Діапірові складки

Виникають при формування куполоподібних складок, які утворюються в умовах поперечного вигину. Більш пластичні породи ядра складки рухаються догори, що приводить, спочатку до зменшення потужності верств у склепінній частині, а потім і до протикання пластичними породами менш пластичної товщі, що залягає вище. Роль пластичних порід можуть відігравати вапняки, які в умовах достатньо високого тиску набувають властивостей до пластичних деформацій. При русі догори пластичні породи впливають на породи, що залягають вище. Крихкі породи зазнають дроблення, а у пластичних породах утворюються складки волочіння.

Рис. 6. Ідеалізований соляний діапір. Сіль радіально витискається у діапірове ядро (напрямок руху показаний стрілками), для якого характерні складки з вертикальними шарнірами (за В.С.Гуссовим, 1968)

В пластичних породах, що піднімаються виникає сланцюватість, яка паралельна напрямку руху. В напрямку сланцюватості можуть утворюватися розривні порушення.

Діапірові складки мають суттєве значення в локалізації зруденінь. До них приурочені деякі скарнові молібденіт-шеєлітові, а також гідротермальні арсенопіритові та флюоритові родовища. Форма рудних тіл буває складною та залежить, в значній мірі, від типу тріщин, що утворюються при формуванні діапірових складок, а також від інтенсивності метасоматичних процесів. Зустрічаються пластоподібні та складні за формою рудні тіла.

Рис. 7. Діапірова складка зі зруденінням, що розвинуто вздовж тектонічних контактів.

1 – вапняки; 2 – сланці; 3 – пісковики; 4 – руда; 5 – тектонічні контакти.