Узагальнюючи вищезазначене можна висунути наступну модель випромінювання світла.

І варіант – хибний.

Як відомо, атом складається з ядра та електронної оболонки. В найпростіший атом водню входить один електрон. Електрон обертається навколо ядра і у рівноважному стані знаходиться на так званій стаціонарній орбіті (стаціонарному енергетичному рівні). Електрон рухається, а, як відомо, рухомий електричний заряд створює навколо себе змінне електричне поле, яке, в свою чергу викликає виникнення змінного магнітного поля. Змінне магнітне поле народжує змінне електричне поле. Такі взаємні перетворення розповсюджуються в просторі зі швидкістю світла і називаються електромагнітними хвилями.

Проте в атомі, електрон, який рухається по стаціонарній орбіті, не випромінює електромагнітних хвиль – як стверджує один із постулатів Бора.

Крім того, відсутня втрата енергії електроном та пов’язане з цим падіння на ядро (з наступною анігіляцією).

ІІ варіант – вірний.

Електрон може поглинути енергію проте не будь-яку, а тільки таку, що дорівнює різниці з іншою стаціонарною орбітою (стаціонарним рівнем). Поглинувши таку порцію (квант) енергії електрон миттєво переходить на більш високу орбіту – в збуджений стан. В цьому стані електрон теж не випромінює електромагнітні хвилі, оскільки і збуджений стан відповідає стаціонарній орбіті.

Якщо електрон з якихось причин повернеться в рівноважний стан, то надлишок енергії він змушений буде випроменити у вигляді кванта енергії.

З іншої точки зору (хвильової), перехід електрону нижчу орбіту (це є рух в просторі зарядженої частки, не пов’язаний з обертанням по стаціонарній орбіті) не підпадає під постулат Бора. Тому такий рух електрона викличе появу змінного електричного поля і, як наслідок, електромагнітної хвилі.