Чисельність населення Землі

За час існування людини, вік найбільш древнього предка складає 2,5 млрд. течія до початку нашої ери на Землі пройшла тих, що 2500, що змінюють друг друга поколінь і за цей час покинуло світ більше 55 млрд. чоловік.

А за 2013 течію нашої ери на Землі змінилося близько 65 поколінь, що склало близько 30 млрд. чоловік.

Таким чином, за всю історію людства на Землі населений близько 85 млрд. чоловік.

Чисельність населення Землі безперервно збільшувалася.

На початку ХI століття на Землі мешкало 310 млн. чол. На 2012 р. мешкало більше 7 млрд. чол. На 2013 р. мешкало 7,2 млрд. чоловік. Кожну секунду на світло на Землі з'являється 2,6 чоловік, кожного тижня більше - 1,5 млн. чол., щороку - 75 млн. чол.

У 1990 р. приріст чисельності населення Землі за рік склав 90 млн. чол. В 2013 р. приріст склав 75 млн. чол. Планується, що в 2050 році геть складе 40 млн. чол.

Зміна чисельності населення Землі залежить ось ряду чинників.

По- перше, в людини відсутня біологічна саморегуляція чисельності популяції. У середовищу людей тисячоліттями домінує прагнення «плодиться і розмножуватися» незалежно від зовнішніх умов життя.

Відмітимо також, що механізми саморегуляції щільності зростання відсутні в представників рослинного світу, для яких характерне прагнення до заповнення простору за наявності сонячної енергії і мінерального живлення.

По-друге, на характер зміни чисельності населення робить вплив закон надмірності, який свідчить : «Лише динамічні системи прагнуть до відносної надмірності основних своїх складових при мінімумі варіантів організації».

Так, природа прагнути до створення однотипних елементів на шкоду до різноманітності масовому виробництву окремих видів рослин і живих організмів.

Дія закону надмірності може парирувати принципом переходу надмірності в самообмеження: «Надмірність елементів системи можна замінити підвищенням якості елементів системи або агрегацією».

Самообмеження досягається за рахунок управління розвитку системи. Прикладом цього служить формування сучасного цивілізованого суспільства у багатьох країнах Європи.

У історії дорогого етносу є дитинство, коли нація формується, юність - коли народонаселення нації нестримно збільшується, а потім неминуче відбувається демографічний спад, тобто настає пора зрілості. Тому в розвинених європейських країнах бурхливий приріст населення закінчився.

Нині Світ як би розділився на два табори:

- країни, де природний приріст населення досить великий;

- країни, де геть рядів або взагалі відсутній.

За прогнозами, в майбутньому можливо наступний розподіл населення по континентах Світу у відсотках:

- Західна Європа, Сівши. Америка – 1950р 32%, 2025 р 15,7% ;

- Азія - 1950 р 53%, 2025 р 57%;

- Африка - 1950 р 9%, 2025 р 18,3%;

- Латинська Америка - 1950 р 6%, 2025 р 9,5%.

Сьогодні центр геополітики зміщується в країни Азіатсько-тихоокеанського регіону, і сплески народжуваності посилюють агресивність зовнішньої і внутрішньої політики окремих країн.

Запропонований навіть «Демографічний коефіцієнт небезпеки», народження більше 3-х дітей на одну жінку - ознака вірогідності війни. Так, наприклад, в Німеччині під час республіки Веймара народжуваність складала 4-5 дітей на одну жінку. Під час Петра-I і Катерини - II, народжуваність в Росії була близько 10 дітей на одну жінку, що забезпечувало значні територіальні завоювання Росії того часу. Зараз народжуваність в країнах Африку складає 6 дітей на одну жінку, в країнах

Близького Сходу 5 дітей, в країнах з «проміжним» рівнем народжуваності в середньому близько 3 дітей на одну жінку.

За даними ООН в першій половині XXI століття населення Землі буде як і раніше приростати і в 2025 році може дозріють 8,5, а 2050 - 9,3 млрд. чоловік. При цьому чисельність населення розвинених країн, що розвиваються, змінюється за різними законами. Розвинені країни вступили в період стабільності, тоді як країни, що розвиваються, продовжують інтенсивно нарощувати чисельність свого населення(Індія, Китай та ін.). В найближчому майбутньому(до 2025г.) відношення чисельності населення країн Європи і Північної Америки до чисельності населення Решти світу може досягти 1: 6, тоді як в 1950 р воно складало приблизно 1: 3.

За даними ООН - 3 найбагатших людини, володіють капіталами рівними валовому внутрішньому продукту 48 бідних країн Світу, а 360 сімей мільярдерів володіють тим же об'ємом багатства, що і 2,5 млрд. чоловік. На Землі існує прямий зв'язок між убогістю і «Силою демографічного вибуху». Убогість не зменшує, а посилює стимули мати більше дітей. Діти - важлива частина сімейної робочої сили. Вони з малоліття збирають хмиз, заготовлюють паливо для приготування їжі, пасуть худобу, няньчать малих дітей, роблять безліч іншої домашньої роботи. Як це не дивно на перший погляд, але в умовах важкого безробіття діти раніше можуть знайти роботу, ніж дорослі, оскільки їх праця оплачується дешевше. Діти - єдина надія батьків, позбавлених якого-небудь соціального забезпечення, на підтримку в старости.

Так замкнутий міцний круг: убогість - швидке зростання населення - деградація природних систем, які не можуть забезпечувати їжею все більшу кількість людей. Отже, найголовнішою небезпекою на нашій Планеті - убогість, в якій перебувають більшість населення Світу.

Звиті усі країни і народи за останні 200 течію пройшли чотири фази демографічного розвитку :

Першій фазі відповідає високий рівень народжуваності і смертності людей, що супроводжується відносною стабілізацією загальної чисельності населення.

Друга фаза характеризується високою народжуваністю і зниження смертності за рахунок розвитку медичних послуг і умов життя. На етапі другої фази росте тривалість життя людей і спостерігається зростання їх чисельності.

На третій фазі соціальні і економічні зміни призводять до зниження народжуваності, внаслідок чого знижуються темпи зростання чисельності населення, і вона стабілізується на новому, більш високому рівні, ніж в період першої фази.

Четверта фаза характеризується низькою смертністю, високою тривалістю життя людей і стабільною їх чисельністю.

Країни, що нині розвиваються, знаходяться на початку третин фази демографічного розвитку, тоді як розвинені країни вступили в четверту фазу, про що свідчать дані виживаності людей.

Так, в розвинених країнах 95% населення доживає до 40 течія, а в країнах, що розвиваються, до вказаного віку доживає лише 45% населення, що обумовлено, передусім, дитячою смертю у віці до 1-го роки.

Так, наприклад, дитяча смертність на 1000 чоловік складає в США і Японії - 4; Україні 17 - 20; Африці - 86; у бідних країнах - 112; у світі в цілому - 57 чоловік.

Зміна чисельності населення кожної країни залежить ось багатьох чинників, і визначаються, передусім, такими основними показниками, як народжуваність, тривалість життя, смертність і міграція населення. Ці показники залежать ось економічного розвитку країни, рівня життя і соціального забезпечення, ось медичного обслуговування населення і ряду других чинників. Важливе місце займає відношення людей до сім'ї, до абортів, до розуміння, що для успішного розвитку країни кожна сім'я повинна мати як мінімум двоє дітей.

Одній з головних причин зростання населення окремих країн на планеті в цілому являється збільшення середньої тривалості життя. За розрахунками В. Козлова середня тривалість життя на Землі складала :

- початок Н.Э. - 1000 течія, ср. продовжить, життя 27,5 течія;

- 1000 - 1500 рік, ср. тривалість життя 30 років;

- 1500 - 1200 рік, ср. тривалість життя 32,5 роки;

- 1800-1900 рік, ср. тривалість життя 35 років;

- 1940-1950 рік, ср. тривалість життя 40 років;

- 1950-2000 рік, ср. тривалість життя 50 років;

- 2000-2008 рік, ср. тривалість життя 52 роки.

Одночасно підвищується середній вік населення Землі :

- 1900 рік - 15 років;

- 1995 рік - 25 років;

- 2025 рік - 31 рік;

- 2200 рік - 45 років.

У перспективі середня тривалість життя у світі буде рости і до 2025 р. досягне 72,5 роки, а в 2200 - 84,9 роки (за даними Енциклопедії майбутнього).

Середня тривалість життя в різних країнах неоднакова. За даними Держкомстату і Інституту Геронтології очікувана тривалість життя для людей, що народилися в 1998 році, складе:

- Японія - чоловіки - 77 р, - жінки - 83,6 р;

- Швеція - чоловіки - 76,3 р, - жінки - 81,5 р;

- Німеччина - чоловіки - 73,3 р, - жінки - 79,7 р;

- США - чоловіки - 72,5 р, - жінки - 78,5 р;

- Іран - чоловіки - 66,3 р, - жінки - 64,5 р;

- Білорусія - чоловіки - 62,9 р, - жінки - 74,3 р;

- Україна - чоловіки - 62,7 р, - жінки - 73,5 р;

- Росія - чоловіки - 61,3 р, - жінки - 72,9 р;

- Казахстан - чоловіки - 59 р, - жінки - 70,2 р;

- Ірак - чоловіки - 57,3 р, - жінки - 50,7 р.

Показники смертності населення складаються з числа померлих ось природних причин (хвороби серця, посудин, новоутворення та ін.), а також числа померлих ось нещасних випадків - зовнішніх причин.

Згідно з даними ВООЗ стан здоров'я населення залежить:

- на 50% ось загального рівня життя (якості потрібних продуктів харчування, робочого місця, міри облаштованості побуту);

- на 20% ось якості довкілля і кліматичних умов;

- на 10% ось образа життя;

- на 10% ось генетичних даних;

- на 10% ось стани охорони здоров'я.

3.2. Населення України (історична довідка)

На Українських етнографічних землях мешкало на початку XX століття 46 млн. чоловік в т. ч. 32,7 млн. українців. Ця площа складала 739 тис. км.

За межами території сучасної України, площа якої складала 604 км, залишилося колись густо заселені українцями Східний Донбас з городом Шахти, південні райони Курської, Білгородської, Воронежської, областей, Кубань, узбережжя Азовського моря з Таганрогом та ін.

Ось голодомору 1921-1923 років на Україні померло, ймовірно, 300- 350 тис. чоловік, 1932-1933 роки, а в Україні померло, ймовірно, 3,084 млн. чоловік. Згідно перепису 1926 року на Україні мешкало 31,195 млн. чоловік, а переписи 1939 року мешкало 28,111 млн. чоловік. Приріст населення в 1926-1939 роках склав 28%(на 21,800 млн. чоловік). Якщо до війни 5-6 дітей в сім'ї було нормою те зараз, за даними перепису населення 2001 року молодь у віці 14-28 течію склала лише 11%.

У 30-х роках в різних регіонах України було «розкуркулені» і вислані на Урал, в Сибір і Казахстан близько 300 тис. чоловік. Під час встановлення радянської влади із західних областей України депортовані до 230 тис. чоловік, значною мірою це були поляки і євреї.

На Україні по перепису 1941 року мешкало 41,657 млн. чоловік, а на початку 1945 року - 27,382 млн. чоловік. Основна частина різниці склала 14,275 млн. чоловік - це втрати безповоротні.

Сюди відносяться :

- військові втрати - більше 3-х мільйонів солдатів Радянської Армії;

- втрати, внаслідок каральних актів, у тому числі знищення військовополонених, євреїв і циганів;

- втрати мирного населення під час боїв ось голодного виснаження і хвороб;

- втрати радянських і антирадянських партизан у боротьбі один з одним і з окупантами.

Частина людей, евакуйованих в східні регіони СРСР (3,5 млн. чоловік), і вивезених в Німеччину (2,4 млн. чоловік), повернулися на Україну. За підрахунками співробітника Інституту історії України, Національної Академії наук, професора М. Коваля, безповоротні - військові і цивільні - людські втрати на території України в 1941-1945 роках складають близько 8 мільйонів чоловік.

У 1944 році було депортовано з Криму в Узбекистан, Казахстан і Киргизію 228 тис. кримських татар, греків, болгар, вірмен і турок. Від голоду 1946-1947 років на Україні померло імовірно декілька десятків тисяч чоловік.

Висновок. Уперше за роки радянської влади перепис населення показав збільшення кількості жителів УРСР В 1959 році (в порівнянні з чисельністю до Першої світової війни, яка на 1914 рік в межах сучасної України не перевищувала 40 млн. чоловік): в республіці мешкало 41,9 млн. громадян. Перепис 1989 року показала 51,7 млн. жителів України. Таким чином за 30 років приріст населення склав до 10 мільйонів, хоча рівень народжуваності, порівняно з аналогічним до Другої світової війни, скоротився в два рази.

За підрахунками дослідників в XX столітті прямі і опосередковані Демографічні втрати України складають, як мінімум 45 мільйонів чоловік. Тобто, при нормальному відтворенні, в ХХI столітті ми могли б увійти 100 мільйонним народом.

А приїхали назад в початок XX століття.

За останні 17 років в Україні не було ні воєн, ні репресій, проте населення країни зменшилося свити на 5 млн. чоловік. Зараз нас 46 мільйонів, приблизно, як на початку XX століття, хоча живемо ми набагато компактніше. Різниця між народжуваністю і смертю стала негативною вже в 1991 році. Ще два роки населення збільшувалося (і в 1993 році дозрілий цифри 52,2 млн.) за рахунок позитивного сальдо, яке стало негативним в 1994 році, депопуляція, стала реальністю.

Основні чинники, які привели до соціально економічної кризи на Україні:

- на найближче майбутнє немає надії на гідне життя;

- мінімальна зарплата нанизує прожиткового мінімуму;

- практично ліквідовано безкоштовне медичне обслуговування, не виявляється медична допомога під приводом дорожнечі устаткування ліків і так далі;

- з під контролю випущені туберкульоз, цукровий діабет, СНІД, наркоманія і т. д.;

- підірвано здоров'я молоді. Близько половини дівчат у віці 15-20 років мають хвороби, які з часом призводять до безпліддя. Половина усіх чоловіків у віці ось 18 до 25 років палять, 25% з них, як стверджують фахівці, мають шанс передчасно померти ось пов'язаних з цією звичкою хвороб;

- значна частина інтелігенції не знайшовши для себе можливості гідного заробітку вчинила результат з території України;

- створені неможливі умови життя годувальників України - сільського населення;

- продукти харчування, напхані штучними добавками, що обманюють смак : ароматизаторами, барвниками і іншими хімікатами, небезпечними для здоров'я підробками, у тому числі спиртних напоїв.