Основні поняття, цілі та завдання прогнозування соціально-економічних процесів

Лекція 8 (т11). Прогнозування та програмування розвитку національної економіки

1. Основні поняття, цілі та завдання прогнозування соціально-економічних процесів

2. Сутність і мета розвитку соціально-економічної системи країни

3. Управління соціально-економічними процесами

4. Методологія прогнозування соціально-економічних процесів

5. Структура прогнозування розвитку національної економіки

Основні поняття, цілі та завдання прогнозування соціально-економічних процесів

Головною проблемою життєдіяльності будь-якої країни є успішний розвиток національної економіки з одночасною соціальною захищеністю населення. Рішення, які приймають керівні органи країн для управління економікою, незрідка зумовлюють негативні наслідки, тому передбачення цих наслідків і вибір найкращого шляху розв’язання в конкретній ситуації є голов­ним завданням управління. З огляду на це підвищується роль на­уково обґрунтованих прогнозів.

Прогнози необхідні за двома основними причинами: майбутнє невизначене, і повний ефект від багатьох рішень, що приймаються зараз, не відчуватиметься впродовж певного часу.

Здатність передбачати перебіг подій у всіх народів здавна вважалася ознакою розуму та обдарованості. Точне передбачення майбутнього підвищує ефективність процесу прийняття рішення.

Відмінність прогнозу від пророкування (віщування) полягає в тому, що прогноз має властивості наукового результату, тобто його можна обґрунтувати й повторити без автора. Пророцтво сприймають на віру - як данину. Між прогнозом і пророцтвом перебуває експертна оцінка, тобто прогноз фахівця в певній галузі, складений на підставі його уявлень стосовно аргументованого ймовірного розвитку прогнозованого процесу. Зазвичай, такий прогноз ураховує багато чинників, які слабко формалізуються або не підлягають вимірюванню, але більш-менш увиразнюються завдяки поясненням експерта.

Церква не визнає за наукою права на передбачення з принципових міркувань: передбачати майбутнє можна лише шляхом «прозріння через творця», але ніяк не емпірико-дедуктивним шляхом. Навпаки, класична наука в особі П. Лапласа проголосила цілковиту передбачуваність світу. «Дайте нам миттєві координати і швидкість усіх молекул Всесвіту і ми передбачимо його долю». Класична механіка й справді змогла б усе це здійснити, якби діяла в класичному світі. Скажімо, в інженерно-технічних розробках майже завжди можна змоделювати результат, користуючись відомими законами. В економіці усе значно складніше, хоча й тут можна моделювати майбутнє, якщо нам відомі способи економіко-математичного прогнозування.

За ринкових умов прогнозування стає одним із вирішальних наукових чинників формулювання стратегії й тактики суспільного розвитку. Соціально-економічні прогнози необхідні для визначення можливих цілей розвитку суспільства, забезпечення досягнення їх, сприяють зростанню економічних ресурсів для здійснення найімовірніших та економічно ефективних варіантів довготермінових, середньотермінових і поточних програм, обґрунтуванню основних напрямів економічної й технічної політики, вможливлюють передбачення наслідків рішень і заходів, що їх вживають у кожен поточний момент.

У наш час прогнозування соціально-економічних процесів сфор­мувалося у спеціальність, виникла нова галузь науки зі своєю специфічною методологією. У розвинених країнах створено інститути прогнозування суспільного розвитку. Розроблення теорії та методів прогнозування соціально-економічної сфери дає змогу уникати експериментів над живими людьми, застосування нових технологій і сучасної обчислювальної техніки в цій царині, забезпечує вибір раціонального способу управління суспільством.

Розгляду сучасних методів і моделей прогнозування соціально-економічних процесів в розвитку національної економіки присвячена пропонована тема курсу.

Прогнозування соціально-економічних процесів (СЕП)як напрям наукових досліджень вивчає розроблення прогнозів розвитку національної економіки та соціальної сфери в майбутньому, ґрунтується на науковому пізнанні соціально-економічних явищ і використанні всієї сукупності методів, засобів і можливостей прогностики.

Прогноз - науково обґрунтоване судження стосовно можливих станів об’єкта в майбутньому, альтернативні шляхи й терміни їх здійснення. Прогноз має випадковий характер, та оскільки він будується на підставі аргументованих наукових уявлень про стан і розвиток об’єкта, здійснення його є доволі ймовірним. Самі розробники прогнозу оцінюють його як очікуваний, імовірний стан об’єкта в майбутньому.

Процес розроблення прогнозів називають прогнозуванням. По­дібно до будь-якого процесу трудової діяльності (зокрема й твор­чої) характер прогнозування визначають його суб’єкт і об’єкт, застосовувані засоби й методи, а також навколишнє середовище.

Суб’єктами прогнозування соціально-економічногорозвитку є органи державної влади й місцевого самоврядування, корпорації й підприємства, також науково-дослідні й консалтингові організації, окремі експерти, яких залучають для розроблення й упровадження прогнозів.

Об’єктом соціально-економічного прогнозуванняє соціально-економічні процеси (СЕП)[1] - тобто сукупність економічних і соціальних процесів формування та функціонування соціально-економічної системи, які характеризують динаміку зміни її параметрів на певному рівні господарювання.

Економічні (природні) процеси — це процеси між людиною та природою, які здійснюються за допомогою засобів праці з метою створення матеріальних продуктів виробничих процесів, або інтелектуальних продуктів — інформаційних та інноваційних процесів.

Соціальні (суспільні) процеси — це процеси взаємовідносин між людьми щодо забезпечення виробництва або придбання та споживання створених продуктів. Соціальні (суспільні) процеси формують сферу соціальної економіки, яка охоплює соціальні технології та пов’язані із ними політичні й організаційні процеси.

Взаємодія різноманітних процесів зумовлює утворення комбінованих видів: інформаційно-економічних, виробничо-економіч­них, інноваційно-економічних (у сфері природних процесів), політико-економічних, соціально-економічних та організаційно-економічних (у сфері суспільних процесів). Зв’язок між природними й суспільними процесами опосередковують процеси ринкового та інституціонального регулювання (див. рис. 8.1).

Предметом соціально-економічного прогнозуванняє пізнання закономірностей соціально-економічних процесів у майбутньому, дослідження способів розроблення прогнозів.

Метою соціально-економічного прогнозування є створення наукових передумов для прийняття управлінських рішень органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого само­врядування. Ці передумови передбачають:

- науковий аналіз тенденцій зміни соціально-економічних про­цесів;

- варіантне передбачення розвитку соціально-економічних процесів з огляду на наявні тенденції й окреслену мету;

- оцінювання ймовірних наслідків ухвалюваних рішень;

- обґрунтування напрямів соціально-економічного та науково-технічного розвитку.

Завданням соціально-економічного прогнозування, з одного боку, є з’ясування перспективи найближчого або віддаленішого майбутнього, вважаючи на реальні процеси сьогодення, а з іншого — сприяння розробленню оптимальних програм і планів економічного та соціального розвитку об’єкта, що має ґрунтуватися на пропонованому прогнозі й враховувати оцінку прийнятого рішення з позицій його наслідків у прогнозованому періоді.

Рис. 8.1. Соціально-економічні процеси та їхній взаємозв’язок
із іншими процесами в економіці