Практичні методи навчання.

При використанні практичних методів навчання джерелом знань є дії самих учнів. Ціль таких методів – формування умінь і навичок. У їх основі лежить діяльність учнів по застосуванню отриманих знань. До цієї групи методів більшість авторів відносять вправи, лабораторні та практичні роботи. Ми вважаємо, що лабораторні й практичні роботи в більшій мірі відповідають поняттю форми навчання, тому вони будуть розглянуті у відповідному розділі посібника (с.150).

Вправи являють собою багаторазове повторення розумової або практичної дії, що відбувається з метою оволодіння нею або для її вдосконалення. Вони використовуються при вивченні всіх предметів на всіх етапах навчання.

В залежності від предметної спрямованості вправи бувають математичними (вправи в обчисленнях, у вирішенні задач певного типу, у виборі раціонального способу рішення, у застосуванні математичних формул тощо), літературними (вправи у віршуванні, у виразному читанні тощо), хімічними (вправи в розпізнаванні хімічних речовин, у складанні хімічних формул і рівнянь реакцій, у хімічних розрахунках тощо) і т. ін.

За сферою прикладання зусиль можна виділити фізичні вправи, що вимагають напруги тіла, та інтелектуальні, потребуючі напруги розуму.

За видом навчальної діяльності вправи можуть бути усними, письмовими, графічними.

За характером навчальної діяльності- репродуктивними, що відтворюють певну діяльність без зміни, та творчими (продуктивними), що потребують роботи з виходом за межі відомого. У якості комплексних можна розглядати лабораторно-практичні та виробничо-трудові вправи.

· Усні вправи широко застосовуються в навчальному процесі. Вони пов'язані з розвитком мови й мислення, використовуються для викладу знань, оволодіння технікою та культурою читання, усної лічби, говоріння тощо. Складність таких вправ залежить від вікових особливостей і навчальних можливостей дітей, рівня їх розвитку та від методики навчання, що застосовується. Велику роль усні вправи відіграють при вивченні мов.

· Письмові вправи сприяють розвиткові культури писемного мовлення. Вони виконуються у вигляді диктантів, творів, конспектів, оповідань, запису рішення задач тощо, вчать самостійності мислення та лаконічній формі викладу думки. З їх допомогою відпрацьовуються механізми грамотного письма.

· Графічні вправи розвивають просторове мислення, вчать упорядковувати зображення на площині, акуратно писати, креслити, малювати, згортати інформацію до певного сигналу та розгортати її в разі потреби.

· Лабораторно-практичні вправи сприяють формуванню уміння користуватися приладами, вимірювальною апаратурою, реактивами, природними та штучно створеними матеріалами. Вони формують конструктивно-технічні уміння а також уміння проводити досліди та оформляти звіти про експерименти.

· Виробничо-трудові вправи готують дітей до виконання певної виробничої діяльності, вчать їх трудитися. Прості вправи спрямовані на відпрацьовування окремих трудових прийомів, складні – на виконання трудових справ у цілому.

Класифікація методів навчання за характером пізнавальної активності учнів (за пізнавальною активністю школярів)

У противагу класифікаціям, в основі яких лежать зовнішні прояви методів навчання, І.Я. Лернер та М.М. Скаткін пропонують класифікувати методи навчання за внутрішніми показниками взаємодії викладання й учіння, а саме: за характером пізнавальної діяльностіабо запізнавальною активністюшколярів. При цьому внутрішній і зовнішній прояв методу співіснують у своїй єдності. Внутрішнє розглядається як спосіб взаємодії викладання і навчання, а зовнішнє – як форма прояву цього способу. Наприклад, пояснювально-ілюстративний метод являє собою спосіб передачі і засвоєння інформації. Він реалізується у формі лекції, розповіді, інструктажу тощо.

Дана класифікація містить у собі п'ять методів навчання, розташованих у порядку зростання пізнавальної активності школярів. Це: пояснювально-ілюстративний або інформаційно-рецептивний (рецепція – сприйняття) метод, репродуктивний, метод проблемного викладення матеріалу, частково-пошуковий та дослідницький.

1. Пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний) метод навчання полягає в тому, що вчитель передає готові знання, пояснюючи матеріал та ілюструючи сказане прикладом, дією, показом. Діти сприймають його, розуміють і запам'ятовують. Цей метод реалізується у формі розповіді, лекції, пояснення, інструктажу, ілюстрації, демонстрації тощо. Він ощадливий у часі, найбільш інформативний, але не виходить за межі роботи пам'яті.

2. Репродуктивний метод використовується для формування умінь і навичок (способів діяльності). В основі цього процесу лежить багаторазове повторення діяльності в різних (при формуванні умінь) і в однакових (при формуванні навичок) умовах. Діяльність учителя полягає в пред'явленні зразка, а учнів – у виконанні діяльності за зразком. Реалізується цей метод у формі вправ, бесід (відтворюючих), семінарів, лабораторних, практичних робіт тощо.

3. Метод проблемного викладенняматеріалу полягає в тім, що вчитель ставить проблему і сам її вирішує, показуючи учням, як це робиться, тобто викладає матеріал проблемно.

4. Частково-пошуковий методнавчання спрямований на спільне вирішення навчальної проблеми, коли одну її частину вирішують діти, а іншу – вчитель.

5. Дослідницький методзабезпечує повне самостійне вирішення проблеми учнями.

Порівняльний аналіз перелічених методів показує, що перші два ведуть дітей шляхом репродуктивного засвоєння, а наступні три – вчать виходити за межі відомого (продуктивне засвоєння). Послідовність пред'явлення методів у даній класифікації чітко фіксована, тому що її порушення приводить до руйнування логічної лінії побудови класифікації (закономірного зростання пізнавальної активності школярів).