Технологія клієнт-сервер

Технологія клієнт-сервер — це особливий спосіб взаємодії комп’ютерів у локальній мережі, коли один із комп’ютерів (сервер) надає свої ресурси іншому комп’ютеру (клієнту). Згідно з цим розрізняють однорангові і серверні мережі.

В однорангових мережах немає виділених серверів, кожен комп’ютер може виконувати функції і клієнта, і сервера. Комп’ютер, який у цей час виконує функції сервера, виділяє частину своїх ресурсів у спільне користування всім іншим комп’ютерам мережі. Зазвичай, однорангові мережі створюються на базі комп’ютерів з однаковими параметрами. Однорангові мережі є досить простими в налагодженні та експлуатації. Тому у разі, коли мережа складається із невеликої кількості комп’ютерів і її основною функцією є обмін інформацією між абонентськими системами, перевагу віддають одноранговій архітектурі.

Проте наявність розподілених даних і можливість зміни своїх серверних ресурсів кожною абонентською системою ускладнює захист інформації від несанкціонованого доступу, що є одним з недоліків однорангових мереж. Розуміючи це, розробники приділяють все більше уваги захисту інформації в однорангових мережах.

Ще одним недоліком однорангових мереж є їхня низька продуктивність. Це пояснюється тим, що мережеві ресурси зосереджені на комп’ютерах, які одночасно виконують функції і клієнтів, і серверів. Збільшенням потужності комп’ютерів дало можливість удосконалити технології і підвищити ефективність однорангових мереж, що сприяло розширенню сфери їх використання.

У мережі з виділеним сервером здійснюється чіткий поділ функцій між комп’ютерами: одні з них постійно є клієнтами, а інші — серверами. Враховуючи різноманітність сервісів, що надають комп’ютерні мережі, існує декілька типів серверів: мережевий, файловий, поштовий, сервер друку тощо.

Мережевий сервер — це спеціалізований комп’ютер, орієнтований на виконання основного обсягу обчислювальних робіт і функцій з керування комп’ютерною мережею. Цей сервер містить ядро мережевої операційної системи, під керуванням якої здійснюється робота всієї локальної мережі. Мережевий сервер має досить високу швидкодію і великий об’єм пам’яті. При такій організації мережі функції абонентської системи зводяться до введення-виведення інформації та обміну нею з мережевим сервером.

Файловим сервером називається комп’ютер, основною функцією якого є збереження масивів даних, великих за обсягом, і організація ефективного доступу до них. Він не обробляє і не вносить змін до файлів, які він зберігає і передає. Сервер взагалі може «не знати», що містить файл: текстовий документ, графічне зображення чи електронну таблицю. Загалом на файловому сервері навіть може не бути клавіатури і монітора. Усі зміни у файлах даних здійснюються з клієнтських абонентських систем. Для цього клієнти зчитують файли даних з файлового сервера, вносять у дані потрібні зміни і повертають файли даних на файловий сервер. Така організація є найефективнішою при роботі великої кількості користувачів зі спільною базою даних. У великих мережах може одночасно використовуватися кілька файлових серверів.

Сервер друку (принт-сервер) — це друкувальний пристрій, який працює незалежно від інших мережевих пристроїв. До середовища передачі інформації сервер друку підключається за допомогою мережевого адаптера. Сервер друку обслуговує заявки на друк від інших серверів і абонентських систем. Спеціальні високопродуктивні принтери використовуються в ролі серверів друку.

При інтенсивному обміні поштовими повідомленнями в рамках комп’ютерної мережі виділяється поштовий сервер, за допомогою якого обробляються повідомлення електронної пошти. Для ефективної взаємодії з мережею Інтернет можуть використовуватися веб-сервери.