Зв'язок педагогіки з іншими науками.

Педагогіка як наука про людину розвивається в тісному зв'язку з іншими науками. На одні вона спирається, другі випливають із неї, треті змістовно і технологічно збагачують педагогіку, четверті збагачуються самі. Про значимість міждисциплінарних зв'язків говорить поява нових наук, що вивчають педагогічну дійсність на її стику з іншими галузями знань. Досвід останніх десятиліть показує, що основні відкриття в науці були зроблені саме в міждисциплінарних областях. Так з'явилися педагогічна психологія, філософія освіти, соціологія виховання тощо.

Особливо продуктивними є зв'язки педагогіки з іншими науками про людину (психологією, фізіологією, медициною й ін.), про природу й суспільство (філософією, економікою, соціологією тощо), з математичними науками (інформатикою, статистикою, кібернетикою). Останні успішно використовуються для дослідження педагогічних систем, при проведенні педагогічних експериментів, прогнозуванні шляхів розвитку певних педагогічних явищ тощо.

Аж до ХVII століття педагогіка входила до складу філософії.Тому своїм корінням вона сягає філософських глибин минулого, черпаючи з них опорні положення своїх теорій. Урізноманітнюючи та конкретизуючи, педагогіка використовує філософські категорії необхідності та випадковості, загального, одиничного та особливого, закони розвитку та вчення про його рушійні сили, суб'єктивний і об'єктивний детермінізм педагогічних явищ і багато іншого. Методологічною основою навчання є філософія пізнання – гносеологія, виховання – філософське етичне вчення. Опорними в педагогіці стали філософські поняття законів, закономірностей, принципів тощо.

У зв'язку з поглибленням філософського осмислення дійсності з’явилися галузеві філософії, серед яких виділилися філософія освіти,філософіякультури,філософіявиховання,філософіянаукитощо. Зважаючи на те, що педагогіка тісно пов’язана з іншими науками про людину та суспільство, звернення до їх філософій сприяють її успішному розвитку.

Різноманітні зв'язки педагогіки з соціологією. Будучи наукою про суспільство як цілісну систему, її компоненти та процеси їх функціонування, соціологія в сферу свого теоретичного й прикладного вивчення включає освіту. У структурі соціологічної науки відбита соціологіяосвіти,соціологіявиховання,соціологіястудентства,соціологіяміста (села),соціологіяздоров'я та ін., що, безсумнівно, розширює ракурси розгляду педагогічних явищ. Так, за даними соціологічних досліджень до числа школярів, що не закінчують середню школу (тобто в майбутньому матимуть недостатній рівень освіченості), найчастіше попадають представники чоловічої статі, що негативно відбивається на технічному прогресі, обороноздатності країни, на міцності родини, проблемах виховання дітей, дає підвищення рівня правопорушень.

Педагогіка органічно пов'язана з психологією. Якщо психологія вивчає закони розвитку психіки людини, то педагогіка досліджує можливості керування цимрозвитком. Навчання й виховання є ні чим іншим, як цілеспрямованою зміною психіки дитини, її мислення, діяльності, свідомості тощо.

Інструменти наукового психологічного пошуку успішно служать розв'язанню педагогічних задач. Так, результати педагогічної діяльності (навченість і вихованість дітей) діагностуються завдяки визначенню змін у психічних характеристиках випробуваних. Психологічні тести, рейтинг, рангування та інші методи стали невід'ємною частиною науково-педагогічних досліджень.

Знання вікових, індивідуальних і типологічнихособливостей дітей, якими озброює педагога психологія, дозволяють йому організувати навчання та виховання в оптимальному режимі.

Базові поняття психології, використовуючись у педагогічному лексиконі, розширюють науково-педагогічну лінгвістику. Це дозволяє долати бар'єри між педагогічним і психологічним мовним відображенням освітніх явищ. Вільне володіння педагогом психологічною термінологією є показником його високого професіоналізму.

Своєрідним місткомміж двома науками виступають педагогічна та вікова психології, психологія професійної педагогічної діяльності, психологія управління педагогічними системами та ін.

Педагогіка тісно пов'язана з фізіологією. Остання, будучи наукою про життєдіяльність цілісного організму, його складових частин і функціональних систем, розкриває картину матеріально-енергетичного розвитку дитини, закономірності функціонування нервової системи, особливості вищої нервової діяльності в різні вікові періоди. Врахування перелічених процесів і закономірностей дозволяє педагогу грамотно керувати розвитком дитини, запобігає можливим помилкам і утрудненням в її навчанні та вихованні, є основою для визначення посильних навантажень і педагогічно доцільних вимог.

Медицина дає педагогу необхідні знання про попередженняцілого рядузахворювань, що стали атрибутами сучасної школи. Це порушення опорно-рухового апарату, травми, інфекційні захворювання, погіршення зору, слуху, мовлення, нервові розлади. Останнім часом з'явився навіть новий медичний термін – дидактогенні неврози. Вони пов'язані з переживанням дитиною навчальних невдач, деструктивних стосунків із однолітками та вчителями.

Для того, щоб не дати хворобі розвинутися, потрібно вчасно виявити відхилення від норми. З цією метою в школах щорічно проводиться загальна диспансеризація дітей. За її результатами, у разі потреби, призначається корекційне лікування, успіх якого значною мірою залежить від учителя. Для навчання хворих дітей існує державна система спеціальних шкіл, санаторіїв, інтернатів. Науково-методичному забезпеченню їх діяльності служать спеціальна та лікувально-профілактична педагогіки.

Крім традиційних зв'язків педагогіки з іншими науками останнім часом на арену взаємодії все наполегливіше виходять нові науки, до яких можна віднести:

· евристику, що вивчає теоретичні та технологічні основи наукових відкриттів (її праобразом у школі є проблемне навчання),

· альтернативістику як перехід до діаметрально протилежних проявів у освіті (від школи однакової – до різноманітної, від однакових навчальних планів і програм – до різних, від єдиного підручника – до варіативного та ін.),

· глобалістику, що виділяє головні, глобальні проблеми сучасності та спрямовує освіту на їх вирішення. Однією з таких проблем є зміна пріоритетів навчання, в основі якої лежать не запам'ятовування й переказ відомих істин, а формування з їх допомогою механізмів пізнання, спілкування, учіння, механізмів творчого перетворення світу й себе в світі;

· біоенергетику як знання й використання законів функціонування біологічних систем, однією з яких є людина;

· валеологію як науку про здоровий спосіб життя;

· екологіюяк науку про збереження природи й себе як її частини та багато інших.