Класифікація інновацій.

Для успішного управління інноваційними процесами необхідно ретельно вивчати інновації і їх класифікацію.

В економічній літературі, з питань інноваційної діяльності приведені різні підходи до класифікації інновацій. Так, автори П.Н. Завлин, А.К. Казанцев, Л.Е. Мінделі перш за все, виділяють технологічні інновації, які в свою чергу поділяються на продуктові та процесні інновації.

Продуктові інновації охоплюють впровадження нових чи удосконалених продуктів.

Впровадження нових продуктів визначається як базисна продуктова інновація, якщо функціональні характеристики властивості, конструктивні чи використовані матеріали і компоненти, істотно відрізняє його від раніше випускаючих продуктів.

Поліпшуючі інновації застосовуються щодо існуючого продукту, якісні чи вартісні характеристики якого були помітно покращені за рахунок використання більш ефективних компонентів і матеріалів;

Автор В.Я. Кардаш розрізняє інновації за рівнем оригінальності та неординарності.Так, радикальніінновації дають життя принципово новим виробам і технологіям, які сприяють появі нових споживачів і ринків. Поєднання вже відо­мих елементів у нових комбінаціях також може сприяти наро­дженню новацій. Комбінаційні інновації можуть спрямовуватися на залучення нових груп споживачів або освоєння нових ринків. Збереження або посилення ринкових позицій підприємства дося­гається модифікаційними інноваціями, що передбачають поліп­шення або доповнення існуючих продуктів.

Історичний досвід товарного виробництва свідчить про наступ­ність його розвитку, оскільки інноваційні ідеї здебільшого є вдо­сконаленням уже відомих прототипів. За критерієм наступності розрізняють:

· інновації-відкриття, коли продукція або технологія не мають
прототипів для порівняння;

· інновації-заміщення. використання яких веде до заміни іс­нуючих прототипів досконалішими;

· інновації-відміни. що повністю змінюють сферу та використання продукту у зв'язку з появою в нього нових функцій;

· інновації-повернення. коли використовуються раніше відомі види продуктів або способи чи методи їх створення;

· ретровідступи, коли відтворюються старі форми на сучасній основі.

На думку В. Г. Мединського та Л. Г. Шаршукової розрізняють такі види інновацій: [33]

1. За рівнем радикальності (новизни):

- базисні інновації, котрі реалізуються у великих винаходах і стають засадничими для формування нових поколінь і напрямків розвитку техніки;

- інновації, що поліпшують техніку завдяки винаходам серед­ нього та невеликого масштабу;

- псевдоінновації, скеровані на часткове поліпшення застарі­лих поколінь техніки та технологій.

2. За характером застосування:

- продуктивні інновації, орієнтовані на виробництво і вико­ристання нових продуктів;

- технологічні інновації, що мають на меті створення і застосування нової технології;

- соціальні інновації, які передбачають побудову і функціо­нування нових структур;

- комплексні інновації, що поєднують кілька видів змін.

3. За стимулом появи (відправними джерелами):

- інновації, спричинені розвитком науки і техніки;

- інновації, спричинені потребами виробництва;

- інновації, спричинені ринковими потребами.

4. За місцем у процесі відтворення:

- інновації споживчі;

- інновації інвестиційні.

5. За масштабом:

- складні (синтетичні) інновації;

- прості інновації.

Аналізуючи існуючі відомі класифікації інновацій, автори Н. Чухрай і Р. Потора прийшли до висновку, що кожна класифікація побудована за певною класифікаційн6ою ознакою і виконує певне цільове навантаження. Ними була проведена систематизація існуючих класифікацій інновації (табл. 1.1) Проведена систематизація інновацій, з однієї сторони дозволяє встановити у – залежність кожної з них від змісту задач, з другої сторони - дозволяє вважати, що певна класифікація найбільш придатна стосовно певного рівня економічного розвитку суспільства.

Таблиця 1.1.