Метод формування свідомості

Метод формування свідомостіреалізується у формірозповіді, лекції, бесіди, доповіді, диспутутощо.Відповідно до змісту виховання зазначені форми реалізації МВ отримують свою спрямованість: екологічну, естетичну, етичну, національну, правову тощо. Щодо пояснення, інструктажу, наставляння, навіювання у даному випадку ми поділяємо погляд Т.Є. Коннікової і вважаємо, що вони виступають у ролі прийомів і можуть бути застосовані при реалізації кожної з вище перелічених форм реалізації методу формування свідомості [42, 78-90.].

Зважаючи на те, що найчастіше в шкільній практиці вихователь реалізує етичну просвіту учнів, розглянемо форми реалізації зазначеного методу стосовно морального (етичного) виховання.

Цілі та задачі використання методу формування свідомості в моральному вихованні школярів полягають у опануванні системою моральних норм, здійсненні аналізу практичного досвіду з позиції засвоєних знань та в самовдосконаленні особистої моральності дитини.

Для ефективного застосування зазначених методів потрібно дотримуватись наступних вимог:

1) Враховувати наявний моральний досвід дитини. Якщо він позитивний, то це стане підґрунтям подальшого морального розвитку, якщо негативний – то покаже шлях поповнення нестатків.

2) Створювати ситуацію активної участі кожної дитини в пошуках шляхів вирішення моральної колізії. Її сенс полягає в тім, щоб діти ставили моральні питання собі(а не іншим), прагнули зрозуміти проблему і самостійно знайти спосіб її вирішення.

3) Дбайливо й тактовно ставитися до дитячих переживань, почуттів, висловлювань стосовно обговорюваного морального вчинку, явища, ситуації.

4) Систематично та повсякденно використовувати метод формування моральної свідомості, постійно його видозмінювати та ускладнювати в залежності від віку, моральної вихованості, індивідуальних та типологічних особливостей вихованців.

Роз’ясненняв практиці виховної роботи використовується в тому випадку, коли діти не розуміють сенсу моральних вимог і тому їх не дотримуються. У молодшому шкільному віці достатньо пояснення послідовності виконання вимог (як вітатися, як зустрічати вчителя, як прибирати класну кімнату тощо), в підлітковому та юнацькому– роз’яснення потребує глибокої мотивації щодо виконання певних вимог, коли аналізуються не лише причини, а й наслідки певних дій, висловлювань та їх суспільне значення. Не слід роз’яснювати прості, очевидні моменти (не можна плювати, різати столи, ламати квіти тощо), тут потрібна категоричність у дотриманні правил гуртожитку та використання інших методів формування свідомості та поведінки. У практиці шкільного виховання роз’яснення спирається на навіювання (некритичне сприйняття вимог: бо так треба), що впливає на підсвідомість дитини, чим підсилює виховний вплив інших методів виховання.

Розповідь на етичну тему – це яскраве доцільне монологічне викладення конкретних фактів та подій, що мають етичне наповнення й викликають адекватну емоційну реакцію.

Метоюрозповіді є формування та корекція знань і відношень дитини до моральної норми та до рівня її впровадження в реальних умовах життя. Розповідач має на меті:

· звернути увагу слухачів на факти моральної (аморальної) поведінки;

· скласти вірне уявлення про неї;

· викликати переживання моральних почуттів.

Активність слухачів під час етичної розповіді полягає в

· співпереживанні її героям

· уявленні ситуації, в якій діють персонажі розповіді,

· примірюванні цієї ситуації до себе (а як би вчинив я?).

Розповідь у вихованні використовується для постановки етичної проблеми, створення взірця для наслідування, зняття напруження в критичній ситуації тощо. Влучні, короткі, емоційно насичені розповіді завдяки яскравим образам, що лежать у їх основі, карбуються в почуттях дітей, передаються з вуст у вуста і надовго лишаються в пам’яті, регулюючи поведінку вихованців. Майстерно виконана та доцільно використана розповідь однаково ефективна для всіх вікових категорій.

Лекція на етичну тему, як і розповідь, базується на монологічному викладенні матеріалу, але суттєво відрізняється від останньої. Змістовно лекція складається з системи моральних ідей, а її метою є переконання в справедливості етичних принципів. Активність слухачів під час лекції полягає:

· в сприйнятті внутрішньої логіки моральних суджень;

· у виявленні причинно-наслідкових зв’язків, що приводять до певних висновків;

· у встановленні вірності одних поглядів і хибності інших.

Конкретні факти про вчинки людей використовуються в лекції як ілюстративний матеріал або відправна точка для побудови системи міркувань. Лекції на етичні теми найбільше виправдані в старшій ланці навчання за умови систематичного їх використання для засвоєння теорії моралі та формування світогляду.

Етична бесіда –це метод залучення вихованців до обговорення, аналізу та оцінки явищ реального життя та їх літературного чи мистецького відображенняз метою формування особистої моральної позиції, відпрацювання та прийняття загальних моральних вимог і правил їх застосування в реальному житті.

Етична бесіда може бути тематичною та епізодичною, колективною та індивідуальною, плановою та позаплановою.

Тематична етична бесіда готується заздалегідь. Її підготовка включає

· ознайомлення з матеріалами, що будуть обговорюватись (читання книги, перегляд кінофільму, відвідування вистави тощо);

· добір і конкретизація питань для обговорення (в окремих випадках їх розподіл для індивідуальної презентації).

Алгоритм проведення такої бесіди може складатися з:

1) повідомлення конкретних фактів,

2) їх пояснення та аналізу, що проходять з активною участю всіх співрозмовників;

3) наведення прикладів аналогічних ситуацій та їх обговорення;

4) узагальнення найбільш суттєвих ознак моральних якостей, заради яких проводилась бесіда;

5) їх співставлення з раніше засвоєними знаннями;

6) формулювання морального правила;

7) відстеження міри його дотримання в реальних стосунках.

Для ефективного проведення етичної бесіди необхідні:

1) наявність етичної проблеми, що потребує колективного вирішення;

2) зацікавленість дітей у її вирішенні;

3) наявність різних точок зору на проблему, що виникла, та можливість їх висловити;

4) доцільне керівництво підготовкою та проведенням етичної бесіди з боку вихователя, коли він бачить проблему очима вихованця, розуміє його позицію та пов’язані з нею почуття;

5) атмосфера довіри, поваги, толерантності серед її учасників.

Припідготовці та проведенні тематичної етичної бесіди не можна допустити:

1) щоб вона перетворилась на переказ «правильних думок» дорослих, спеціально заучених і «виданих на публіку»;

2) щоб вона перетворилась на лекцію, коли говорить вихователь, а учні лише слухають, і ще гірше, перейшла в моралізацію;

3) не можна переривати та безапеляційно заперечувати будь-яку, навіть хибну позицію, требадовести її хибність (краще, якщо це зроблять діти);

4) не можна в якості негативних прикладів використовувати вчинки учнів, називаючи їх прізвища, (негатив краще узагальнити, а позитив зробити адресним).

Індивідуальна етична бесіда проводиться з приводу поповнення моральної свідомості окремого учня. Така бесіда може відбуватися як віч-на-віч, так і в присутності інших дітей. В останньому випадку вона повинна бути лаконічною, діловою, спокійною, без тіні зверхності та іронії. Важливо, щоб під час проведення такої бесіди не виник психологічний бар’єр у спілкуванні. Вихованець відгукнеться на етичний заклик вихователя лише тоді, коли відчує його дійсну стурбованість і прагнення допомогти. Докладніше дивись у наступній класифікації (с.191).

Дискусія(там само).