Тахеометричне знімання в масштабі 1:2 000 – 1:500

Попередні заняття. Визначення коефіцієнта та сталих ниткового віддалеміра. Вимірювання ліній нитковим віддалеміром (по дві на кожного студента бригади). Визначення місця нуля вертикального круга тахеометра. Вимірювання кутів нахилу (не менше двох на кожного студента бригади). Знімання на одній тахеометричній станції з веденням журналу та зарису.

Знімання ділянки місцевості. Тахеометричне знімання витягнутої ділянки шириною приблизно 200 м виконується з вершин тахеометричного ходу, прокладеного між пунктами геодезичної основи.

Знімання частково забудованої ділянки виконують в наступній послідовності:

1. Рекогностування та закріплення точок тахеометричного ходу. Загальна кількість вершин ходу береться з розрахунку одна вершина на одного студента бригади.

2. Центрують теодоліт і марки за допомогою оптичного центрира з точністю до 3 мм, або виска – 5-10 мм.

3. Прив’язка до пунктів геодезичної основи.

4. Горизонтальні кути вимірюють способом прийомів з обов’язковим переставлянням лімба на 1-2° між півприйомами. Допустиме розходження значень кутів між півприйомами – 1’, для теодолітів типу 2Т –30.

5. Вертикальні кути вимірюють в прямому і зворотному напрямах при двох положеннях вертикального круга, спостерігаючи на висоту приладу, яку вимірюють з точністю 1 см.

6. Лінії в тахеометричних ходах під час знімання в масштабах 1:1000 – 1:5000 вимірюють нитковим віддалеміром в прямому та зворотному напрямах при двох положеннях круга (по 4 результати вимірювання кожної лінії). Під час знімання в масштабі 1:500 лінії в тахеометричних ходах вимірюють стрічкою.

7. Орієнтують теодоліт.

8. Ситуацію з чіткими контурами знімають інструментально за допомогою теодоліта та ниткового віддалеміра полярним способом. Густота пікетів – не менше одного на 1 – 2 см² на карті.

9. Результати вимірювань записують в журнал визначеної форми з обов’язковим веденням зарису.

10. Камеральні роботи. Обчислення прямокутних координат та висот точок тахеометричного ходу. Обчислення висот пікетів. Складання та викреслювання карти за результатами тахеометричного знімання в масштабі 1:500 – 1:2000.

11. Польова перевірка карти.

Вимоги до тахеометричних ходів згідно інструкції [2]

Віддалі від знімальних станцій до пікетів і віддалі між пікетами не мають перевищувати наступних величин [2]

Кутові нев’язки в тахеометричних ходах не мають перевищувати

де n – кількість кутів в ході.

Допустимі лінійні нев’язки (в метрах) визначають за формулою

.

Висотна нев’язка (в см) не має перевищувати

,

де S – довжина ходу, м; n – кількість ліній в ході.

Під час виконання тахеометричного знімання обов’язково контролюють за орієнтуванням лімба приладу. По закінченні робіт на станції орієнтування приладу має бути перевірено, а результати контролю записані в журналі.

Зміна орієнтування за період знімання з даної точки допускається не більше 1,5’.

Польове трасування та технічне нівелювання (поздовжнє та поперечне)

Польове трасування

Попередні заняття. Пробне розмічування пікетажу з одним поворотом траси та обчислення елементів колової кривої, ведення пікетажної книжки.

Польове трасування починають з рекогностування місцевості, закріплення кутів повороту траси.

Довжина ходу вибирається з розрахунку 0,8 – 1,0 км на бригаду з прив’язкою до пунктів геодезичної основи, або подвійним ходом за відсутності останніх, при цьому нівелювання проміжних точок та поперечників виконують під час прокладання ходу в прямому напрямі.

Початковий напрям траси визначають за допомогою теодоліта з бусоллю враховуючи поправки за зближення меридіанів та схилення магнетної стрілки, які визначають на еталонному напрямі. На кожній точці повороту траси вимірюють горизонтальні кути.

Розмічування пікетажу та кривих. Пікетаж розмічають через 100 м. Згідно виміряних кутів повороту траси та за заданими, керівником практики, радіусами розраховують елементи колових кривих. При подальшому трасуванні враховують домір. В межах ходу має бути розмічено не менше двох кривих з позначенням на місцевості їх головних точок та виносом пікетів на криву. Крім того, виконується детальне розмічування однієї з раніше запроєктованих кривих.

Одночасно з розмічуванням пікетажу за ходом розмічають поперечники (по одному на двох студентів) довжиною біля 25 м в кожний бік від осі. На трасі поперечники розмічають на пікетах чи плюсових точках.

Вздовж траси знімають ситуацію по 25 м з обох боків. Всі записи виконують в пікетажному журналі.

Поздовжнє та поперечне нівелювання

Перевірка та юстування нівеліра. Визначення збільшення труби та ціни поділки рівня за допомогою рейки. Відліки рейок. Нівелювання на одній станції з веденням журналу.

Нівелювання з прив’язкою до пунктів висотної основи виконують у одному напрямку з використанням двобічних рейок. Відлічують рейки, які встановлюють на репери, кілки (вбиті в землю під час розмічування пікетажу), нівелірні підкладні або костилі, середньою ниткою нівеліра в такій послідовності:

· Відліки чорного боку задньої рейки;

· Відліки чорного і червоного боку передньої рейки;

· Відліки червоного боку задньої рейки.

Розходження перевищень на станції, які визначені за чорними та червоними шкалами рейок, не мають перевищувати 5 мм.

Допустима довжина візирного променя від нівеліра до рейки (плече) - 120 м.

Відліки на проміжні точки виконують не змінюючи висоту нівеліра на станції.

Камеральні роботи. Опрацювання журналу нівелювання; ув’язка перевищень; обчислення висот. Нев’язки нівелірних ходів не мають перевищувати

де L – довжина ходу в км.

Використовуючи результати вимірювань під час трасування та нівелювання, складають поздовжній (в масштабах 1:2000, 1:200) та поперечний (в масштабі 1:200) профілі і проєктують на них вісь лінійної споруди. Профіль викреслюють тушшю, згідно вимог до складення профілів.