Культура Стародавньої Греції.

В історії культури Стародавньої Греції дослідники виділяють такі періоди:

− егейський, або кріто-мікенський (ІІІ-ІІ тис. до н.е.);

− героїчний, або гомерівський (XI-IX ст. до н.е.);

− архаїчний (VIII-VI ст. до н.е.);

− класичний (V-IV ст. до н.е.).

Далі Новим рубежем в історії Греції стає похід на Схід Олександра Македонського (356-323 до н.е.) – сина Філіпа ІІ – македонського царя, який в 338 р. до н.е. завоював Грецію.

В результаті походу Олександра Македонського (334-324 до н.е.) була створена величезна держава, яка пролягала від Дуная до Інда, від Єгипту до сучасної Середньої Азії.

З цього часу починається епоха еллінізма (323-27 до н.е.), епоха поширення грецької культури на всій території держави Олександра Македонського.

Однією з найдавніших цивілізацій Східного Середземномор’я була егейська, або кріто-мікенська.

Її головним центром був острів Кріт.

Пам’ятки егейського мистецтва відтворюють красу природи і людини.

Егейська культура мала вплив на розвиток мікенської культури.

У материковій Греції у той час утворились ранньорабовласницькі міста-держави Мікени, Афіни, Фіви, Тірінф, Пілос (XVIII-XVІІ ст. до н.е.).

Мікенські митці у своїх художніх творах теж ставили на перший план людину, звертались до її краси, сили, волелюбності.

Розквіт Мікенської цивілізації приходиться на XV-XIII ст. до н.е.

Культура героїчного періоду Стародавньої Греції відзначена розвитком героїчного епосу, який дістає письмового виразу лише в наступних століттях.

Цей період (ХІ-ІХ ст. до н.е.) давньогрецької історії одержав назву гомерівського за ім’ям Великого Гомера, твори якого, написані у VIII ст.до н.е., є важливим джерелом інформації про цей час.

Давньогрецький епос був безпосередньо пов’язаний з міфологією та поширеними релігійними уявленнями.

Значне місце у грецький міфології посідали легенди про героїв – дітей богів і смертних. Найбільшою шаною користувався син Зевса Геракл, який звільнив Землю від чудовиськ.

Розповсюджені були і сказання про могутнього Персея, переможця страшної Медузи, від погляду якої усе живе перетворюється на каміння та ін.

Міфологія стала найважливішим елементом грецької культури, на основі якого пізніше розвивались література, філософія, наука.

Міфи стали невичерпною скарбницею сюжетів для античного мистецтва і літератури.

Одним з найбільших здобутків культури архаїчного періоду є твори легендарного Гомера «Іліада» та «Одіссея».

Ці поеми присвячені Троянській війні та опису пригод одного з учасників війни – Одіссея під час його повернення з Трої до рідної Ітаки.

Вони були відомі кожному грекові, вивчались у школі, служили скарбницею сюжетів для митців, були своєрідним кодексом античної моралі.

У VII-VI ст. до н.е. виникла грецька лірика. Одним з перших ліричних поетів вважається Архілох.

У першій пол. VI ст. до н.е. на о.Лесбос, творили Алкей і Сапфо, творчість яких була вершиною ліричної поезії Давньої Греції.

У VIII-VI ст. до н.е. у Стародавній Греції відбувається піднесення образотворчого мистецтва та архітектури.

Намагання звести в систему, узагальнити наявні знання про навколишній світ були основою розвитку філософії.

Головним питанням, яке хвилювало філософів того часу, було з’ясування першопричин світу, розуміння засад його існування, закономірностей розвитку.

В класичний період особливого розвитку набуває драматургія. Виникає давньогрецький театр.

«Батьком трагедії» греки вважали великого драматурга афінянина Есхіла (525-456 до н.е.).

Блискучим автором комедій був Арістофан (445-385 рр. до н.е.).

Філософія класичного періоду представлена цілою плеядою блискучих мислителів і мудреців: Демокріт, Сократ, Платон, Аристотель та ін.

Грецьке мистецтво в класичний період досягло найвищого рівня.

Весь духовний процес був очолений Афінами, які дали людству видатних митців у всіх галузях мистецтва (архітектури, скульптури, живопису).