Тектонічна структура рельєфу України.

Більша частина території України розташована на південно-західній окраїні давньої Східноєвропейської (Руської) платформи, в зв'язку з чим саме платформенні структури (щити, антеклізи, синеклізи тощо) визначають загальний план сучасної поверхні Украї­ни. Основними платформеними структурами докембрійської Руської платформи в межах України виступають Український щит (разом із схилами), схили Воронезького масиву й Дніпровсько-Донецька запа­дина. Інша (значно менша за розмірами) частина території України знаходиться в межах Альпійської геосинкліналі.

Центральне місце серед цих структур посідає Український щит, що являє собою перем'яте у склад­ки і пронизане численними інтрузіями кристалічне "ко­ріння" архейських та протерозойських гірських систем. Поверхня щита перекривається лише тонким шаром четвертинних відкладів, а часто кристалічні утворення виходять безпосередньо на денну поверхню, форму­ючи своєрідний денудаційний рельєф центральної частини України. Український кристалічний щит – найдревніша структура, що простягається через усю територію України з північного заходу на південний схід майже до Азовського моря, його площа – 180 тис. км². Він складається з найдревніших порід докембрію: гранітів, гнейсів, кварцитів і мармуру.

Західний схил щита (Волино-Подільська пли­та) розбитий розломами на велетенські "східці", яки­ми кристалічні породи падають до Карпатської геосин­кліналі, занурюючись під осадові комплекси фанеро­зою у Передкарпатті на глибину 4-5 км, а у межах Галицько-Волинської западини – понад 6-7 км.

Східний схил щита порівняно короткий (ширина його не перевищує 25-100 км) і досить монолітний, хоч кристалічні породи тут занурюються на глибину до 2-3 км.

На півдні кристалічні утворення щита майже од­разу переходять у Причорноморську западину, що відділяє докембрійські комплекси Руської платформи від залишків епігерцинської Скіфської плити.

Важливим структурним елементом на терито­рії України є Воронезький кристалічний масив, точ­ніше – його південно-західний схил, оскільки докембрійські утворення масиву безпосередньо до поверхні підходять за межами України (виняток становить ли­ше північна окраїна Сумської області). Тут кристалічний фундамент круто падає у південно-західному напрям­ку, занурюючись на глибину до 3-5 км.

Особливе місце серед тектонічних структур Русь­кої платформи займає витягнута з північного заходу на південний схід Дніпровсько-Донецька западина, яка відділена від схилів Українського щита і Воро­незького масиву системами глибинних розломів, яв­ляє собою велетенський грабен, у центральних час­тинах якого кристалічний фундамент занурюється на глибину 8-13 км. За всіма ознаками цей коритопо­дібний прогин був закладений наприкінці палеозою і являє собою "недорозвинену" геосинкліналь герцинського часу – відгалуження Донецької геосинкліналі.

З герцинським орогенезом пов'язується й утворення складчастого фундаменту пів­денно-західної окраїни Одещини (Добруджа). Докембрійські структури наприкінці палеозою були ускладнені епігерцинськими платформами, що утворили на півдні України так звану Скіфську плиту. Залишки її представлені Причорноморською запа­диною на південному заході Одещини (Переддобруджинська западина, Добруджинська складчаста зона) та у Криму (Сімферопольське-Євпаторійське піднят­тя, Альминська западина).

В герцинський час була сформована і складчаста зона Донецького кряжу, яка з південного сходу замикає згадану вище Дніпровсько-Донецьку западину.

З герцинським горотворенням часто пов'язується і формування окремих серединних масивів у Карпат­ській геосинкліналі, що збереглися і в сучасному ре­льєфі (Рахівський масив та інші).

Наймолодші елементи тектонічної структури Ук­раїни утворилися в альпійський час. Саме з альпій­ським горотворенням пов'язане формування склад­частої зони Карпат та Закарпатської западини. В альпійський час були утворені і наймолодші структу­ри Криму – Кубано-Індольський прогин, мегаантиклінорій Кримських гір та ін.

Українські Карпати мають складну геологічну будову, виділяються три тектонічні зони: Передкарпатський прогин, Карпатська покривно-складчаста споруда і Закарпатський прогин.

Складчасто-брилова система Гірського Криму, що розміщена на крайньому півдні України, складена осадовими породами: глинистими сланцями, мергелями, вапняками, пісковиками, глинами. Загальна потужність відкладів 8-10 км.