Одиниці іонізуючих випромінювань

Для виміру величин, що характеризують іонізуюче випромінювання, історично з'явилася одиниця "рентген". Ця одиниця визначається як доза рентгенівського або гамма-випромінювання в повітрі, при якій зв'язана корпускулярна емісія на 0,001293 г повітря робить в повітрі іони, що несуть заряд в 1 ел.- ст. од. іонів кожного знаку (тут 0,001293 г, маса 1 см³ атмосферного повітря при 0 ^оС і тиску 760 мм рт. ст.).

Експозиційна доза - міра іонізаційної дії рентгенівського або гамма-випромінювань, визначувана по іонізації повітря.

У СІ одиницею експозиційної дози є «один кулон на кілограм» (Кл/кг). Позасистемною одиницею є «рентген» (Р), 1 Р = 2,58 x 10^-4 Кл/кг. У свою чергу 1 Кл/кг = 3,88 x 103 Р. Потужність експозиційної дози - приріст експозиційної дози в одиницю часу. Її одиниця в системі СІ – «ампер на кілограм» (А/кг). Проте у більшості випадків на практиці користуються позасистемною одиницею «рентген в секунду» (Р/с) або «рентген в годину».

Поглинена доза - енергія радіоактивного випромінювання, поглинена одиницею маси опромінюваної речовини або людиною. Чим триваліше час опромінення, тим більше поглинена доза. За однакових умов опромінення доза залежить від складу речовини. В якості одиниці поглиненої дози випромінювання в системі СІ передбачена спеціальна одиниця «грей» (Гр). 1 грей - це така одиниця поглиненої дози, при якій 1 кг опромінюваної речовини поглинає енергію в 1 джоуль (Джоуль). Отже, 1 Гр = 1 Джоуля/кг

Поглинена доза випромінювання є основною фізичною величиною, що визначає міру радіаційної дії.

Потужність поглиненої дози - цей приріст дози в одиницю часу. Вона характеризується швидкістю накопичення дози і може збільшуватися або зменшуватися в часі. Її одиниця в системі СІ – «грей в секунду» (Гр/с). Це така потужність поглиненої дози опромінення, при якій за 1 з в речовині створюється доза опромінення 1 Гр.

На практиці для оцінки поглиненої дози широко використовують позасистемну одиницю потужності поглиненої дози «рад в годину» або «рад в секунду» (рад/с).

Еквівалентна доза - це поняття введене для кількісного обліку несприятливої біологічної дії різних видів іонізуючих випромінювань. Визначається вона по формулі: Декв = К*Д, де Д - поглинена доза цього виду випромінювання; К - коефіцієнт якості випромінювання, який складає для рентгенівського, гамма - і бета - випромінювання, для нейтронів з енергією від 0,1 до 10, для альфа - випромінювання з енергією менше 10 Мэв 20. З приведених даних видно, що при одній і тій же поглиненій дозі нейтронне і альфа-випромінювання викликають відповідно в 10 і 20 разів більший вражаючий ефект.

У системі СІ еквівалентна доза вимірюється в «зівертах» (Зв).

Бер (біологічний еквівалент рентгена) - це позасистемна одиниця еквівалентної дози. Бер - така поглинена доза будь-якого випромінювання, яка викликає той же біологічний ефект, що і 1 рентген гамма-випромінювання. Оскільки коефіцієнт якості гамма-випромінювання дорівнює 1, то на місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами при зовнішньому опроміненні 1 Зв = 1 Гр; 1 бер = 1 рад; 1 рад = 1 Р.

Потужність еквівалентної дози - відношення приросту еквівалентної дози за одиницю часу і виражається в «зІвертах в секунду» (Зв/с). Оскільки час перебування людини в полі опромінення при допустимих рівнях вимірюється, як правило, годинами, переважно виражати потужність еквівалентної дози в «мікрозівертах в годину».

Згідно з висновком Міжнародної комісії з радіаційного захисту, шкідливі ефекти у людини можуть наставати при еквівалентних дозах не менше 1,5 Зв/рік (150 бер/рік), а у випадках короткочасного опромінення - при дозах вище 0,5 Зв (бер). Коли опромінення перевищує деякий поріг, виникає променева хвороба.