Загальний будова автомобілів. Їх класифікація й експлуатаційні властивості.

Лекція 1.

Тема. ПЛАН ЗАНЯТТЯ

«_____» __________ 201_ р.

Спеціальність: «Організація обслуговування на транспорті»

Тема заняття Загальна будова автомобілів. Введення.

Цілі:

навчальна – ознайомити з законодавчою базою;

розвиваюча – придбати досвід у виборі та оформленні;

виховна – вдосконалення практичних навичок та умінь щодо безпечних розумів організації перевезень і управління на автомобільному транспорті.

Вид лекції: тематична.

Форма проведення заняття: евристична бесіда.

Міжпредметні зв'язки: _____________________________________________________

_____________________________________________________

Методичне забезпечення: опорний конспект, роздатковий матеріал, картки.

ХІД ЗАНЯТТЯ:

1. Організаційний момент: 5 хв.

- привітання студентів;

- перевірка наявності студентів;

- оголосити тему та навчальні цілі заняття.

2. Мотивація навчання.

Курс «Будова та ТО автомобілів» є однієї зі спеціальних дисциплін, що визначають профіль інженера з обслуговування на автомобільному транспорті.

Цей курс є основою для наступних спеціальних дисциплін, створює базу для міцного засвоєння теорії експлуатаційних властивостей і основ розрахунків елементів конструкцій автотранспортних засобів (АТС).

Метою даного курсу є одержання студентами знань по основах конструкції АТС і їх ефективності, а також методам технічного обслуговування й ремонту рухомого складу, способам діагностування технічного стану автомобілів.

Інженери з організації обслуговування перевезень і керуванню на автомобільному транспорті знання конструкції різних АТС допомагає обирати ті, які щонайкраще відповідають характеристикам перевезень вантажу й умовам виконання замовлень, дає можливість розробляти оптимальні методи підтримки й відновлення властивостей..

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

- основні тенденції й перспективи розвитку автомобільного транспорту;

- основні принципи конструкції й роботи механізмів і систем автомобілів;

- експериментальні й теоретичні методи оцінки й шляхи поліпшення експлуатаційних властивостей автомобілів;

- нормативні основи технічної експлуатації АТС і методи забезпечення необхідного технічного стану;

- особливості технічної експлуатації в особливих виробничих і природно-кліматичних умовах;

уміти:

- застосовувати розрахунково-аналітичні методи визначення показників експлуатаційних властивостей;

- оцінювати технічний рівень АТС і прогнозувати його ефективність у заданих умовах експлуатації.

Загальний будова автомобілів. Їх класифікація й експлуатаційні властивості.

За сто років свого розвитку, автомобіль став невпізнанним. Він давно став не стільки предметом розкоші, скільки предметом пересування.

Засобом для: перевезення пасажирів, перевезення вантажів і спеціального устаткування і т.д.

Починаючи з моменту створення перших автомобілів (кінець 19 століття) і по теперішній час, увага автомобілебудівників постійно спрямована на розв'язання завдань по різноманітністю (за призначенням) транспортних засобів, покращенню комфортабельності, питомої витрати ГСМ і особливо забруднення навколишнього середовища.

Зусиллями декількох поколінь учених, конструкторів, технологів, інженерів, винахідників і раціоналізаторів автомобільної промисловості, конструкція автомобіля досягла високого рівня й продовжує удосконалюватися прискореними темпами. Однак усі ці досягнення не можуть бути повною мірою реалізованими без знань водія, який керує автомобілем: будова автомобіля, принцип дії його систем, агрегатів і вузлів, грамотного технічного обслуговування, усунення дрібних технічних несправностей, які виникають під час експлуатації, а так само майстерності водіння.

При вивченні будь-якої дисципліни (предмета) зустрічаються специфічні терміни, визначення, без знання яких виникають труднощі в чіткому і ясному освоєнні матеріалу.

Тому треба навести властиві даному предмету терміни:

· автомобіль – самостійно рушаючий механічний транспортний засіб, призначений для перевезення пасажирів, вантажів, спеціального устаткування й буксирування причепів.

· причеп– транспортний засіб ( надалі ТЗ), не обладнаний двигуном і призначене для руху в складі з механічним ТЗ.

· дозволена максимальна маса–повнамаса ТЗ із вантажем, водієм і пасажирами, установлена підприємством-виготовлювачем у якості максимально-припустимої.

· деталь– виріб, виконаний з однорідного матеріалу (цільної заготовки), без застосування збірних операцій (гайка, болт, шестірня і т.д.).

· базова деталь–це деталь, з якої починається складання вузлів, механізмів або агрегатів (блок циліндрів, корпус коробки передач і т.д.).

· вузол–кілька деталей, з'єднаних між собою за допомогою різьбових, заклепувальних, зварювальних, шпонкових і ін. з'єднань (шатун із запресованої в ньому втулкою, шестірня, установлена на валу за допомогою шпонки і т.д.).

· механізм – це рухливо зв'язані між собою вузли й деталі, які роблять під дією прикладених до них сил певні заздалегідь задані рухи, наприклад: кривошипно-шатунний механізм, у якому поршень робить зворотно-поступальний рух, а колінчатий вал – обертальний.

· агрегат–сукупність декількох механізмів, вузлів і деталей, об'єднаних різними з'єднаннями в одне ціле з базовою деталлю, що працюють у єдиному комплексі й виконуючих певну функцію (наприклад: двигун).

· система(в автомобілебудуванні) – це комплекс з'єднаних між собою механічними, гідравлічними або електричними зв'язками вузлів і механізмів, що виконують певну самостійну функцію, наприклад: система пуску, живлення і т.д.

· працездатність– стан, при якому технічний виріб, наприклад: автомобіль або його складові частини, здатне виконувати задані функції з показниками, що відповідають технічним вимогам і гарантіям виданими заводом – виготовлювачем.

· несправність– відхилення технічного стану ТС і його складових частин від установлених заводом – виготовлювачем норм (збільшення вільного ходу гальмової педалі, кермового колеса і т.д.).

· відмова– порушення працездатності ТС, що приводить до тимчасового припинення його нормальної експлуатації, тобто змушена зупинка в шляху з технічних причин (обрив гальмового шланга, ременя привода вентилятора, прокол шини і т.д.).

· діагностика– це частина технологічного процесу технічного обслуговування й ремонту ТС, що дає можливість прогнозувати безвідмовність його роботи в межах залишкового ресурсу й виконуюча завдання підтримки на високому рівні безпека руху ТС, його надійність і довговічність, а також зниження витрат на обслуговування й ремонт.

· технічне обслуговування– це профілактичний захід, завданням якого є підтримка автомобіля в працездатному стані, виявлення й усунення несправностей, попередження відмов.

· поточний ремонт–комплекс робіт, що передбачає усунення виниклих відмов і несправностей, що й сприяє підтримуванню в працездатному стані ТС при мінімальних простоях.

· капітальний ремонт–це регламентоване відновлення працездатності ТС або його агрегатів із забезпеченням післяремонтного пробігу не менш 80% від норми пробігу встановленого заводом-виготовлювачем для нових ТС і їх вузлів, агрегатів, систем.

Сучасний автомобіль є складною машиною, що полягає з більш 10 тисяч різних деталей зібраних у вузли, механізми, агрегати й системи. І, проте, автомобіль умовно можна підрозділити на п'ять основних частин: двигун, електроустаткування, трансмісія, що несе система, системи керування автомобіля.

· двигун – являє собою сукупність механізмів і систем, що служать для перетворення теплової енергії, що згоряє палива в механічну. На абсолютній більшості сучасних автомобілів установлені поршневі (теплові) чотиритактні двигуни внутрішнього згоряння (ДВС), які є джерелом енергії, що приводить автомобіль у рух.

· електроустаткування сучасних автомобілів являє собою комплекс приладів, механізмів і систем, що забезпечують: електропуск двигуна, запалення робочої суміші у ДВС із зовнішнім сумішоутворенням, висвітлення дороги й простору усередині кузова, сигналізацію про зміну напрямку русі й гальмування, приведення в дію контрольно-вимірювальних приладів і різної додаткової апаратури. Поряд із цим, останнім часом одержують поширення електронні системи з мікропроцесорами або микро ЕОМ для керування системами упорскування палива, системами електронного запалювання, анти блокувальними гальмовими системами, підсилювачами рульового керування, системами керування перемикання передач і т.д.

· трансмісія – це система взаємозалежних механізмів і агрегатів, що передають крутний момент від двигуна до рушіїв ( ведучим колесам), змінюючи його як по величині, так і по напрямкові.

· несуча системає основою автомобіля, і являє собою пристрій, на якому монтуються всі частини автомобіля: двигун, агрегати трансмісії, системи керування, деякі прилади електроустаткування. У вантажні й деяких легкових автомобілях несуча система являє собою раму з підвісками й мостами, а в більшості легкових – «несучий» кузов з підвісками.

· система керування автомобіляслужить для зменшення швидкості руху, аж до повної зупинки й утримання автомобіля на місці, зміни обраного водієм напрямку руху й керування роботою двигуна.

У дійсний час заводи автомобільної промисловості розвивають нові форми співробітництва з закордонними фірмами та взагалі орієнтуються на випуск автомобілів на замовлення.

Класифікація автотранспортних засобів.

Класифікація вітчизняних автотранспортних засобів здійснюється за наступними признаками:

• вид автотранспортного засобу;

• загальні технічні параметри (маса, потужність, або габаритні розміри);

• тип кузова;

• призначення;

• колісна формула;

• тип двигуна.

Автомобільний рухомий склад поділяють: пасажирський, вантажний та спеціальний.

До пасажирського відносяться: легкові автомобілі, автобуси, пасажирські причепи й пів причепи.

До вантажного : вантажні автомобілі, автомобілі-тягачи, вантажі причепи й пів причепи з універсальним або спеціальним обладнанням для розміщення вантажу.

До спеціального: автомобілі, причепи й пів причепи з встановленим спеціальним обладнанням,яке має технологічне або інше призначення й виконує різноманітні, переважно нетранспортні роботи.

Пасажирські автомобілі які вміщають вісім чоловік (разом з водієм) відносяться до легкових, понад вісім чоловік до автобусів.

Легкові автомобілі по робочому обсягу циліндрів двигуна поділяються на класи:

1 - особливо малий (до 1,099 л);

2 - малий (1,1—1,799 л);

3 - середній (1,8—3,499 л);

4 - великий (3,5 л и більше);

5 - вищий (не регламентується).

На базі легкових автомобілів випускають вантажні й вантажно-пасажирські автомобілі (комбі й вантажний комбі), у яких для збільшення розмірів площадки, призначеної для розміщення в кузові вантажу, задні сидіння виконують складними, а задня частина кузова забезпечує збільшений внутрішній об’єм .

Автобуси поділяють за габаритними розмірами (довжина) на класи:

1 - особливо малий (до 5,5 м);

2 - малий (6—7,5 м);

3 - середній (8,5—10 м);

4 - великий (11—12 м);

5 - особливо великий (16,5—24 м).

Вантажні автомобілі, причепи та пів причепи в залежності від повної маси поділяються на основні класи (без найменування):

1 - менше 1,2 т;

2 - 1,2—2 т;

3 - 2-8 т;

4 - 8—14 т;

5 - 14—20 т;

6 - 20—40т ;

понад 40 т.

Класифікацією вантажних автомобілів з бортовою платформою за вантажо-під’ємністю відокремлені класи:

• особливо малий (менше 1 т);

• малий (1—3 т);

• середній (3—8 т);

• великий (8—15 т);

• особливо великий (15—26 т);

• понад особливо великий (понад 26 т).

Спеціальні автомобілі виконують переважно нетранспортні роботи (завдання). До них відносяться: пожежні автомобілі, авто лавки, автомобілі з компресорним, буровим устаткуванням, автокрани, притиральні, автомобілі швидкої медичної допомоги.

Спеціалізовані автомобілі враховують специфіку вантажу (сипучі, рідкі, великогабаритні і т. і.). До них відносяться: самоскиди, фургони, цистерн, панелевози, контейнеровози і т. і.

Автомобілі для буксирування причепів і пів причепів називають автомобілями -тягачами.

Автомобіль-тягач або стандартний вантажний автомобіль разом з одним або декількома причепами утворюють авто потяг.

За пристосуванням до дорожніх умов автомобілі поділяють: звичайні та з підвищеною проходимістю.

Автомобілі за загальною кількістю коліс й ведучих коліс умовно позначають формулою, де перша цифра — кількість коліс автомобіля, друга — кількість ведучих коліс.

Кожне спароване ведуче колеса вважається за одне ціле.

Наприклад, колісна формула 4x2 зазначає двоосний автомобіль з однією ведучою віссю (ЗИЛ-431410), 6x6 — трьохвісний автомобіль зі всіма ведучими осями (ЗИЛ-131), 6 х 4 — трьохвісний автомобіль з двома ведучими осями (КамАЗ).

За використанням палива та типу двигуна автомобіля поділяють: на бензинові, дизельні, ті що працюють на альтернативному паливі (газогенераторні, газобалонні), електричні (електромобілі), парові, газотурбінні, а також автомобілі з комбінованим силовим устаткуванням, наприклад двигун внутрішнього згоряння (ДВЗ) електричний двигун.

Кожній моделі автомобіля (причепа, пів причепа) надається індекс, що складається з чотирьох цифр.

Кожний автомобільний завод випускає звичайно одну, дві моделі автомобіля з її модифікаціями, які відрізняються від базової незначними показниками й конструкцією.

Наприклад: базова модель ВАЗ – 2105 і її модифікації: ВАЗ – 21051, ВАЗ – 21050, ВАЗ – 21053, ВАЗ – 21054; базова модель ГАЗ – 3110 і її модифікації: ГАЗ – 310221, ГАЗ – 310231 і т.д.

Раніше позначення моделей складалося з букв, що показують завод – виготовлювач і цифр, наприклад: ГАЗ – 21, ГАЗ – 24, ЗИЛ – 111 і ін.

Але, починаючи з 1966 г, у зв'язку зі збільшенням числа заводів і по ряду інших причин, ця система була замінена на більш досконалу.

Вона, як і колишня, включала букви, що відбивають назву заводу – виготовлювача й чотири або п'ять цифр. У цьому випадку

перша цифра позначає клас автомобіля,

друга – вид,

третя й четверта – номер моделі,

п'ята (якщо вона є) – порядковий номер модифікації,

Наприклад: ВАЗ – 21099 – легковий автомобіль Волзького автозаводу, малого класу, 09 моделі, 9-й модифікації або ГАЗ – 3110 – легковий автомобіль Горьківського автозаводу, середнього класу, 10-й моделі і т.д.

В основу розподілу класів на види покладений признак експлуатаційного призначення автомобіля.

Встановлені наступні види автомобілів (причепів, пів причепів) за другим знаком у чотирьох знакового цифрового індексу моделі:

1 — легкові;

2 — автобуси;

3 — вантажні бортові;

4 — сідельні тягачі (резерв);

5 — самоскиди;

6 — цистерни;

7 — фургони;

8 — резерв;

9 — спеціальні.

Третя й четверта цифри позначають номер базової моделі.

Для позначення модифікації моделі вводиться п’ята цифра — порядковий номер модифікації.

Перед цифровим індексом ставиться літерне позначення підприємства-виробника.

В залежності від повної маси причіпного складу для нього встановлені групи індексів моделі (третій и четвертий знаки чотирьох знакового індексу моделі причепів, пів причепів та розпусків), наведені у табл. 1. Модифікації моделей, які мають у позначенні п’яту цифру.

У цей час в країні впроваджується нова «міжнародна» класифікація автотранспортних засобів (АТС).

Категорії АТС по новій класифікації наведені в таблиці:

Залежно від того, на які колеса передається крутний момент від двигуна, тобто від схеми системи « Двигун-Трансмісія-Рушій» легкові автомобілі діляться на заднеприводні (класична схема), переднеприводні й повнопривідні:

· заднеприводні - це автомобілі з колісною формулою 4х2, у яких ведучі є задні колеса, наприклад: «Жигулі» від ВАЗ – 2101 до ВАЗ – 2107 і їх модифікації; ГАЗ – 3102, ГАЗ – 3110 і їх модифікації й ін.

· переднеприводні – це автомобілі з колісною формулою 4х2, у яких ведучими є передні колеса, наприклад: ВАЗ – 2108, ВАЗ – 2109, ВАЗ – 2110, ВАЗ – 2111, ВАЗ – 2112, ВАЗ – 2115, ЛАДА – 1118 і їх модифікації й ін.

· повнопривідні– це автомобілі з колісною формулою 4х4, у яких ведучими є всі колеса, наприклад: ВАЗ – 2121 «НИВА», ВАЗ – 2113 «ТАЙГА», ВАЗ – 2131 і їх модифікації, УАЗ – 3151 і його модифікації й ін.

Автомобіль кожної моделі має цілком певні відмітні від інших експлуатаційними властивостями, що визначають його якість: прохідністю, тяглово-швидкісними й гальмовими властивостями, керованістю, маневреністю й стійкістю під час руху по різних дорогах, плавністю ходу, паливною ощадливістю й ін.

Однак, найважливішою якістю легкового автомобіля є попередження дорожньо-транспортних випадків (ДТП) і зниження їх ваги (якщо вони все таки відбулися). Ця якість оцінюється комплексом експлуатаційних властивостей, як конструктивна безпека автомобіля, що включає в себе: активну, пасивну, після аварійну й екологічну безпеки.

· активна безпека ТЗ- це його здатність забезпечувати гарну стійкість і керованість, високі тяглово-швидкісні й гальмові якості, плавність ходу, комфортабельність, зовнішню інформативність і т.д. Активна безпека проявляється в період, коли в небезпечній дорожній обстановці водій ще може змінити характер руху автомобіля й запобігти ДТП або хоча б зменшити його вага.

· пасивна безпека ТЗ- це його властивість зменшити вага ДТП. Вона забезпечується: конструктивно передбаченою високою міцністю кабіни, пасажирського салону кузова, конструкцією сидінь і елементів інтер'єру, ременями й подушками безпеки, постановкою травмобезпечного рульового керування, безпечних стекол і конструкцій їх закріплення, безпека зовнішньої форми кузова без виступаючих елементів і т.д. Пасивна безпека проявляється в період, коли водій уже не в змозі управляти автомобілем і змінити характер його руху, тобто безпосередньо при зіткненні, наїзді, перекиданні й т.і.

· після аварійна безпека ТЗ – це властивість автомобіля забезпечити найшвидшу евакуацію людей з автомобіля після ДТП, його протипожежна безпека й ін.

· екологічна безпека ТЗ–це властивість автомобіля зменшити шкоду, яку здійснює їм у процесі експлуатації: водієві, пасажирам, іншим учасникам руху, пішоходам і навколишньому середовищу.

Усі працівники, що брати участь у ремонті, технічному обслуговуванні й експлуатації автомобіля повинні вживати заходів до збереження конструктивної безпеки автомобіля протягом усього строку його служби. Іншими словами, автомобіль повинен бути безпечним завжди й у будь-яких умовах, а це в першу чергу залежить від його хазяїна – водія, який повинен знати пристрій автомобіля, порядок виконання робіт з його технічного обслуговування й уміти усувати дрібні несправності в процесі експлуатації свого улюбленого засобу розкоші й пересування.