Вестибулярний апарат 1 страница

Тканини.

Клітини утворюють тканини. Тканина - сукупність клітин та міжклітинної речовини, подібних за будовою, функціями, які мають спільне походження. В організмі людини за морфологічними і фізіологічними розрізняють 4типи тканин: епітеліальна, сполучна, м’язова, нервова. Причина відмінностей між тканинами полягає в тому, що їх клітини структурно спеціалізовані для виконання певних функцій, необхідних організму.

Епітеліальна тканинавкриває поверхню тіла, внутрішні органи,вистеляє порожнисті органи травної, дихальної, сечостатевої систем, утворює залози. Входить до складу майже всіх органів, зумовлюючи специфіку їхньої будови і функцій. За функціями поділяють епітеліальні тканини на покривні і залозисті.

Особливості будови:

- межуюче положення, пошарова будова і розташування пластами. Покривний епітелій утворює суцільні пласти, які складаються з одного або багатьох шарів клітин, щільно прилеглих один до одного. Пласт епітеліальних клітин лежить на базальній мембрані - тоненькому щільному шарі міжклітинної речовини, яку виділяють як епітеліальні клітини, так і тканини, розташовані під нею (сполучні). Базальна мембрана відмежовує епітелій від сполучної тканини, виконує бар’єрну функцію і забезпечує живлення епітелію за рахунок судин пухкої сполучної тканини шляхом дифузії. Епітелій не містить кровоносних судин (за невеликим винятком);

- складається майже виключно з клітин, міжклітинна речовина в епітеліальних тканинах розвинена слабко;

- клітини епітелію - епітеліоцити - полярні, мають апікальну частину, спрямовану на зовні, і внутрішню -базальну. На зовнішній частині можуть знаходитися джгутики, війки, мікроворсинки тощо.

- оскільки клітини епітелію займають межове положення, вони часто пошкоджуються і тому в них добре розвинена здатність до регенерації.

Згідно морфофункціональної класифікації епітеліальні тканини поділяються на одношарові і багатошарові. Одношаровий епітелій поділяють на однорядний та багаторядний. За формою клітин епітелій розрізняють плоский, кубічний, призматичний. багатошаровий епітелій поділяють на плоский зроговілий, плоский незроговілий і перехідний.

Залозистий епітелій утворює залози, різні за формою, розташуванням і функціями. Епітеліальні клітини залоз синтезують і виділяють речовини - секрети. Залози можуть бути одноклітинні (бокаловидні клітини кишкового епітелію, які виділяють слиз) або багатоклітинні (наприклад, слинні залози).

Епітелій розвивається в людини дуже рано, починаючи з 3-4 тижня ембріонального розвитку. Джерелом походження епітелію є всі три зародкові листки: екто-, ендо-, і мезодерма.

Особливості сполучних тканин, або тканин внутрішнього середовища полягають в тому, що до їх складу входять:

- аполярні клітини;

- значна частина міжклітинної речовини. У певних різновидах консистенція цієї речовини різна, від рідкої(як у крові), аж до щільної (як у кістки). У міжклітинній речовині завжди присутня значна кількість сполучнотканинних волокон.

За своїми функціями сполучні тканини поділяються на дві групи:

- тканини з переважно трофічними і захисними функціями (кров і лімфа, ретикулярна тканина і ендотелій);

- тканини переважно з сполучними і опорними функціями (власне сполучна тканина, хрящова і кісткова тканини).

Розрізняють власне сполучну тканину, скелетні, кров, лімфа.

Основна властивість м’язової тканини - скоротливість. М’язові тканини становлять близько 45% маси тіла дорослої людини. Побудовані з клітин видовженої форми, в яких містяться спеціальні органели - міофібрили, які забезпечують процес скорочення, завдяки чому і відбувається рух( кровообіг, пересування їжі в травному тракті, робота серця, переміщення організму або його частин у просторі). Розрізняють поперечно-посмуговану (забезпечує рух кісток у суглобах), гладеньку (здійснює рух внутрішніх органів -кишечнику, шлунка), серцеву м’язову тканину (виконує важливу функцію скорочення серця).

Нервова тканина володіє такими високоспеціалізованими властивостями, як подразливість і провідність. Вона виконує функції сприймання, переробки, збереження і передачі інформації, що поступає від зовнішнього середовища і від внутрішніх органів, забезпечує регуляцію і узгодження діяльності всіх систем організму. Складається нервова тканина з нервових клітин - нейронів і нейроглії. У нейроні виділяють тіло і відростки. Розміри тіла нейрона коливаються від 4 до 130мкм. Форма клітин різна - округла, багатокутна, овальна. Нервова клітина оточена плазматичною мембраною, яка здатна сприймати зовнішні подразнення, проводити збудження, забезпечувати обмін речовин між клітиною і оточуючим середовищем. Цитоплазма нейрона (нейроплазма) містить одне ядро з одним або кількома ядерцями, загальні органели, включення і спеціальні органели. У нервовій клітині добре розвинута гранулярна ендоплазматична сітка, яка під світловим мікроскопом має вигляд своєрідної смугастості, яку називають тигроїдом, або субстанцією Нісля, а також комплекс Гольджі, мітохондрії. Спеціальні органели у вигляді тоненьких ниток - нейрофібрили утворюють щільну сітку в тілі нейрона, а у відростках розташовані поздовжньо. Складаються з пучків мікротрубочок і нейрофіламентів, які беруть участь в транспорті різних речовин. У нейроплазмі можуть бути включення вуглеводів (глікоген), пігменти (меланін) та секрети (в нейросекреторних клітинах). Нейроглія забезпечує функціонування нейронів. Здійснює опорну, трофічну, секреторну і захисну функції. Представлена клітинами різної форми, які супроводжують нейрони.

3. Статеві клітини людини.

Чоловічі статеві клітини - сперматозоїди розвиваються в чоловічих статевих залозах - сім’яниках (яєчках), а жіночі яйцеклітини - в жіночих статевих залозах - яєчниках Процес утворення сперматозоїдів називається сперматогенезом, а процес утворення яйцеклітин - овогенез.

Сперматогенез розпочинається у період статевого дозрівання і продовжується доти, поки зберігається статева активність організму. Він складається з періодів, які здійснюються в звивистих сім’яних канальцях сім’яників по досягненню статевої зрілості:

Сім’яник - парний овальний орган, розміщений у мшонці, вкритий оболонкою і розділений сполучнотканинними перегородками на часточки( по 250-300 в кожному сім’янику) У кожній часточці знаходиться по 1-2 звивистих сім’яних канальці, довжиною від 30 до 70см. Сім’яні канальці починаються сліпо на периферії сім’яника, а другим кінцем переходять у прямі канальці, які впадають у сітку яєчка. Виносні канальці (15-20) виходять із сітки яєчка і впадають у протоку придатка сім’яника.

Стінка звивистого канальця має два основні шари: внутрішній -сперматогенний епітелій і зовнішній- сполучнотканинний. Між ними знаходиться базальна мембрана. В звивистих канальцях знаходяться два види клітин - підтримувальні і сперматогенні, що знаходяться на різних стадіях розвитку. Починаючи від периферії канальця і до його просвіту, можна виділити зони, які відповідають періодам сперматогенезу:

- розмноження, де мітотично діляться сперматогонії - чоловічі статеві клітини;

- росту, де частина сперматогоній збільшуючись в розмірах, перетворюється в сперматоцити 1 порядку. Друга їх частина продовжує ділитися, завдяки чому кількість їх не зменшується;

- дозрівання, в якій здійснюються 2 послідовні поділи мейоза. Після першого поділу утворюються 2 сперматоцити ІІ порядку, а після другого поділу - 4 сперматиди з гаплоїдним набором хромосом;

- формування статевих клітин - сперматиди перетворюються в зрілі сперматозоїди.

Сперматозоїд складається з головки, шийки і хвоста. У головці знаходиться ядро з гаплоїдним набором хромосом (22 аутосоми і 1 статева хромосома). На передній частині головки знаходиться акросома -видозмінена частина комплексу Гольджі з ферментами, які здатні розчиняти оболонку яйцеклітини при заплідненні. Хвіст сперматозоїда містить скоротливі елементи, які забезпечують рух сперматозоїда, мітохондрії.

У сполучнотканинному шарі звивистого канальця сім’яника містяться клітини, які своїм скороченням сприяють виведенню сперматозоїдів у прямі канальці. З прямих канальців чоловічі статеві клітини потрапляють у сітку яєчка, а відтак у придаток яєчка, де вони зберігаються певний час.

Під час статевого акту сперматозоїди разом з секретом додаткових статевих залоз через сечостатевий канал виводяться в жіночі статеві органи. В 1 мл сперми міститься до 100млн. сперматозоїдів. Це рухливі клітини, швидкість їх руху по канальцям яєчка складає біля 3,5мм в хвилину. В жіночих статевих органах сперматозоїди зберігають життєздатність протягом 1-2 діб. Вони рухаються в сторону яйцеклітини, що обумовлено хемотаксисом.

Овогенезвідбувається в яєчниках- парних органах овальної форми, що містяться в малому тазу, по обидва боки від матки, нижче маткових труб. Яєчники покриті одношаровим епітелієм, під яким розміщена товста сполучнотканинна (білкова) оболонка. У яєчнику розрізняють речовини:

- поверхневу кіркову, яка складається з сполучної тканини, в якій є фолікули - утвори з незрілими жіночими статевими клітинами, що оточені фолікулярним епітелієм. Жіноча статева клітина може знаходитися на різних стадіях розвитку. При їх рості і дозріванні відповідно росте фолікул, збільшуючись в розмірах;

- мозкову, яка утворена сполучною тканиною, в якій розташовані кровоносні судини і нерви.

В овогенезівиділяють 3 періоди:

- розмноження - протягом якого первинні статеві клітини овогонії багаторазово мітотично діляться. У людини в яєчнику закладається близько 400 тис. овогоній. До моменту народження дівчинки розмноження овогоній припиняється;

- росту - після поділу овогонії перетворються в овоцити І порядку. Кожний овоцит, оточений шаром клітин епітелію, утворює первинний фолікул;

- дозрівання - відбуваються два поділи мейозу. Під час першого поділу овоцит 1 порядку ділиться і утворюється велика клітина - овоцит ІІ порядку і маленька клітина - редукційне тільце. При цьому фолікули ростуть - фолікулярний епітелій розростається за рахунок розмноження фолікулярних клітин, утворюється порожнина, заповнена фолікулярною рідиною, в якій містяться жіночі статеві гормони(естрогени). Первинний фолікул перетворюється у вторинний фолікул, який містить овоцит, у якому ще не завершився перший поділ мейозу. У процесі росту вторинний фолікул збільшується в розмірах і в ньому нагромаджується більше фолікулярної рідини. Він перетворюється на зрілий фолікул з багатошаровою оболонкою, яка складається з зовнішнього сполучнотканинного шару і внутрішнього - епітеліального (зернистого). На яйценосному горбику, що складається також з клітин фолікулярного епітелію, знаходиться овоцит ІІ, оточений блискучою зоною і променистим вінком, сформованим фолікулярними клітинами. Зрілий фолікул, збільшуючись в розмірах, починає виступати над поверхнею яєчника. Дальше збільшення об’єму міхурця (зрілого фолікулу), переповненого фолікулярною рідиною, приводить до розтягання і стоншення його оболонки з наступним її розривом і випадання овоцита в черевну порожнину. Залишки зрілого фолікула (сполучнотканинний і внутрішній шар) формують тимчасову додаткову ендокринну залозу - жовте тіло, яка виробляє гормон прогестерон, що створює в організмі умови для розвитку і виношування плоду.

Процес виходу овоцита з яєчника називається овуляцією. У статевозрілої жінки в нормі овуляція відбувається раз в 28 днів. З черевної порожнини овоцит потрапляє в маткову трубу - яйцепровід, де здійснюється другий поділ мейозу. Під час 2 поділу мейозу овоцит ІІ порядку ділиться і утворюється зріла яйцеклітина, готова до запліднення, і друге редукційне тільце. Вважають, що другий поділ мейозу завершується під час проникнення сперматозоїда в овоцит ІІ порядку. Таким чином, під час овогенезу утворюється гаплоїдні клітини - одна яйцеклітина і три редукційні тільця, які розсмоктуються. Більшість овоцитів, які містяться в яєчнику новонародженої дівчинки гине. Протягом життя жінки дозріває всього лише 400-500 яйцеклітин. Одночасно у статевозрілої жінки дозріває 1-2 яйцеклітини.

Яйцеклітина людини має кулясту форму, діаметром 120-150 мкм. У клітині є ядро, велика кількість цитоплазми, у якій розташовані органели і включення жовтка, глікоген. Резерв поживних речовин яйцеклітина використовує протягом 12-24 годин з моменту овуляції, після чого незапліднена яйцеклітина гине. Під плазмолемою яйцеклітини знаходяться речовини, які забезпечують утворення непрониклої для сперматозоїдів оболонки запліднення, що забезпечує потрапляння в яйцеклітину не більш як одного сперматозоїда. Зверху плазмолеми знаходиться шар фолікулярних клітин - блискуча (прозора) зона, пронизана мікроворсинками. У блискучій оболонці є канальці, в які проникають відростки фолікулярних клітин, що формують променистий вінок. Фолікулярні клітини захищають яйцеклітину і виділяють жіночі статеві гормони - естрогени.

Лекція 3

Тема: РІСТ І РОЗВИТОК ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ

1. Поняття про онтогенез та його періоди.

2. Характеристика передембріонального періоду розвитку.

3. Пренатальний період розвитку.

4. Характеристика постнатального періоду розвитку.

1.Поняття про онтогенез та його періоди

Індивідуальний розвиток організму людини називають онтогенезом. В онтогенезі розрізняють 3 періоди:

-передембріональний - розвиток статевих клітин (гаметогенез),

- пренатальний - від запліднення до народження,

- постнатальний - розвиток після народження людини і до її смерті.

У передембріональному і постнатальному розвитку людини важливу роль відіграє статева система. До чоловічої статевої системи належать чоловічі статеві залози - сім’яники (яєчка), придатки яєчка, сім’явиносні шляхи та сім’яний міхурець, простата, цибулино-сечівникова залоза, зовнішні статеві органи.

Жіноча статева система утворює статеві клітини, продукує статеві гормони, а також забезпечує внутріутробний розвиток плоду і секрецію молока. До жіночої статевої системи належать яєчники, яйцепроводи (маткові труби), матка, піхва і зовнішні статеві органи.

Окремі органи і системи дозрівають поступово і завершують свій розвиток у різні періоди життя. Це зумовлено особливостями функціонування дитячого організму. Основними етапами розвитку є ембріональний (внутрішньоутробний) та постнатальний (починається з моменту народження). В ембріональний період закладаються усі органи, тканини, відбувається їх диференціювання. У постнатальний період (період дитинства) продовжують розвиватися органи і системи, відбувається якісна перебудова функцій організму. Для кращого розуміння та систематизації цих процесів розроблені різні варіанти періодизації розвитку дитини. Одна із них, в основі якої лежать морфофункціональні і психологічні критерії (за А.А. Маркосяном) наведена нижче:

Новонароджений (1-10 днів);
Грудний період (10 днів — 1 рік);
Раннє дитинство (1-3 роки);
Перше дитинство (4-7 років);
Друге дитинство (8-12 років — хлопчики, 8-11 років — дівчатка);
Підлітковий період (13-16 років — хлопчики, 12-15 років дівчатка);
Юнацький період (17-21 рік — юнаки, 16-20 років — дівчата;
Зрілий вік — I період — 22-35 років для чоловіків, 21—35 — для жінок;
Зрілий вік — II період — 36-60 років для чоловіків, 35-55 — для жінок;
Похилий вік — 61-74 — для чоловіків, 56-74 — для жінок;
Старечий вік — 75-90 років;
Довгожителі — 90 років і більше.

Кожний віковий період характеризується специфічними особливостями. Тривалість вікових періодів може змінюватися залежно від індивідуальних особливостей дитини та, в значні мірі, від соціальних факторів. Перехід від одного вікового періоду до наступного є переломним етапом індивідуального розвитку, або критичним періодом.

Для педагогів більш зручною є періодизація, побудована на основі педагогічних і соціальних критеріїв:

Немовлячий — до одного року
Передшкільний — з 1 до 3 років;
Дошкільний — з 3 до 6-7 років;
Молодший шкільний — з 6 до 11-12 років;
Середній шкільний — з 11-12 до 15 років;
Старший шкільний — з 15 до 17-18 років.

Варто мати на увазі, що будь-яка періодизація є досить умовною

2.Характеристика передембріонального періоду розвитку

Передембріональний період розвитку організму відбувається в статевих залозах. У статевих залозах утворюються статеві клітини та статеві гормони, які регулюють гаметогенез та інші статеві функції.

3.Пренатальний період розвитку

Розвиток нового організму розпочинається з моменту запліднення - злиття чоловічої і жіночої статевих клітин. Протягом перших 8 тижнів відбуваються основні процеси формування органів, частин тіла. Цей період називають ембріональним (зародковим), а організм майбутньої людини - ембріон (зародок). З 9 тижня, коли починають визначатися основні людські риси, організм називають плодом, а період - плідним.

Пренатальний період триває від запліднення до народження дитини. У ньому виділяють 4 періоди.

1. Запліднення. Відбувається у верхній частині яйцепроводу після овуляції. Яйцеклітина потрапляє в яйцепровід завдяки скороченням війок клітин епітелію, які його вистеляють, і скороченням м’язової оболонки маткової труби. Сперматозоїди досягають верхньої частини яйцепроводу завдяки здатності до руху і хемотаксису. У процесі запліднення розрізняють два етапи: проникнення сперматозоїда через оболонки яйцеклітини; злиття ядер статевих клітин. Сперматозоїд проникає в клітину, коли вона знаходиться в метафазі другого поділу мейозу, блокуючи подальший її поділ. Перед проникненням сперматозоїд виділяє ферменти, які розщеплюють оболонки яйцеклітини. У результаті чого відбувається проникнення головки і шийки сперматозоїда в овоцит П порядку (хвіст відкидається). Після цього відбуваються фізико-хімічні зміни в поверхневому шарі цитоплазми яйцеклітини і утворюється непрониклива оболонка запліднення. У цей же час завершується другий поділ дозрівання, в результаті якого утворюється зріла яйцеклітина і полярне тільце. У заплідненій яйцеклітині відбувається злиття ядер і утворюється одноклітинний зародок - зигота з диплоїдним набором хромосом.

2. Дроблення- це багаторазові мітотичні поділи зиготи на дочірні клітини - бластомери. Відбувається повільно, рівномірно, асинхронно (бо не всі бластомери одночасно діляться) у перший тиждень розвитку зародка. Під час руху зародка по яйцепроводу відбувається одне дробіння на добу. На четверту добу, коли зародок попадає з яйцепроводів у порожнину матки, він складається з 7-12 бластомерів. У цей період дроблення відбувається інтенсивно і на 5-6 добу зародок складається із 107 бластомерів і має діаметр 1мм.

У результаті поділу зиготи утворюється багатоклітинний зародок - бластула - міхурець з порожниною в середині (бластоциста). Стінки цього міхурця утворені клітинами - бластомерами двох видів: світлих дрібних і темних великих. Світлі дрібні утворюють оболонку бластули - трофобласт, темні великі бластомери скупчуються на одному з полюсів бластоцисти під трофобластом і утворюють ембріобласт або зародковий вузлик.

На 7 -8 добу від запліднення відбувається імплантація- процес вростання зародка в слизову оболонку матки, який триває біля 40 год. Клітини трофобласту виділяють ферменти, які руйнують поверхневий шар слизової оболонки матки. Вирости (ворсинки) трофобласта, які формуються , проникають у набряклу слизову оболонку матки, що дуже розростається, безпосередньо контактують із кровоносними судинами материнського організму. Бластоциста втоплюється в імплатаційну ямку і обростає сполучною тканиною, а дефект заростає епітелієм слизової матки.

3. Гаструляція - це період розвитку, коли утворюються зародкові листки, осьові та позазародкові органи. Проходить у дві фази:

1) з утворенням гаструли - дволисткового зародка. Охоплює період з 7 до 14 доби і полягає в утворенні ектодерми і ентодерми. ;

2) з утворенням пізньої гаструли - трьохшарового зародка, який має три зародкові листки: ектодерму, ентодерму, мезодерму і осьові органи, що дають початок тканинам і органам організму. Ця фаза розпочинається з 15 дня вагітності

Таким чином, до кінця четвертого тижня внаслідок цілого ряду перетворень формується зародок, довжиною 4-5мм, з характерним розташуванням осьових органів. На верхній поверхні виділяється нервова трубка. Під нервовою трубкою розташована хорда, по бокам якої диференціюються соміти, ще нижче розташована кишка. Зародкові листки і осьові органи дають початок тканинам і органам організму.

4. Гісто- і органогенез - утворення тканин з зародкових листків та утворення органів. Зовнішній зародковий листок дає початок шкірному епітелію і нервовій системі. З мезодерми утворюються сполучні і м’язові тканини, епітелій матки, нирок тощо. Ентодерма утворює кишковий епітелій і залози шлунково-кишкового тракту.

Тимчасовими утворами, які забезпечують життя і розвиток зародка і плоду людини є позазародкові органи: амніон, алантоіс, жовтковий мішок, пуповина і плацента. Вони постачають поживні речовини, здійснюють газообмін, ескрецію продуктів метаболізму плоду, здійснюють гормональний та імунний його захист.

Плід, що розвивається у матці, знаходиться в особливих оболонках, які утворюють ніби мішок, заповнений навколоплідними водами. Ці води дають змогу плоду вільно рухатися у мішку, забезпечують захист плоду від зовнішніх пошкоджень та інфекцій, а також сприяють нормальному перебігу родового акту.

Плацента - це комплекс структур хоріона плоду і слизової оболонки матки, який забезпечує постійний зв'язок між організмом матері і плоду. Кров у плаценті тече повільно, що сприяє кращому обміну між кров’ю, яка тече в судинах ворсинок, тобто кров’ю зародка, і кров’ю матері. Плацента з’єднується з зародком за допомогою пуповини - сполучнотканинного канатика, в якому проходять судини: пуповинна вена і дві пуповинні артерії. Пуповина зовні покривається оболонкою амніону, яка на тілі зародка переходить в його зовнішній покрив. У людини з 3 тижня розвитку формується плацентарний (пуповинний) кровообіг. При цьому кожна ворсинка має судини. Поживні речовини і кисень, проникаючи з крові матері через хоріон і стінку судин ворсинки, попадають в кров плоду. Судини ворсинок з’єднуються в пуповинну вену, яка від плаценти по пуповинному канатику йде до організму плоду, і там кров по судинам розноситься до всіх його органів. Від організму плоду кров йде по двом пуповинним артеріям, які підходячи до плаценти, дають розгалуження до кожної ворсинки. Таким чином, плацента виконує дихальну, видільну функції, з її допомогою здійснюється живлення зародка і плоду. Кров плоду і матері відмежована стінкою кровоносних судин ворсинок плоду, що створює плацентарний бар’єр, який забезпечує захист організму зародка від багатьох шкідливих факторів, що можуть потрапити в кров матері. Однак плацентарний бар’єр проникливий для алкоголю, наркотичних речовин і багатьох лікарських засобів.

Нормальний пренатальний розвиток триває 9 місяців. За цей час із заплідненої яйцеклітини мікроскопічних розмірів розвивається дитина масою 3кг і більше і зростом 50-52см.

4.Характеристика постнатального періоду розвитку

З моменту народження дитини і до смерті в організмі людини відзначаються специфічні особливості будови, біохімічних процесів, функцій в організмі в цілому і окремих його систем, які змінюються в різні періоди життя. Ці зміни зумовлені спадковими факторами, визначаючи до деякої міри етапи розвитку і росту. Проте вирішальне значення для виявлення цих спадкових факторів, формування вікових особливостей мають навчання і виховання, харчування і гігієнічні умови життя, спілкування дитини з людьми, що оточують її, фізична активність та інші фактори, що становлять сутність соціального життя людини. Таким чином, ріст і розвиток організму залежать як від біологічних (генетичних), так і від соціальних (спосіб життя, характер харчування) факторів. Вивчення закономірностей росту і розвитку дітей і підлітків дозволило життєвий цикл людини до досягнення зрілого віку поділити на вікові періоди, які характеризуються специфічними анатомічними і функціональними особливостями. Чітко окреслених меж між цими періодами немає і вони дещо умовні. Проте вичленення таких періодів необхідно, бо діти одного і того ж календарного (паспортного), але різного біологічного віку (вік розвитку) по різному реагують на фізичні навантаження. Критерії такої періодизації включали в себе комплекс ознак, які розцінювались як показники біологічного віку:

1) розміри тіла і органів, маса;

1) "скелетна зрілість" - окостеніння скелету;

2) "зубна зрілість" - прорізування молочних і постійних зубів;

3) ступінь розвитку вторинних статевих ознак;

4) м’язова сила;

5) розвиток залоз внутрішньої секреції.

Виділяють такі періоди:

-новонароджений - 1-10 днів;

- грудний - до 1 року;

- раннього дитинства - від 1 до 4 років;

- першого дитинства - з 4 до 7 років;

- другого дитинства - з 8 до 11років у дівчаток, і до 12 років - у хлопчиків;

- підлітковий - з 13 до 16 років - у хлопчиків. з 12 до 15 - у дівчаток - період статевого дозрівання;

- юнацький вік - з17 до 21 року - у хлопчиків, з 16 до 20 років - у дівчат.

Зрілий вік - з 22 років до 60 - у чоловіків, з 21 до 55 - у жінок; похилий вік - з61 до 74 років - у чоловіків, з 56 до 74років - у жінок; старечий вік - -з 75 до 90 років; довгожителі - понад 90 років.

У процесі індивідуального розвитку існують критичні періоди, які характеризуються підвищеною чутливістю організму, що розвивається, до факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Виділяють такі критичні періоди розвитку:

1) передембріональний;

2) запліднення;

3) імплантація зародка( 4-8 доба ембріогенеза);

4) формування зачатків осьових органів - хорди, нервової трубки, первинної кишки і плаценти (3-8 тиждень розвитку);

5) стадія посиленого розвитку головного мозку (20-24 тиждень пренатального періоду розвитку);

6) момент народження дитини і період новонародженості;

7) період раннього і першого дитинства (2-7 років), коли закінчується формування взаємозв’язків між органами та системами органів;

8) підлітковий вік (період статевого дозрівання - у хлопчиків з13 до 16 років, дівчаток - з 12 до 15 років).

При дії несприятливих факторів навколишнього середовища може спостерігатися ретардація - сповільнений розвиток.

Лекція 4

Тема: РІСТ І РОЗВИТОК ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ

1. Загальні закономірності росту і розвитку людини.

2. Поняття про показники фізичного розвитку дитини.

1.Загальні закономірності росту і розвитку людини

Після народження дитини розпочинається постнатальний період розвитку людини. У своєму розвитку організм людини проходить три етапи:

- еволюційний - характеризується перевагою розмноження клітин над їх руйнуванням. Триває від моменту народження дитини до 21 років. Показники фізичного розвитку (зріст, маса, розміри окремих частин тіла) у різні періоди еволюційного етапу змінюються по-різному. У віці 1-3 роки, 5-7 років, 12-15 років спостерігається посилений ріст дитини, а між цими періодами - розвиток тканин, органів і в цілому організму;

- стабільний - характеризується зрівноваженістю процесів утворення і руйнування клітин, збереженням маси й розмірів тіла й окремих його частин;

- інволюційний етап - характеризується перевагою руйнівних процесів над утворювальними, а тому спостерігається зменшення маси тіла та його розмірів. На цьому етапі відбувається старіння організму.

До закономірностей розвитку і росту дітей належать:

1. Поступовість і необоротність. Людина в своєму розвитку проходить ряд етапів - один за одним, вдруге повторитися вони не можуть.

2. Надійність біологічної системи - такий рівень регулювання процесів в організмі, коли забезпечується оптимальний перебіг з його екстреною мобілізацією резервних можливостей і взаємозамінності, яка гарантує пристосування до нових умов, і з швидким поверненням до початкового стану.

3. Нерівномірність і безперервність росту і розвитку. Життя дитини - це безперервний процес розвитку. Перші кроки і подальше вдосконалення рухової функції, перші слова дитини і розвиток мовної функції, перетворення дитини в підлітка у період статевого дозрівання, розвиток центральної нервової системи, ускладнення рефлекторної діяльності - це приклади змін в організмі дитини.

Характерною особливістю процесу росту дитячого організму є його нерівномірність і хвилеподібність. Періоди посиленого росту змінюються деяким його уповільненням. Найбільшою інтенсивністю ріст дитини відзначається у перший рік життя і в період статевого дозрівання. Початковий ріст (ріст при народженні) подвоюється до 5 років і потроюється до 15 років. У молодшому шкільному віці довжина тіла збільшується на 4-5см, а в період статевого дозрівання на 6-8 см в рік. Від періоду новонародження і до досягнення зрілого віку довжина тіла збільшується в 3,5 рази, довжина тулуба - в 3 рази, довжина руки -в 4 рази, довжина ноги - в 5 разів.