Ринок праці, його види

Ринок праці і соціальна політика

Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Робоча сила є специфічним товаром, на який формується попит, пропозиція та ціна у вигляді заробітної плати. Ринок праці у ринковій економіці - це ринок найманої праці, де роботодавець і найманий працівник виступають як юридично рівноправні особи.

Основу ринку праці складають дві головні особи: роботодавці та наймані працівники. Різниця між ними полягає у відношенні їх до засобів виробництва.

Пропозиція робочої сили визначається сукупністю таких фактів:

—рівнем заробітної плати;

—рівнем освіти;

—рівнем профспілкового захисту;

—релігією;

—податковою системою тощо.

Попит на робочу силу визначається потребою підприємств мати необхідну кількість і якість найманої робочої сили для випуску продукції та технічного оснащення виробництва.

За своїм змістом ринок праці складається з трьох частин:

1. Потенційного ринку праці - сфери, де формується сама праця. Сюди належать особи, що зайняті у домашньому та особистому підсобному господарстві, студенти, старшокласники, військовослужбовці, фермери та інше працездатне населення.

2. Циркулюючого ринку праці - сфери купівлі-продажу робочої сили, де робоча сили переміщується між підприємствами у пошуках роботи, перебуваючи при цьому фактично безробітними. До цієї категорії відносять осіб, які перебувають у фрикційному, структурному і циклічному безробітті; звільнених військовослужбовців; пенсіонерів, які шукають роботу; осіб, які перебувають на перепідготовці, підвищенні кваліфікації та громадських роботах.

3. Внутрішньофірмового ринку праці - сфери боротьби за робочі місця на підприємствах між зайнятими працівниками. До нього відносять осіб, що перебувають безпосередньо на підприємствах у зв'язку з появою вакансій за рахунок збільшення працівників, модернізації і розширення виробництва, нового будівництва, зростання коефіцієнта змінності роботи підприємства, переміщення на робочих місцях.

Для нормального функціонування ринку праці має бути розроблений і впроваджений комплекс правових, економічних та соціальних передумов, серед них найважливими є:

—єдність правових умов функціонування ринку праці на основі вільно вибраної зайнятості і конкурентності;

—наявність єдиного економічного простору і забезпечення вільного переміщення в ньому громадян;

—відсутність обмежень на заробітну плату, що забезпечує працівникові відтворення його здатності до праці, можливість утримання сім'ї, наявність ринку житла і робочих місць;

—організація системи бірж праці (центрів зайнятості);

—створення широкомасштабної системи професійної орієнтації, навчання та перепідготовки кадрів.

Теорії ринку праці

Співвідношення між попитом та пропозицією на ринку праці проявляється у ринковій ціні робочої сили і залежить від кон'юнктури ринку та фази економічного циклу у країні. Якщо економіка перебуває у стані пожвавлення, попит на робочу силу зростає, і ринок праці розширюється. Якщо економіка у фазі спаду, то попит на робочу силу зменшується, а ринок праці звужується.

За класичною теорією ринку праці точка перетину Т (рис. 1) кривих попиту на робочу силу LD та пропозиції робочої сили LS показує рівновагу на ринку праці, за якої встановлюється певний рівень рівноважної заробітної плати Wt при рівноважній кількості робочої сили Lt.

За класичною теорією безробіття викликане надто високою заробітною платою.

Коли розмір заробітної плати W_А вищий за рівноважний W_Т, при якому пропонується стільки робочої сили, скільки необхідно, виникає перевищення пропозиції робочої сили LD над попитом на неї LS, яке означає посилення безробіття. Рівень безробіття визначається впливом надлишкової робочої сили (La¹ – L_А). Ціна робочої сили починає знижуватися до досягнення рівноважної W_Т.

Рис. 1. Модель рівноважного ринку праці за класичною теорією

Тобто, за класичною теорією проблеми безробіття встановлення рівноваги досягається через механізм ринкового саморегулювання. Держава у цей процес не повинна втручатися.

За кейнсіанською теорією ринку праці зростання зайнятості здійснюється зменшенням заробітної плати (рис. 2). На думку Дж. Кейнса, у ринковій економіці відсутні механізми, які гарантують повну зайнятість населення. А безробіття виникає через недостатній сукупний попит. Зростання попиту на робочу силу вплине на переміщення кривої попиту LD₁, що при незмінній пропозиції робочої сили LS призведе до збільшення заробітної плати Wа та чисельності зайнятих Lа.

Сукупний попит у суспільстві визначає обсяг виробництва, а значить, і попит на робочу силу. Шляхом зниження заробітної плати, вважають прихильники кейнсіанської теорії, можна стимулювати значне підвищення зайнятості. Держава повинна підвищувати сукупний попит, збільшуючи державні витрати, або зменшувати податки. Кейнсіанське трактування рівноваги на ринку праці характеризує тільки короткостроковий період.

Рис. 2 . Кейнсіанська теорія ринку праці

Монетарна теорія ринку праці (грошова теорія гнучкого ринку праці). З погляду монетаристів М. Фрідмена, Ф. Хайєка, макроекономічна нестабільність та довгострокова рівновага досягається тільки в умовах повністю вільних конкурентних ринків з гнучкими цінами і заробітною платою. Держава не повинна втручатися у ринок праці, якщо безробіття не перевищує природного рівня, інакше починає розвиватися стагфляція. Макроекономічне регулювання ринку праці повинне здійснюватися за допомогою бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики.