Сучасні особливості інвестиційних процесів у світі

Міжнародний рух капіталу як одна із основних форм міжнародних економічних відносин означаєпереміщення капіталу між суб’єктами міжнародної економіки з метою його оптимального використання.

Основною умовою міжнародного руху капіталу є різна забезпеченість країн цим фактором виробництва, що дозволяє оптимізувати процес його розподілу та використання між країнами.

В умовах глобалізації невпинно збільшується міжнародний рух факторів виробництва та капіталу. В останні роки темпи зростання міжнародного руху капіталу як найбільш мобільного фактору глобалізації випереджають навіть темп міжнародної торгівлі.

Основною формою міжнародного руху капіталу є вивіз капіталу.

Вивіз капіталу – це одностороннє переміщення вартості у товарній або грошовій формі за кордон з метою одержання підприємницького прибутку, доходу на капітал або з іншою метою.

Цілі вивозу капіталу:

1) одержанні підприємницького прибутку;

2) одержання відсотків за надання капіталу у грошовій формі;

3) забезпечення довгострокових економічних інтересів власників капіталу;

4) встановлення контролю за господарською діяльністю компаній – імпортерів капіталу.

Вивіз капіталу здійснюється у певних формах.

За ознакою власності на капітал виокремлюють:

1) вивіз приватного капіталу – переміщення за кордон матеріальних цінностей, грошових засобів, які належать приватним особам;

2) вивіз державного капіталу.

За ознакою одержання прибутку на капітал його вивіз поділяється на:

1) вивіз підприємницького капіталу – довгострокові зарубіжні інвестиції, які ведуть до створення за кордоном філій, дочірніх компаній та спільних підприємств. У свою чергу, він включає в себе:

- прямі інвестиції – капіталовкладення у підприємства за кордоном, які забезпечують контроль над ними з боку інвестора. Для прямих інвестицій належать такі, що дозволяють зосередити у інвесторів не менше 25% акціонерного капіталу;

- портфельні інвестиції– капіталовкладення в іноземні цінні папери (акції) з метою одержання доходу на капітал.

2) вивіз позичкового капіталу – така форма вивозу капіталу, коли капітал віддається в позику під відсотки та у формі придбання інструментів боргу (облігацій). До нього можна віднести:

- міжнародний кредит – позика у грошовій або товарній формі, яка надається кредитором однієї країни позичальнику іншої країни на умовах терміновості, повернення, виплати відсотків;

- пільговий кредит – міжнародний кредит, який надається на пільгових умовах;

- міжнародні облігації – цінні папери (інструменти боргу), які емітент продає за посередництва міжнародних фінансових інститутів міжнародним інвесторам, а останні мають право періодично отримувати відсотки від номінальної вартості облігацій та пред’явити їх емітенту у визначений час для відшкодування вартості, а також продавати за ринковою вартістю на вторинних ринках.

Сучасна ситуація у сфері міжнародного інвестування є мало прогнозованою і досить нестабільною через кризові явища у фінансовій сфері світової економіки, що негативно впливає на розвиток країн із перехідною економікою та країн, що розвиваються, які є переважно об’єктами інвестування.

Головними сучасними особливостями інвестиційних процесів у світовій економіці є :

1) зростання значення держави у вивозі капіталу. Мається на увазі, що важливим новим джерелом ПІІ стають державні ТНК. Нараховується як мінімум 650 державних ТНК у світі, які мають 8500 зарубіжних філіалів по всьому світу. Хоча їх кількість складає менше 1% всіх ТНК, проте на їх зарубіжні інвестиції у 2010 р. приходилось 11% глобального ВВП; Найбільша частина державних ТНК зосереджена в ЄС – 34,2% або 223 од.

2) вперше в історії (у 2010 р.) країни, що розвиваються і країни із перехідною економікою у сукупності залучили більше половини глобальних потоків ПІІ (зокрема, Східна і Південно-Східна Азія та Латинська Америка), у той час як приток ПІІ у розвинуті держави продовжує зменшуватись; Тепер на них приходиться 29% глобального вивозу ПІІ (див. табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Потоки прямих іноземних за регіонами у 2008-2010 рр. (в млн. дол. і процентах)

3) збільшення частки прямих іноземних інвестицій. У 2010 р. глобальні потоки ПІІ збільшились на 5% порівняно із кризовим періодом і становили 1,24 трлн. дол. США, однак це на 15% нижче їх середнього до кризового рівня; Крім того, ЮНКТАД прогнозує, що у 2012 р. потоки ПІІ виростуть до 1,7 трлн. дол. США, а у 2013 р. – 1,9 трлн. дол. США (див. рис. 4.1).

Рис. 4.1.Глобальні потоки прямих іноземних інвестицій за 2002-2010 рр. і прогнози на 2011-13 рр. (млрд. дол. США).

4) міжнародне виробництво розширюється, а зарубіжні продажі, зайнятість й активи в транснаціональних корпораціях (ТНК) збільшуються. У 2010 р. додана вартість в рамках світового виробництва ТНК склала приблизно 16 трлн. дол. – близько чверті глобального ВВП. На зарубіжні ТНК припадало понад 10% глобального ВВП і третина світового експорту.