встановлено взаємопорозуміння з діловими партнерами. Вони не люблять загальних розмов і готові обговорювати можливості партнерства при наявності реальної та детально розробленої програми;

• логічна послідовність при розгляді питань; просте, чітке викладення пропозицій та конкретних шляхів їх реалізації;

• небажання південнокорейських бізнесменів показувати своє нерозуміння чи відмовляти співрозмовнику. Вони відкрито не говорять про свою незгоду з діловими партнерами, не доказують їх неправоту і чекають такого ж від співрозмовників;

• якщо рішення прийнято, південнокорейська сторона демонструє готовність до швидких дій. Тому уклінні відповіді типу "потрібно подумати" та довготривалі узгодження викликають у південнокорейських бізнесменів нерозуміння і роздратованість;

• розчарування південнокорейських бізнесменів, коли особи, що прибули на переговори з ними, не мають повноважень приймати відповідальні рішення.

Китайський стиль проведення комерційних переговорів:

• характеризується чітким розмежуванням окремих етапів початкового уточнення позицій, їх обговорення і заключного етапу;

• в ході початкового етапу значна увага приділяється зовнішньому вигляду, манері поведінки ділових партнерів і на основі цього визначається статус кожного учасника;

• в подальшому на переговорах має місце орієнтація на людей з більш високим статусом та на осіб, які симпатизують китайській стороні. Якраз через цих людей китайські бізнесмени намагаються вплинути на позицію партнерів по переговорам;

• переговори з китайськими бізнесменами складаються із технічної і комерційної стадії. В ході технічної стадії успіх переговорів залежить від того, на скільки вдалося переконати партнерів у перевагах співробітництва. Тому до складу учасників переговорів необхідно включати підготовлених фахівців, спроможних на місці вирішувати складні технічні питання, а також перекладача, який знає специфіку бізнесу. Потім починається комерційна фаза переговорів.

· китайські бізнесмени мають значний досвід ведення ділових переговорів, володіють широкою кон"юктурною інформацією,

часто посилаються на раніше укладені вигідні контракти;

· як правило, китайські партнери на переговорах першими

висловлюють свої пропозиції. Поступки вони звичайно роблять в

кінці переговорів, після того, як оцінять можливість протилежної

сторони;

· китайські ділові партнери можуть застосовувати різні форми тиску

на іншу сторону, використовуючи при цьому помилки, що

допущені нею на переговорах.