Але і світло розповсюджується прямолінійно!

Тема № 2. Походження (виникнення) світла

Питання походження (виникнення) світла надзвичайно важливе з усіх точок зору, оскільки відкриває шляхи до створення штучних джерел світла. Це – з практичної точки зору.

Не менш важливим є і теоретичний аспект тому, що вивчення цього питання набагато збагачує знання людини про природу не тільки світла та оптичних явищ, а й Світу в цілому.

Таким чином, яка природа виникнення світла?

Як не дивно, але Ньютон, який все своє життя присвятив вивченню механіки, також доклав своїх зусиль також у вивчення оптичних явищ. В механіці він досяг величезних успіхів і довів, що тіло, на яке не діють зовнішні сили, рухається рівномірно та прямолінійно.

Але і світло розповсюджується прямолінійно!

Далі. Ньютон встановив, що кулька падаючи під кутом a на тверду поверхню, відбивається під таким же кутом.

Але і світло відбивається від дзеркальної поверхні під тим же кутом, під яким падає на поверхню відбивання!

Ньютон, як патріот своєї теорії механічної будови світу, висунув наступну гіпотезу. Він стверджував, що з тіл, які світяться, витікають світлові частки, які летять прямолінійно, згідно законів механіки (закон інерції). Цим законом, на думку Ньютона, пояснюється закон прямолінійного розповсюдження світла.

Таким чином, можна вважати Ньютона засновником корпускулярної теорії світла.

Проте в епоху Ньютона було здійснено визначення швидкості розповсюдження світла в міжпланетному просторі (Рьомер, 1676р.). Це визначення дало величину 300 000.0 км/сек.

Опоненти Ньютона вважали неприйнятною можливість існування часток, що переносяться у просторі з такою швидкістю.

В 1746 р. Ейлер висунув ще одне заперечення проти теорії витікання часток. Адже, якщо Сонце випромінює у всі боки безперервно потоки світлової речовини і при тому з такою гігантською швидкістю, то треба очікувати, що Сонце скоро вичерпає свої ресурси або що на ньому відбудуться суттєві зміни.

Сучасник Ньютона Гюйгенс виступив з іншою теорією світла (1690 р.). Він звернув увагу на аналогію між багатьма акустичними і оптичними явищами.

Гюйгенс вважав, що світлове збудження необхідно розглядати як пружні імпульси, яки розповсюджуються в особливому середовищі – в Ефірі. Ефір, як вважав Гюйгенс, заповнює весь простір як всередині матеріальних тіл, так і між ними. Величезна швидкість розповсюдження світла обумовлюється властивостями ефіру ( його пружністю та щільністю). При цьому не передбачається надшвидкого переміщення часток ефіру.